Селера пахуча: корисні властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Селера пахуча (Apium graveolens) — пряна овочева рослина, яку здавна використовують не лише в кулінарії, а й у народній медицині. Її зелень, черешки та корені містять вітаміни, мінеральні солі й ароматичні речовини. За даними довідників із фітотерапії, селера має сечогінні властивості, підтримує травлення, обмінні процеси та роботу нервової системи. Однак її лікувальне застосування потребує розумної обережності.

Що таке селера пахуча і як її розпізнати?

Селера знайома майже кожному. Ми додаємо її до салатів, супів, овочевих страв і свіжих соків. Але не всі знають, що ця рослина має багатовікову історію застосування в медицині.

Селера пахуча, або городня, належить до родини Зонтичні. Це дворічна рослина. У перший рік вона утворює розетку листків, а на другий випускає квітконосне стебло. Висота листкової розетки зазвичай становить 30–50 см. Квітконосне стебло може сягати 100 см. Листки великі, розсічені, на довгих черешках. Зверху вони блискучі, знизу матові. Стебло пряме, з борозенками, сильно розгалужується.

Квітки дрібні, білі або жовтуваті. Вони зібрані в невеликі зонтики. Цвітіння припадає на червень і липень. У серпні достигають маленькі темно-коричневі плоди діаметром до 2 мм.

У культурі вирощують три різновиди:

• Коренева селера. Утворює великий м'ясистий коренеплід діаметром до 10 см.
• Черешкова селера. Відрізняється довгими, товстими, соковитими черешками.
• Листкова селера. Дає багато ніжної ароматної зелені.

Батьківщина дикорослої селери — Середземномор'я. Її можна зустріти на узбережжях і мілинах. У Європі селеру почали активно вирощувати з XVI століття. Спочатку в Італії, потім у Франції та Англії. Але історія рослини значно давніша. Селеру знали єгиптяни, греки та римляни. Її зображення траплялися навіть на давньогрецьких монетах V століття до нашої ери. У Стародавній Греції вінками із селери нагороджували переможців спортивних змагань. А зеленню прикрашали оселі та храми.

Рослина водночас вважалася харчовою, лікарською та священною.

Чим корисна селера пахуча?

Коли мене запитують про користь селери, я насамперед звертаю увагу на її харчову цінність. У довідниках описано різні напрями її традиційного застосування. Але важливо розрізняти властивості рослини, відомі з травників, і доведене лікування захворювань.

Які речовини містить селера?

Листки та черешки селери містять:

• калій і магній;
• залізо;
• пектинові речовини;
• ефірні олії та фітонциди;
• каротин;
• вітаміни С, В1, В2 і РР;
• фолієву кислоту.

У коренях також присутні ефірна олія, аспарагін, солі калію, кальцію та фосфору. Цікаво порівняти різні різновиди рослини.

За даними довідника Т. Б. Фурси, листкова та черешкова селера містять у чотири рази більше вітаміну С і в 50 разів більше каротину, ніж коренева.

Тому зелень і черешки заслуговують на особливу увагу в повсякденному харчуванні. Залізо та фолієва кислота беруть участь у процесах кровотворення. Калій і магній важливі для серцево-судинної та нервової систем. Саме з таким складом травники пов'язують багато корисних властивостей селери.

Як селера впливає на травлення?

У старовинних медичних працях селеру згадували як рослину для підтримки шлунка та кишечника. Авіценна називав її римською петрушкою. Він відзначав застосування селери при здутті живота, порушеннях травлення та захворюваннях сечовидільної системи. У травниках насіння описували як засіб, що сприяє травленню та зменшенню газоутворення. Сучасні довідники з фітотерапії також згадують легку послаблювальну дію рослини. Традиційно селеру використовували для поліпшення апетиту та роботи кишечника.

Водночас звичайне вживання овочу в їжу та застосування концентрованих лікувальних препаратів — різні речі.

Чи можна вживати селеру при гастриті?

У довіднику Л. Ф. Савельєвої зелень і корені селери описані як лікувально-дієтичний продукт при гастриті, виразковій хворобі та хронічному коліті. Йдеться про традиційне дієтичне застосування, а не про доведений спосіб лікування запалення слизової оболонки шлунка. У книгах із натурального харчування селеру також включають до складу овочевих страв. Однак при гастриті, особливо під час загострення, раціон має враховувати стан шлунка та рекомендації гастроентеролога.

Селеру можна розглядати лише як доповнення до призначеного лікування. Узгодьте її вживання з лікарем, ліки не скасовуйте.

Чи можна використовувати селеру при закрепах?

У народній медицині селеру давно застосовували для підтримки травлення. Довідники відзначають її легку послаблювальну дію. Т. Б. Фурса описує традиційне застосування настою свіжого листя для поліпшення апетиту, травлення та при закрепах. Зазначена в травнику порція — по 1 столовій ложці 3–4 рази на день. Це історична рекомендація, а не універсальне дозування для самостійного лікування. При тривалому закрепі важливо з'ясувати причину порушення роботи кишечника. Рослинні засоби не повинні замінювати обстеження та призначену терапію.

Чим селера корисна для нирок?

Одна з найвідоміших властивостей селери — сечогінна дія. Про неї згадують одразу кілька довідників із фітотерапії. У народній медицині корені, плоди та сік селери традиційно застосовували при порушеннях сечовипускання.

У «Травнику для чоловіків», на який посилається Л. Ф. Савельєва, описано використання свіжого соку та настою коренеплодів при сечокам'яній хворобі й запальних захворюваннях сечовивідних шляхів.

Однак сечогінна дія не означає, що рослина здатна усувати камені або лікувати захворювання нирок. Особливо обережними слід бути людям із порушеною функцією нирок. При таких захворюваннях селеру допустимо розглядати лише як доповнення до призначеного лікування. Узгодьте її застосування з лікарем, ліки не скасовуйте.

Селера від тиску: що відомо?

Калій і магній, які містяться в селері, мають значення для роботи серцево-судинної системи. У довідниках із фітотерапії з цими речовинами пов'язують сприятливий вплив рослини на судини. У своїх книгах я також розглядаю овочеві соки як джерело мінеральних речовин. Одна з наведених мною сумішей містить:

• морква — 210 мл;
• селера — 120 мл;
• петрушка — 60 мл;
• шпинат — 90 мл.

У книзі ця комбінація описана як калієва суміш для живлення судин і крові. Але вона не є заміною препаратам для контролю артеріального тиску. Якщо у вас гіпертонія або інші серцево-судинні захворювання, узгодьте вживання лікувальних сокових сумішей із лікарем. Призначені ліки не скасовуйте й не змінюйте самостійно.

Як селера підтримує нервову систему?

У травниках селеру згадують при нервовому виснаженні, порушеннях сну, неврозах та астенічних станах. Їй традиційно приписують загальнозміцнювальну дію. У довіднику Л. Ф. Савельєвої також ідеться про підтримку фізичної та розумової активності. У моїх книгах наведено овочеву суміш, яку я розглядаю як харчування для нервової системи:

Морква — 300 мл, селера з бадиллям — 180 мл.

Ця комбінація описана як допоміжний засіб при безсонні. Інша суміш складається з моркви, селери та латуку. Її призначення в книзі — м'яка мінеральна підтримка організму. Важливо розуміти: порушення сну та виражена слабкість можуть мати різні причини. Овочеві соки не замінюють діагностику й лікування.

Що відомо про селеру для чоловічого здоров'я?

У старовинних травниках селеру вважали рослиною, що підтримує статеву функцію. Ю. Грау відзначав її м'яку збуджувальну дію при імпотенції. В інших довідниках описано традиційне застосування коренеплодів, листя та плодів при зниженні статевої активності. Особливу увагу приділяли кореневій селері. Її вживали як самостійну страву, додавали до салатів і гарячої їжі. Однак такі відомості належать до історії фітотерапії. Вони не доводять ефективності селери при еректильній дисфункції або безплідді.

При таких порушеннях важливо встановити причину й не замінювати призначене лікування рослинними засобами.

Як застосовувати цю рослину в домашніх умовах?

Найпростіший спосіб використання селери — включати її до звичайного раціону. У кулінарії використовують листя, черешки та коренеплоди. Свіжа зелень підходить для салатів. Корені використовують як ароматну приправу. Черешки додають до овочевих страв і гарнірів. Селеру також вживають у сушеному, солоному та маринованому вигляді. У своїх книгах я приділяю увагу свіжим овочевим сокам. Вони дають змогу поєднувати селеру з іншими рослинними продуктами.

Як приготувати сік із селерою?

Один із рецептів, наведених у моїй книзі, містить чотири овочеві компоненти. Для однієї порції знадобляться:

• 2 моркви;
• 1 стебло селери;
• ¼ буряка;
• пучок петрушки.

Усі компоненти пропускають через соковижималку. Отриманий сік вживають свіжим. У книзі така комбінація розглядається як джерело мінеральних речовин для підтримки організму. Це харчовий рецепт, а не засіб для самостійного лікування захворювань.

Які ще сокові суміші описані в книгах?

Наведу кілька поєднань, які зустрічаються в моїх книгах.

Для м'якої мінеральної підтримки:

• морква — 210 мл;
• селера — 150 мл;
• латук — 120 мл.

Для живлення нервової системи та підтримки складу крові:

• морква — 210 мл;
• селера — 120 мл;
• петрушка — 60 мл;
• шпинат — 90 мл.

Для підтримки нервової системи при порушеннях сну:

• морква — 300 мл;
• селера з бадиллям — 180 мл.

Ці рецептури представлені як варіанти овочевого харчування. Зазначені об'єми стосуються складу сумішей. Вони не означають, що кожній людині необхідно випивати таку кількість соку щодня. При хронічних захворюваннях і постійному прийомі ліків застосування подібних сумішей слід узгодити з лікарем.

Як заварювати селеру?

У народній фітотерапії описано використання настою свіжого листя та настою коренеплодів. Настій листя традиційно застосовували для підтримки апетиту й травлення. У старих травниках трапляються також згадки про відвар коренеплодів, який використовували для підтримки чоловічої статевої функції. Але настій, відвар і свіжий сік — різні форми застосування рослини. Їх не можна автоматично замінювати один одним або вважати однаковими за дією.

Особливо це стосується концентрованих препаратів із насіння. Для домашнього харчування найзрозумілішими залишаються свіжа зелень, коренеплоди, черешки та овочеві соки.

Як правильно збирати та зберігати її плоди?

Строки заготівлі залежать від того, яка частина рослини потрібна. За даними ботанічних довідників, траву селери збирають під час цвітіння. Зазвичай це червень і липень. Зібрану траву сушать у затінку. Плоди заготовляють у міру достигання. Вони достигають у серпні. Корені викопують у вересні — на початку жовтня. Після викопування коренеплоди злегка підв'ялюють. Потім їх поміщають у ящики з піском для зберігання.

Якщо селеру вирощують самостійно, корисно враховувати особливості її розвитку. Насіння висівають на розсаду в першій половині лютого. Сходи з'являються через 15–20 днів. У відкритий ґрунт розсаду висаджують у першій половині травня. Для повсякденного вживання свіжу зелень і черешки можна зберігати в холодильнику. Перед приготуванням рослини ретельно промивають. У довідниках про дикорослі харчові рослини зазначається, що підготовлену свіжу зелень можна зберігати в холодильнику кілька днів.

При самостійному збиранні особливо важливо правильно визначити рослину. Серед зонтичних трапляються небезпечні види, зовні схожі на селеру. Тому незнайомі дикорослі рослини не можна використовувати в їжу лише на підставі схожості листя або коренів із селерою.

Як знайти селеру за кордоном

У США та Європі селеру продають не лише як овоч, а й у вигляді сушеної сировини та рослинних добавок. Під час купівлі важливо уточнити, яку частину рослини використовують.

• США: celery — селера, celery seed — насіння (плоди) селери.
• Німеччина: Sellerie — селера, Selleriesamen — насіння, Selleriewurzel — корінь, Sellerieblätter — листя; також Eppich.
• Франція: céleri — селера, graines de céleri — насіння, racine d’ache des marais — корінь дикої селери.
• Латинська назва: *Apium graveolens L.*

У продажу трапляється сушене насіння (плоди), рідше корінь і листя, трав'яні чаї в пакетиках, настоянки, рідкі екстракти, капсули й таблетки.

Де шукати:

• У США — в аптеках, магазинах здорового харчування та трав'яних крамницях.
• У Німеччині — в аптеках (Apotheke), магазинах Reformhaus і чайних крамницях.
• У Франції — в аптеках (pharmacie), парафармаціях (parapharmacie) і трав'яних крамницях (herboristerie).
• У всіх трьох країнах — в інтернет-магазинах трав і харчових добавок.

Що перевірити на упаковці: латинську назву, використовувану частину рослини (semen/fructus — насіння або плоди, radix — корінь, herba/folium — трава або листя), термін придатності, країну походження та інформацію про алергени. Уточніть, чи призначений продукт для трав'яного чаю або харчового використання.

Правила продажу відрізняються: у США такі продукти зазвичай належать до харчових добавок, а в Німеччині та Франції їхній статус залежить від маркування й заявленого призначення.

Протипоказання та обережність

Попри харчову цінність, селера підходить не всім. Звичайні кулінарні кількості черешків і коренеплодів загалом безпечні для більшості людей. Але концентровані екстракти та препарати насіння потребують значно більшої обережності.

Алергія. Селера належить до важливих харчових алергенів у Європі. Можливі свербіж у роті, шкірні висипання, кропив'янка, дерматит і, у рідкісних випадках, тяжка алергічна реакція.

Особливо уважними слід бути людям з алергією на моркву, фенхель, аніс, коріандр, а також на пилок берези та полину.

Вагітність. Звичайне харчове вживання селери, як правило, допустиме. Однак лікарські препарати насіння протипоказані через можливий вплив на матку.

Грудне вигодовування. Достовірних відомостей про безпеку лікувальних препаратів насіння недостатньо. Рекомендується утриматися від їх застосування.

Захворювання нирок. При гострому запаленні нирок, нефриті та вираженому порушенні їхньої функції концентровані препарати селери можуть бути небезпечними через сечогінну дію.

Знижений тиск. Лікарські кількості селери можуть додатково знижувати артеріальний тиск.

Порушення згортання крові. Екстракти насіння можуть потенційно впливати на процеси згортання. Під час підготовки до операції деякі рекомендації передбачають припинення лікувального застосування приблизно за два тижні.

Окремої уваги потребує взаємодія з ліками. Обережність необхідна при прийомі антикоагулянтів та антиагрегантів, сечогінних препаратів, літію, ліків для щитоподібної залози, седативних і гіпотензивних засобів. Для екстрактів селери також описано можливу взаємодію з венлафаксином та іншими препаратами, що метаболізуються через CYP2D6. При одночасному вживанні з парацетамолом можлива зміна тривалості його дії. Ще одна особливість — фоточутливість.

Фуранокумарини, що містяться в селері, можуть підвищувати чутливість шкіри до ультрафіолету. Це особливо важливо під час роботи зі свіжою рослиною, використання концентрованих препаратів і прийому фотосенсибілізувальних ліків.

Серед можливих небажаних реакцій також відзначають часте сечовипускання, подразнення нирок у схильних до цього людей і сонливість при застосуванні лікувальних кількостей. Для дітей безпека концентрованих препаратів насіння вивчена недостатньо. Особливо це стосується віку до двох років.

Головна відмінність: селера як звичайний овоч і селера у вигляді концентрованого лікувального препарату мають різний профіль безпеки.

Коли потрібен лікар

Зверніться до лікаря, якщо після вживання селери з'явилися незвичні симптоми або виникла підозра на алергію. При утрудненому диханні, набряку язика або горла потрібна невідкладна медична допомога. Консультація лікаря особливо важлива під час вагітності, грудного вигодовування, при хронічних захворюваннях нирок, серця та травної системи. Якщо ви постійно приймаєте ліки, не починайте лікувальне застосування концентрованих препаратів селери без узгодження з фахівцем.

Дітям рослинні лікувальні засоби слід давати лише за рекомендацією лікаря. Я також хочу підкреслити: набряки, стійкі закрепи, порушення сечовипускання та виражена слабкість потребують з'ясування причини. Рослина може бути частиною харчування, але не повинна затримувати діагностику.

Що важливо запам'ятати про цю рослину?

Селера пахуча — значно більше, ніж ароматна приправа. Її листя та черешки містять вітаміни, мінеральні речовини та інші рослинні компоненти. У довідниках із фітотерапії селеру описують як рослину із сечогінною, легкою послаблювальною та загальнозміцнювальною дією. Традиційно її застосовували для підтримки травної, сечовидільної та нервової систем. У своїх книгах я розглядаю селеру насамперед як компонент овочевого харчування та свіжих сокових сумішей.

Але між харчовою цінністю рослини та лікуванням конкретного захворювання існує велика різниця. Найрозумніше використовувати селеру як частину різноманітного раціону, враховувати протипоказання й не очікувати, що один овоч розв'яже складні проблеми зі здоров'ям.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →