Толокнянка звичайна: властивості та застосування
Доктор Борис Увайдов
Толокнянка звичайна — вічнозелений кущик, листя якого використовують у фітотерапії. У довідниках описані арбутин, метиларбутин, дубильні речовини та інші сполуки. Листя застосовують у вигляді настою та відвару як сечогінний і антисептичний засіб, передусім при захворюваннях сечового міхура та сечовивідних шляхів.
Що це за рослина і як її впізнати?
Толокнянка звичайна (*Arctostaphylos uva-ursi*) — невеликий вічнозелений кущик із родини вересових. У народі її також називають ведмежим вушком або ведмежою ягодою.
У рослини сильно розгалужені гілки, які розпростерті по землі. Вони вкриті темно-бурою корою і можуть досягати 100–120 см завдовжки. Листя розташоване на коротких черешках. Воно шкірясте, щільне, блискуче, обернено-яйцеподібне, з цілісним краєм. Взимку листя не опадає.
Квітки невеликі, рожеві. Вони знаходяться на кінцях гілочок і зібрані в короткі пониклі китиці. Віночок має глечикоподібну форму. Цвіте толокнянка у травні — червні. Плоди дозрівають у вересні. Вони круглі, червоні, всередині борошнисті.
Росте рослина в соснових лісах. У довідниках окремо згадуються сосняки-біломошники та брусничники. У відповідних місцях толокнянка може утворювати куртини.
Під час заготівлі важливо правильно визначити рослину. Толокнянка схожа на брусницю, яка часто росте поруч. У брусниці стебло прямостояче. Її листя овальне, із загорнутими краями, а знизу помітні темні точкові утворення. Ягода брусниці всередині соковита, тоді як плід толокнянки має борошнисту м’якоть.
За даними довідників фітотерапії, для медичних цілей використовують листя — *Folium Uvae-ursi*. Саме воно є лікарською сировиною рослини.
Як відрізнити толокнянку від схожих рослин?
Під час збору дикорослої сировини важливо не лише знати загальний вигляд рослини, а й звертати увагу на особливості листя. У довідниках окремо зазначається, що листя толокнянки не слід змішувати з листям чорниці, брусниці та самшиту.
Листя чорниці відрізняється тим, що воно тонке, перетинчасте. З нижнього боку воно матове, синьо-зелене, з опуклими сітчастими жилками.
Брусниця найчастіше викликає плутанину з толокнянкою, оскільки обидві рослини можуть зустрічатися в одних місцях. У брусниці листя знизу має бурі точкові залозки та рідкі короткі волоски. Краї листків загорнуті, іноді вони бувають дрібнозубчастими або трохи пилчастими. У толокнянки листя біля черешка більш звужене, а його жилки сильно втиснуті, через що поверхня виглядає зморшкуватою.
Самшит також має відмінності: його листя звужене догори, верхівка має виїмку, а жилки з верхнього боку опуклі. Крім того, для самшиту описують неприємний запах і неприємний солодкувато-гіркий смак листя.
Такі відмінності мають практичне значення, оскільки саме листя є лікарською сировиною і має бути правильно визначене до використання.
Чим цінне листя толокнянки?
Основна увага в довідниках приділяється хімічному складу листя. У ньому містяться арбутин і метиларбутин, дубильні речовини, флавоноїди та органічні кислоти.
В одному з описів зазначені галова кислота, дубильні речовини, жир, віск, смола та мінеральні солі. Із глікозидів названі арбутин, метиларбутин і ериколін. Також описана наявність урсону.
Інший довідник вказує на арбутин, метиларбутин, гіперозид, пірогалолові дубильні речовини, еллагову та інші органічні кислоти. У більш детальному фармакологічному описі також перелічені флавоноїди, серед яких кверцетин, ізокверцитрин, мірицитрин, гіперозид і мірицетин.
Арбутин займає особливе місце в описі дії рослини. За даними довідників, він розщеплюється з утворенням гідрохінону та глюкози. Метиларбутин також здатний під час гідролізу вивільняти гідрохінон.
Із цими речовинами довідники пов’язують антимікробні та антисептичні властивості листя. Дубильні речовини пов’язують із протизапальною дією. За даними довідників фітотерапії, галенові препарати толокнянки мають сечогінні, протизапальні та антимікробні властивості. Тому основний напрям застосування рослини пов’язаний із сечовидільною системою.
Які речовини визначають властивості листя?
Кількість окремих компонентів у різних довідниках наводиться з деякими відмінностями. В одному з описів зазначено вміст арбутину до 3,5 %, в іншому — до 8 %. Також відзначається наявність до 35 % пірогалолових дубильних речовин.
Склад листя включає органічні кислоти, серед яких названі яблучна, протокатехова та мурашина. Серед флавоноїдів додатково згадуються кверцетин, ізокверцитрин, мірицитрин, гіперозид і мірицетин.
Дію рослини в довідниках пов’язують насамперед з арбутином і дубильними речовинами. Арбутин під впливом ферменту арбутази розщеплюється на гідрохінон і глюкозу, а метиларбутин також вивільняє гідрохінон при гідролізі.
Для чого застосовують толокнянку?
У травниках описане застосування листя толокнянки при захворюваннях сечового міхура та сечовивідних шляхів. Згадуються також уретра та сечокам’яна хвороба.
В одному з довідників листя призначають як в’яжучий, протигнильний і сечогінний засіб при катарах сечового міхура та кровотечі з нирок. В іншому описі відвар і збори застосовуються як сечогінний і дезінфікуючий засіб при запальних захворюваннях сечового міхура та сечових шляхів.
Серед таких станів у довіднику названі пієліти, цистити та уретрити. В окремих рецептурах народної фітотерапії толокнянка входить до водних відварів, які застосовувалися при захворюваннях нирок або сечового міхура.
Є й ширше традиційне застосування. У довідниках згадується використання листя як сечогінного засобу при ниркових каменях, ревматизмі та подагрі. Однак такі описи належать до довідкової та традиційної фітотерапії, а не замінюють діагностику причини скарг.
Головне місце в описі рослини займає сечовидільна система. Саме з нею пов’язані сечогінна, антимікробна, антисептична та протизапальна дії, описані в довідниках.
Як застосовують листя толокнянки?
У довідниках фітотерапії описані настої та відвари з листя. Відвар згадується особливо часто.
Один із наведених способів має точну пропорцію: відвар або настій у співвідношенні 10:200. В іншому джерелі ця сама пропорція зазначена як 10 г сировини на 200 мл води. Приймають по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.
У старому довіднику також зазначено, що листя бажано використовувати у формі відвару. При цьому окремо попереджається: надто великі дози можуть викликати нудоту та блювання. Тому кількість сировини не варто збільшувати на власний розсуд. У фітотерапії важливий не лише вибір рослини, а й дотримання зазначеної форми приготування.
У народних рецептах толокнянку також включали до складу водних зборів. У таких рецептах вона поєднувалася з іншими рослинами. Наприклад, зустрічаються збори з листям брусниці, травою хвоща та іншими компонентами. Однак склад і призначення таких сумішей відрізняються, тому один рецепт не можна переносити на всі випадки.
Для простого застосування в довідниках достатньо добре описані дві форми — настій і відвар. Саме їх і слід розглядати як основні способи приготування листя.
Як правильно заварювати толокнянку?
Якщо потрібен простий варіант, у довіднику наведена пропорція 10 г листя на 200 мл води. Такий настій або відвар приймають по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.
Інший довідник також прямо вказує: відвар або настій готують у співвідношенні 10:200 і приймають по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.
Не слід робити напій більш концентрованим лише тому, що хочеться посилити його дію. Лікарський опис рослини окремо попереджає про небажані реакції при надто великих дозах.
У листя виражений в’яжучий, гіркуватий смак. У довідниках це пов’язують із дубильними речовинами, що містяться в ньому.
Коли і як збирають толокнянку?
Для медичних цілей збирають листя толокнянки. За даними одного довідника, його заготовляють до початку або на початку цвітіння — у травні та першій половині червня.
Інше джерело описує два періоди заготівлі: перезимувале листя збирають до цвітіння, а потім можливий збір у серпні, коли підростає листя поточного року. Тому в довідковій літературі зустрічаються обидві вказівки щодо строків: травень і перша половина червня, а також серпень для наступної заготівлі.
Під час збору зрізають гілки. Перед сушінням видаляють побуріле листя. Сушать сировину на відкритому повітрі.
Для дрібного шкірястого листя описаний практичний спосіб заготівлі: спочатку зрізають гілки рослини, потім їх сушать, після чого листя відокремлюють від гілочок. Це роблять обриванням, прочісуванням рослини або обмолочуванням із подальшим видаленням стеблових частин. Остаточне очищення проводять на решеті.
Якісна суха сировина складається переважно з листя. Воно гладке, щільне та ламке. Запаху майже немає. Смак сильно в’яжучий і гіркуватий. Під час зберігання сировину тримають у прохолодному місці, захищеному від світла.
Вимоги до якості лікарської сировини
У довідниках наведені вимоги до зовнішнього вигляду та чистоти заготовленої сировини. Листя має зберігати зелене забарвлення, мати характерну щільність і не містити великої кількості сторонніх частин.
Описані також показники для стандартизації: вологість сировини не повинна перевищувати 12 %, а вміст золи — 4 %. Допускається обмежена кількість листя, що втратило зелене забарвлення, дрібних та подрібнених частин, а також стеблових частин рослини.
Такі вимоги допомагають оцінити якість сировини перед використанням і відрізнити правильно підготовлене листя від матеріалу з великою кількістю домішок.
Толокнянка звичайна: протипоказання та обережність
У старих довідниках основне застереження пов’язане з кількістю сировини. Надто великі дози листя можуть викликати нудоту та блювання.
Сучасний довідковий опис також вказує на можливі небажані реакції при тривалому застосуванні. Серед них названі нудота, пронос і блювання. При тривалому впливі на сечовивідну систему може спостерігатися посилення запальних явищ і поява ниркових симптомів.
Причина такої уваги до тривалого застосування пов’язана зі складом рослини. Арбутин розщеплюється з утворенням гідрохінону. У довіднику зазначено, що гідрохінон виділяється з сечею через нирки та чинить подразнювальну дію на ниркову тканину.
Тому безконтрольне тривале вживання листя не можна вважати безпечним підходом. У довідковій фітотерапії толокнянку при тривалому прийомі зазвичай описують у комплексі з іншими рослинами, що мають протизапальні та діуретичні властивості, у формі зборів і чаїв.
При цьому будь-які скарги з боку сечовивідної системи потребують уважного ставлення. Сам факт наявності рослини в старих рецептах не означає, що її слід використовувати без встановлення причини симптомів.
Якщо після застосування з’являються нудота, блювання, пронос або посилюються неприємні відчуття з боку сечовидільної системи, застосування слід припинити та звернутися за медичною допомогою.
Коли потрібен лікар
При захворюваннях сечового міхура, сечовивідних шляхів і нирок важливо спочатку встановити причину скарг. Фітотерапія не замінює обстеження та лікарського призначення. Звернутися до лікаря особливо важливо при виражених, тривалих або таких, що посилюються, симптомах, при появі нових скарг або погіршенні стану.
Також консультація потрібна, якщо після застосування рослини виникла незвична реакція, якщо людина постійно приймає ліки або має хронічне захворювання. Окрема обережність необхідна в ситуаціях, коли безпека рослинного засобу для конкретної людини має бути встановлена лікарем.
За будь-яких сумнівів щодо застосування настою або відвару краще обговорити його зі спеціалістом до початку прийому.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Стаття підготовлена за довідниками фітотерапії та описами лікарських рослин. Вона має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Часті запитання
Для чого застосовують цю рослину?
Листя традиційно застосовують як сечогінний та антисептичний засіб при захворюваннях сечового міхура та сечовивідних шляхів.
Чим корисна ця рослина?
Листя містить арбутин, метиларбутин, дубильні речовини, флавоноїди та органічні кислоти.
Як правильно заварювати цю рослину?
У довідниках зазначені настій або відвар у співвідношенні 10:200; приймають по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.
Як можна використовувати цю рослину?
Листя застосовують у вигляді настою та відвару, головним чином при захворюваннях сечового міхура та сечовивідних шляхів.
Які у цієї рослини протипоказання?
Надто великі дози можуть викликати нудоту та блювання; при тривалому застосуванні можливі небажані реакції.
Які частини рослини використовують у лікувальних цілях?
Для медичних цілей використовують листя толокнянки — Folium Uvae-ursi.
У яку пору року потрібно збирати цю рослину?
Листя збирають до цвітіння або на початку цвітіння, у травні — першій половині червня; окремий довідник також вказує збір у серпні.
Чи можна пити цю рослину тривалий час?
Тривале застосування потребує обережності: у довідниках описані можливі небажані реакції з боку травлення та сечовивідної системи.
Докладніше — у матеріалах лікаря
Настільна книга для здорових і хворих. Борис Увайдов →Термоядерний цілющий чай →Або почніть з безкоштовного гайду «7 кроків до очищення організму» →
Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →