Толокнянка звичайна: властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Толокнянка звичайна — вічнозелений кущик, листя якого використовують у фітотерапії. У довідниках описані арбутин, метиларбутин, дубильні речовини та інші сполуки. Листя застосовують у вигляді настою та відвару як сечогінний і антисептичний засіб, насамперед при захворюваннях сечового міхура та сечовивідних шляхів.

Що це за рослина і як її розпізнати?

Толокнянка звичайна (*Arctostaphylos uva-ursi*) — невеликий вічнозелений кущик із родини вересових. У народі її також називають ведмежим вушком або ведмежою ягодою.

У рослини сильно розгалужені гілки, які стеляться по землі. Вони вкриті темно-бурою корою і можуть сягати 100–120 см завдовжки. Листя розташоване на коротких черешках. Воно шкірясте, щільне, блискуче, обернено-яйцеподібне, з цілісним краєм. Взимку листя не опадає.

Квітки невеликі, рожеві. Вони розташовані на кінцях гілочок і зібрані в короткі пониклі китиці. Віночок має глечикоподібну форму. Цвіте толокнянка у травні — червні. Плоди достигають у вересні. Вони круглі, червоні, всередині борошнисті.

Рослина росте в соснових лісах. У довідниках окремо згадуються сосняки-біломошники та брусничники. У сприятливих місцях толокнянка може утворювати зарості.

Під час заготівлі важливо правильно визначити рослину. Толокнянка схожа на брусницю, яка часто росте поруч. У брусниці стебло прямостояче. Її листя овальне, із загорнутими краями, а знизу помітні темні крапчасті утворення. Ягода брусниці всередині соковита, тоді як плід толокнянки має борошнисту м'якоть.

За даними довідників із фітотерапії, для медичних цілей використовують листя — *Folium Uvae-ursi*. Саме воно є лікарською сировиною рослини.

Як відрізнити толокнянку від схожих рослин?

Під час збору дикорослої сировини важливо не лише знати загальний вигляд рослини, а й звертати увагу на особливості листя. У довідниках окремо зазначається, що листя толокнянки не слід плутати з листям чорниці, брусниці та самшиту.

Листя чорниці відрізняється тим, що воно тонке, перетинчасте. З нижнього боку воно матове, синьо-зелене, з опуклими сітчастими жилками.

Брусниця найчастіше спричиняє плутанину з толокнянкою, оскільки обидві рослини можуть траплятися в одних місцях. У брусниці листя знизу має бурі крапчасті залозки та рідкі короткі волоски. Краї листя загорнуті, іноді вони бувають дрібнозубчастими або злегка пилчастими. У толокнянки листя біля черешка більш звужене, а його жилки сильно втиснуті, через що поверхня виглядає зморшкуватою.

Самшит також має відмінності: його листя звужене догори, верхівка має виїмку, а жилки з верхнього боку опуклі. Крім того, для самшиту описують неприємний запах і неприємний солодкувато-гіркий смак листя.

Такі відмінності мають практичне значення, оскільки саме листя є лікарською сировиною і має бути правильно визначене до використання.

Чим цінне листя толокнянки?

Основна увага в довідниках приділяється хімічному складу листя. У ньому містяться арбутин і метиларбутин, дубильні речовини, флавоноїди та органічні кислоти.

В одному з описів зазначені галова кислота, дубильні речовини, жир, віск, смола та мінеральні солі. Із глікозидів названі арбутин, метиларбутин та ериколін. Також описана наявність урсону.

Інший довідник вказує на арбутин, метиларбутин, гіперозид, пірогалолові дубильні речовини, елагову та інші органічні кислоти. У більш докладному фармакологічному описі перелічені також флавоноїди, серед яких кверцетин, ізокверцитрин, мірицитрин, гіперозид і мірицетин.

Арбутин посідає особливе місце в описі дії рослини. За даними довідників, він розщеплюється з утворенням гідрохінону та глюкози. Метиларбутин також здатний під час гідролізу вивільняти гідрохінон.

Із цими речовинами довідники пов'язують антимікробні та антисептичні властивості листя. Дубильні речовини пов'язують із протизапальною дією. За даними довідників із фітотерапії, галенові препарати толокнянки мають сечогінні, протизапальні та антимікробні властивості. Тому основний напрямок застосування рослини пов'язаний із сечовидільною системою.

Які речовини визначають властивості листя?

Кількість окремих компонентів у різних довідниках наводиться з деякими відмінностями. В одному з описів зазначено вміст арбутину до 3,5 %, в іншому — до 8 %. Також зазначається наявність до 35 % пірогалових дубильних речовин.

Склад листя включає органічні кислоти, серед яких названі яблучна, протокатехова та мурашина. Серед флавоноїдів додатково згадуються кверцетин, ізокверцитрин, мірицитрин, гіперозид і мірицетин.

Дію рослини в довідниках пов'язують насамперед з арбутином і дубильними речовинами. Арбутин під впливом ферменту арбутази розщеплюється на гідрохінон і глюкозу, а метиларбутин також вивільняє гідрохінон під час гідролізу.

Для чого застосовують толокнянку?

У травниках описано застосування листя толокнянки при захворюваннях сечового міхура та сечовивідних шляхів. Згадуються також уретра та сечокам'яна хвороба.

В одному з довідників листя призначають як в'яжучий, протигнилісний і сечогінний засіб при катарах сечового міхура та кровотечі з нирок. В іншому описі відвар і збори застосовуються як сечогінний і дезінфікувальний засіб при запальних захворюваннях сечового міхура та сечових шляхів.

Серед таких станів у довіднику названі пієліти, цистити та уретрити. В окремих рецептурах народної фітотерапії толокнянка входить до водних відварів, які застосовувалися при захворюваннях нирок або сечового міхура.

Є й ширше традиційне застосування. У довідниках згадується використання листя як сечогінного засобу при ниркових каменях, ревматизмі та подагрі. Однак такі описи належать до довідкової та традиційної фітотерапії, а не замінюють діагностику причини скарг.

Головне місце в описі рослини посідає сечовидільна система. Саме з нею пов'язані сечогінна, антимікробна, антисептична та протизапальна дії, описані в довідниках.

Як застосовують листя толокнянки?

У довідниках із фітотерапії описані настої та відвари з листя. Відвар згадується особливо часто.

Один із наведених способів має точну пропорцію: відвар або настій у співвідношенні 10:200. В іншому джерелі ця сама пропорція вказана як 10 г сировини на 200 мл води. Приймають по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.

У старому довіднику також зазначено, що листя бажано використовувати у формі відвару. При цьому окремо попереджається: занадто великі дози можуть спричинити нудоту та блювання. Тому кількість сировини не варто збільшувати на власний розсуд. У фітотерапії важливий не лише вибір рослини, а й дотримання зазначеної форми приготування.

У народних рецептах толокнянку також включали до складу водних зборів. У таких рецептах вона поєднувалася з іншими рослинами. Наприклад, трапляються збори з листям брусниці, травою хвоща та іншими компонентами. Однак склад і призначення таких сумішей відрізняються, тому один рецепт не можна переносити на всі випадки.

Для простого застосування в довідниках достатньо добре описані дві форми — настій і відвар. Саме їх і слід розглядати як основні способи приготування листя.

Як правильно заварювати толокнянку?

Якщо потрібен простий варіант, у довіднику наведена пропорція 10 г листя на 200 мл води. Такий настій або відвар приймають по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.

Інший довідник також прямо вказує: відвар або настій готують у співвідношенні 10:200 і приймають по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.

Не слід робити напій більш концентрованим лише тому, що хочеться посилити його дію. Лікарський опис рослини окремо попереджає про небажані реакції при занадто великих дозах.

У листя виражений в'яжучий, гіркуватий смак. У довідниках це пов'язують із дубильними речовинами, що містяться в ньому.

Коли і як збирають толокнянку?

Для медичних цілей збирають листя толокнянки. За даними одного довідника, його заготовляють до початку або на початку цвітіння — у травні та першій половині червня.

Інше джерело описує два періоди заготівлі: листя, що перезимувало, збирають до цвітіння, а потім можливий збір у серпні, коли підростає листя поточного року. Тому в довідковій літературі зустрічаються обидва вказання щодо строків: травень і перша половина червня, а також серпень для наступної заготівлі.

Під час збору зрізають гілки. Перед сушінням видаляють побуріле листя. Сушать сировину на відкритому повітрі.

Для дрібного шкірястого листя описаний практичний спосіб заготівлі: спочатку зрізають гілки рослини, потім їх сушать, після чого листя відокремлюють від гілочок. Це роблять обриванням, прочісуванням рослини або обмолочуванням із подальшим видаленням стеблових частин. Остаточне очищення проводять на решеті.

Добра суха сировина складається переважно з листя. Воно гладке, щільне та ламке. Запаху майже немає. Смак сильно в'яжучий і гіркуватий. Під час зберігання сировину тримають у прохолодному місці, захищеному від світла.

Вимоги до якості лікарської сировини

У довідниках наводяться вимоги до зовнішнього вигляду та чистоти заготовленої сировини. Листя має зберігати зелене забарвлення, мати характерну щільність і не містити великої кількості сторонніх частин.

Описані також показники для стандартизації: вологість сировини не повинна перевищувати 12 %, а вміст золи — 4 %. Допускається обмежена кількість листя, що втратило зелене забарвлення, дрібних і подрібнених частин, а також стеблових частин рослини.

Такі вимоги допомагають оцінити якість сировини перед використанням і відрізнити правильно підготовлене листя від матеріалу з великою кількістю домішок.

Як знайти толокнянку звичайну за кордоном

За кордоном толокнянку звичайну можна знайти під різними назвами:

• США: Bearberry, Uva ursi, Kinnikinnick.
• Німеччина: Bärentraube, Bärentraubenblätter.
• Франція: Raisin d'ours, Busserole.
• Латина: *Arctostaphylos uva-ursi*.

Продається рослина лише у вигляді листя:

• сушене подрібнене листя;
• чайні пакетики;
• капсули та таблетки;
• рідкий екстракт або настоянка.

Шукати її можна в таких місцях:

• США: магазини здорового харчування, спеціалізовані магазини добавок та інтернет-магазини трав; у звичайних продуктових магазинах трапляється рідко.
• Німеччина: аптеки (*Apotheke*), магазини здорового харчування (*Reformhaus*), інтернет-аптеки.
• Франція: аптеки (*Pharmacie*), трав'яні магазини (*herboristeries*), спеціалізовані органічні магазини та магазини здорового харчування (*magasins bio*), інтернет-магазини.

На упаковці перевірте латинську назву *Arctostaphylos uva-ursi* та частину рослини — листя (*Folia uvae ursi*). Також зверніть увагу на призначення продукту, вміст арбутину за наявності такої стандартизації та органічну сертифікацію.

У США толокнянка продається як харчова добавка, а в Німеччині часто як зареєстрований лікарський чай (*Arzneitee*) із фармацевтичним контролем якості.

Толокнянка звичайна: протипоказання та обережність

У старих довідниках основне застереження пов'язане з кількістю сировини. Занадто великі дози листя можуть спричинити нудоту та блювання.

Сучасний довідковий опис також вказує на можливі небажані реакції при тривалому застосуванні. Серед них названі нудота, діарея та блювання. При тривалому впливі на сечовивідну систему може спостерігатися посилення запальних явищ і поява ниркових симптомів.

Причина такої уваги до тривалого застосування пов'язана зі складом рослини. Арбутин розщеплюється з утворенням гідрохінону. У довіднику зазначено, що гідрохінон виділяється із сечею через нирки та чинить подразнювальну дію на ниркову тканину.

Тому безконтрольне тривале вживання листя не можна вважати безпечним підходом. У довідковій фітотерапії толокнянку при тривалому прийомі зазвичай описують у комплексі з іншими рослинами, що мають протизапальні та діуретичні властивості, у формі зборів і чаїв.

При цьому будь-які скарги з боку сечовивідної системи потребують уважного ставлення. Сам факт наявності рослини у старих рецептах не означає, що її слід використовувати без встановлення причини симптомів.

Якщо після застосування з'являються нудота, блювання, діарея або посилюються неприємні відчуття з боку сечовидільної системи, застосування слід припинити та звернутися по медичну допомогу.

Коли потрібен лікар

При захворюваннях сечового міхура, сечовивідних шляхів і нирок важливо спочатку встановити причину скарг. Фітотерапія не замінює обстеження та призначення лікаря. Звернутися до лікаря особливо важливо при виражених, тривалих або таких, що посилюються, симптомах, при появі нових скарг або погіршенні стану.

Також консультація потрібна, якщо після застосування рослини виникла незвичайна реакція, якщо людина постійно приймає ліки або має хронічне захворювання. Окрема обережність необхідна в ситуаціях, коли безпеку рослинного засобу для конкретної людини має встановити лікар.

За будь-яких сумнівів щодо застосування настою або відвару краще обговорити його з фахівцем до початку прийому.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →