Ялівець звичайний: корисні властивості

Доктор Борис Увайдов

Ялівець звичайний (*Juniperus communis*) — вічнозелений чагарник, у фітотерапії використовують головним чином його стиглі шишкоягоди. Вони містять ефірну олію, цукри, смолу, віск, органічні кислоти та мінеральні солі. Традиційно плоди застосовують у настоях, відварах і зборах, зокрема як сечогінний засіб і для покращення травлення.

Що являє собою ялівець звичайний і як відрізнити його ягоди?

Ялівець звичайний належить до рослин, які особливо часто зустрічаються у хвойних лісах. Він росте переважно як підлісок у соснових борах, суборах і ялинових лісах. На сухих піщаних ґрунтах ялівець іноді утворює майже чисті зарості. У таких місцях він може мати й деревоподібну форму.

У медичних довідниках лікарською сировиною називають шишкоягоди. Їх також називають ялівцевими ягодами або плодами. Саме стиглі плоди використовують найширше.

Шишкоягоди збирають восени, коли вони повністю дозрівають. У стиглих плодів відзначають своєрідний аромат і солодкувато-пряний смак. Під час заготівлі важливо відокремлювати стиглі плоди від зелених, а також прибирати хвою та сторонні домішки.

Ялівець має значення не лише як лікарська рослина. Його ягоди здавна були відомі в побуті та харчовій практиці. У старих довідниках зазначено, що завдяки високому вмісту цукру з них отримували алкогольні напої. У Франції такий напій називали «Geniévre», а в Шотландії — «Gin».

Інші частини рослини також вивчалися. У старих фармацевтичних описах згадуються деревина стовбура і коренів, а також ефірні олії, які отримують із різних частин рослини. Однак основною офіційною сировиною в описі Варліха названі саме плоди.

Від ялівцю звичайного необхідно відрізняти ялівець козацький. Це інший вид. У старих медичних довідниках його описували як сильно отруйну рослину, тому його медичне застосування було обмежене й фактично виключене зі звичайного використання. Його ефірна олія здатна подразнювати шлунково-кишковий тракт і нирки.

Які речовини містять плоди ялівцю звичайного?

Склад шишкоягід докладно описувався у фармакогностичних довідниках. У них зазначається наявність ефірної олії, смоли, воску, цукрів, органічних кислот, мінеральних солей і жовтої аморфної речовини, яка отримала назву юніперин.

Вміст ефірної олії у плодах в одному з описів становить до 1,2%. Інший довідник вказує для шишкоягід вміст ефірної олії до 2%. У складі олії згадуються камфен, кадинен, терпінеол, борнеол, пінен та інші терпени.

Цукрів у плодах може бути до 40%. Також присутні органічні кислоти та барвна речовина. Такий склад пояснює не лише аромат і смак сировини, а й її традиційне харчове застосування.

Ефірна олія плодів являє собою суміш різних сполук. У старому фармацевтичному описі серед них названі пінен, кадинен і ялівцева камфора.

Важливо розрізняти самі плоди та ефірну олію. Це різні форми сировини. Старі довідники описували олію як окремий препарат, який отримують перегонкою свіжих стиглих плодів із водою.

Під час зберігання ефірної олії також потрібна була обережність. Під дією світла й кисню вона ставала густішою та темнішою. Тому її рекомендували зберігати в темряві та в повністю наповнених ємностях.

Ялівець звичайний: користь, можлива шкода та традиційне застосування

Традиційне застосування плодів пов’язане передусім із сечовидільною системою та травленням. У довідниках описано сечогінну дію препаратів із шишкоягід. Також зазначається їх застосування для покращення травлення та як відхаркувального засобу.

Склад і дію рослини у старих посібниках пов’язували головним чином з ефірною олією плодів. У невеликих кількостях вона посилює сечовиділення. При великих кількостях, навпаки, можливий подразнювальний вплив на нирки.

Тому ялівець не можна вважати безумовно безпечною рослиною. Він має традиційні сфери застосування, але є й чіткі обмеження. Питання про те, у чому полягає ялівець звичайний користь і шкода, пов’язане саме з різницею між помірним використанням плодів і надмірним застосуванням концентрованих препаратів.

Для сечовидільної системи

Шишкоягоди традиційно застосовували як сечогінний засіб. У довідниках зазначено, що настій плодів використовують для посилення сечовиділення та впливу на сечові шляхи. Історично ялівцеві ягоди входили й до складу різних рослинних зборів. У таких формулах їх поєднували з іншими лікарськими рослинами.

При цьому запалення нирок прямо вказане серед протипоказань для застосування ялівцевих ягід. Це особливо важливо враховувати, оскільки великі кількості ефірної олії можуть викликати запалення нирок і появу крові в сечі.

Для травлення

Плоди застосовували при слабкому травленні подібно до інших прянощів. У довідниках також описується їхня дія, пов’язана з покращенням травних процесів. Ялівцеві ягоди використовували як пряну сировину. Їхній характерний солодкувато-пряний смак і аромат дозволяють застосовувати плоди не лише у фітотерапії, а й у харчовій практиці.

Для дихальних шляхів

Шишкоягоди описуються також як відхаркувальний засіб. У старих посібниках їх застосування пов’язують із полегшенням видалення секрету з дихальних шляхів. Це стосується традиційного фітотерапевтичного застосування рослини. При тривалих або виражених симптомах захворювань дихальних шляхів потрібна медична оцінка.

Чи можна їсти ягоди ялівцю звичайного і як їх застосовують?

Питання «чи можна їсти ялівець звичайний» пов’язане передусім із тим, що його стиглі плоди справді використовують у харчовій практиці. Чи можна їсти ягоди ялівцю? Стиглі шишкоягоди ялівцю звичайного застосовують як пряність і сировину для деяких харчових продуктів, але це не означає, що їх слід вживати у великих кількостях.

У фітотерапії використовують стиглі висушені шишкоягоди. Їх застосовують у формі настоїв, відварів і рослинних зборів. Питання «Ялівець звичайний як заварювати?» потребує уточнення форми сировини. У старих посібниках описані різні способи приготування, тому єдиної схеми для всіх випадків немає. Найпростіший варіант використання, який зустрічається в описах рослини, — водний настій із плодів. В інших випадках ялівцеві ягоди включали до багатокомпонентних відварів.

Існували й складні рослинні формули. В одній із них шишкоягоди поєднувалися з хвощем польовим, кукурудзяними приймочками, листям берези, петрушкою, цмином пісковим та іншими рослинними компонентами. Однак наявність ялівцю в такому зборі не робить його придатним для самостійного застосування при захворюваннях нирок.

Старі довідники наводять й інші поєднання плодів ялівцю з лікарськими рослинами. Серед них зустрічаються мучниця, брусниця, хвощ, споринья та інші компоненти. Такі рецептури належать до історичної народної практики й не повинні сприйматися як універсальна схема прийому.

Плоди застосовували не лише всередину. У старих медичних описах згадується зовнішнє використання ягід для обкурювання та як компонента ароматичних ванн. Однак основною лікарською сировиною для внутрішнього застосування залишалися стиглі плоди.

Ефірна олія ягід також описувалася як окремий препарат. При цьому концентровану олію не можна прирівнювати до звичайного настою із сухих плодів. Це більш концентрована форма сировини з іншим профілем безпеки.

Як заготовляти та зберігати шишкоягоди?

Лікарську сировину заготовляють восени, коли шишкоягоди повністю дозрівають. Оскільки чагарник колючий, під час ручного збору використовують рукавички.

Є й інший спосіб. Під гілки можна підкласти матеріал і збивати стиглі плоди палицею. Після цього сировину перебирають. Із неї видаляють зелені недозрілі плоди, хвою та інші домішки.

Для якісної сировини важливо не змішувати стиглі й незрілі плоди. У фармакопейному описі окремо нормувалася кількість недозрілих і бурих плодів, а також хвої та мінеральних домішок.

Сушать шишкоягоди при помірній температурі. Висока температура небажана: за такого способу сушіння плоди зморщуються.

В іншому старому описі рекомендується сушити стиглі ягоди при звичайній температурі, без штучного нагрівання, у добре провітрюваному приміщенні. Обидва описи сходяться в головному: перегрівати сировину під час сушіння не слід.

Після висушування плоди зберігають у сухому місці, захищаючи від забруднень і зайвої вологи. Для ефірної олії вимоги інші: її рекомендують тримати в темряві та в добре заповненій ємності, оскільки світло й кисень змінюють її властивості.

Як знайти ялівець звичайний за кордоном

За кордоном шукайте не квітки чи корені, а стиглі ягідоподібні шишки ялівцю звичайного. На упаковці може бути зазначено *Juniperus communis* і відповідну назву мовою країни.

• США: common juniper, juniper berry. Продається цілими або подрібненими ягодами, у пакетиках для чаю, настоянках і рідких екстрактах, а також у капсулах. Шукайте в магазинах трав і чаю, магазинах здорового харчування та онлайн.
• Німеччина: Gemeiner Wacholder, ягоди — Wacholderbeeren. Продаються розсипом, як Arzneitee та в капсулах з екстрактом ягід. Шукайте в аптеках (Apotheken), онлайн-аптеках, Reformhäuser і чайних магазинах. Якщо потрібен саме лікувальний чай, запитуйте Arzneitee: ягоди як харчовий продукт або спеція не стають ним автоматично.
• Франція: Genévrier commun, ягоди — baies de genièvre. Продаються розсипом для tisane, у вигляді teinture mère і в капсулах. Шукайте в аптеках, herboristeries, магазинах здорового харчування та онлайн.

Перевірте на упаковці *Juniperus communis*, частину рослини — berries, Wacholderbeeren або baies de genièvre, а також зазначення, чи є продукт лікарським чаєм або продуктом, харчовим чаєм чи добавкою. Органічний статус підтверджуйте окремим маркуванням organic, Bio або bio. У США харчові добавки не проходять попереднього схвалення FDA щодо безпеки та ефективності перед продажем.

Ялівець звичайний: протипоказання, користь і можлива шкода

Головне обмеження пов’язане з нирками. У старих довідниках прямо зазначено, що ялівцеві ягоди протипоказані при запаленні нирок. Це пов’язано з дією ефірної олії. У невеликих кількостях вона посилює сечовиділення, а великі кількості здатні викликати запалення нирок і появу крові в сечі.

Тому при гострих захворюваннях нирок і порушенні їхньої функції застосування ялівцю потребує особливої обережності та медичної оцінки. Самостійно використовувати сечогінні рослинні засоби при таких станах не слід.

Не варто плутати ялівець звичайний із ялівцем козацьким. Останній належить до іншого виду й описаний у медичній літературі як сильно отруйний. Його олія чинить виражену подразнювальну дію.

Також обережність потрібна з концентрованими препаратами. Ефірна олія і сушені плоди — не одна й та сама сировина. Дані старих довідників показують, що збільшення кількості ефірної олії підвищує ризик подразнювальної дії.

Зовнішнє застосування олії також не є повністю нейтральним. В описі рослини зазначено, що вона здатна подразнювати шкіру, викликаючи почервоніння і навіть утворення пухирів. Під час вагітності лікарське застосування невідомих або концентрованих препаратів ялівцю потребує обов’язкової консультації лікаря. Особливо важливо не використовувати засоби з ялівцем самостійно при захворюваннях нирок. При постійному прийомі ліків також варто обговорити використання рослинних препаратів із лікарем. Для дитини застосування лікарської сировини без такої консультації не підходить.

Коли потрібен лікар

При захворюваннях нирок, порушеннях сечовипускання та появі крові в сечі потрібна медична оцінка. Ялівець не повинен використовуватися як заміна діагностики та лікування. Консультація лікаря особливо важлива:

• при вагітності та грудному вигодовуванні;
• при захворюваннях або порушенні функції нирок;
• при хронічних захворюваннях;
• при постійному прийомі ліків;
• при алергічній реакції;
• якщо засіб планується для дитини.

При погіршенні стану, появі вираженого болю, крові в сечі або інших незвичних симптомів використання рослинного засобу слід припинити та звернутися по медичну допомогу.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →