Спориш: корисні властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Спориш, або горець пташиний, — невелика рослина родини гречкових. У травниках його традиційно застосовують як сечогінний, в’яжучий і кровоспинний засіб. Особливе місце посідає застосування трави при захворюваннях нирок і каменях сечовивідних шляхів. У складі описані флавонові глікозиди, дубильні речовини, вітамін С і кремнієва кислота.

Як виглядає ця рослина і як її розпізнати?

Спориш також називають горцем пташиним. Латинська назва — *Polygonum aviculare*. Це однорічна рослина родини гречкових. Росте вона майже всюди. Її можна зустріти вздовж доріг, у дворах, на пустирях, пасовищах і навіть на стадіонах. Їй достатньо невеликої ділянки відкритого ґрунту.

Стебла лежачі або трохи підняті. Від основи вони сильно розгалужуються. Довжина стебел може сягати 60–100 см. В іншому ботанічному описі вказана довжина до 60 см.

У споришу є особливість, про яку важливо знати під час збору. Горець пташиний являє собою комплекс близьких форм і різновидів, які буває важко розрізнити навіть фахівцям-ботанікам.

Листки дрібні та численні. Вони еліптичні або ланцетні, завдовжки до 2 см. Колір сіруватий або синьо-зелений. Черешок дуже короткий. У вузлах стебел знаходяться невеликі білуваті плівчасті розтруби. Квітки дрібні, білі або рожеві. Зазвичай вони розташовані по 2–5 у пазухах листків. Після цвітіння з’являється невеликий тригранний горішок темно-бурого кольору.

Цвітіння триває довго. У різних ботанічних описах вказані строки з травня по вересень, а для лікарської сировини — з червня до осені. В одному зі довідників лікарською травою вважають траву разом із коренями та наводять назву *Herba Polygoni avicularis*.

У рослини багато народних назв: травушка-муравушка, пташина гречка, горобина трава, гусинка, топтун. Спориш добре переносить витоптування і тому часто росте там, де ґрунт постійно зазнає навантаження.

Рослину охоче поїдають птахи та худоба. Молоде зелення також вживали в їжу. Його додавали до супів, салатів, пюре та начинок.

Звідки з’явилися народні назви споришу?

Назви рослини пов’язані з її зовнішнім виглядом і живучістю. «Травушкою-муравушкою» її називали за густі, низькі зарості, що утворюють зелений покрив. Назва «топтун» пов’язана зі здатністю рослини переносити постійне витоптування.

Птахи охоче клюють насіння та зелень споришу, тому закріпилися назви «пташина гречка» і «горобина трава». У деяких місцях його називали «гусятником». Таке різноманіття назв зустрічається у старих описах рослини.

Як спориш використовували раніше?

Спориш належить до дикорослих лікарських рослин, які історично збирали разом з іншою природною сировиною. Заготовлену траву здавали в аптеки або продавали заготівельникам. У старих відомостях про лікарський промисел він згадується серед рослин, які збирали в південних районах і потім направляли в торгівлю.

Рослина відома і в старій медичній традиції. В описах згадується, що препарати споришу застосовували ще лікарі давнини — Гіппократ, Гален і Діоскорид. Їх пов’язували із захворюваннями дихальних шляхів, кровотечами та розладами шлунка. У китайській медичній традиції рослину описували як тонізувальний засіб.

Ці історичні відомості показують тривалість традиції застосування, але самі по собі не доводять ефективність рослини при конкретному захворюванні.

Які речовини містяться в ньому?

Хімічний склад трави досить різноманітний.

За даними довідників фітотерапії, у спориші виявлені флавонові глікозиди. Серед них описані авікулярин, гіперозид і кверцетин. Авікулярин при розпаді дає кверцетин і арабінозу. Також виявлені сліди інших флавонів.

У траві присутні дубильні речовини. В одному з довідникових описів їх вміст вказаний приблизно на рівні 4 відсотків. Також згадуються вітамін С, вітамін К, каротин, кремнієва кислота, смоли, слизові речовини та сліди ефірної олії. Кремнієва кислота представлена розчинною і нерозчинною формами. У коренях виявлені оксиметилантрахінони.

Кремнієву кислоту в старих описах пов’язували з дією рослини на мінеральні відкладення сечовивідних шляхів. Також для споришу описане збільшення виведення з організму натрію та хлору.

Що відомо про флавоноїди споришу?

Флавоноїдний склад споришу в довідниках описується докладніше, ніж просто як наявність флавонових сполук. Вказуються три похідні кверцетину: кверцетин, гіперозид і авікулярин. Для авікулярину окремо зазначено, що при розпаді він дає кверцетин і арабінозу.

Крім флавоноїдів, у траві зазначено близько 4 відсотків дубильних речовин. У складі також описані розчинна і нерозчинна кремнієва кислота, органічні кислоти, смоли та слизові речовини. У старих фармакогностичних описах присутні вітамін С і каротин.

Такий склад пояснює, чому спориш у різних джерелах пов’язували одразу з кількома напрямами традиційного застосування. Однак наявність окремих речовин не означає автоматично лікувального ефекту при конкретній хворобі.

Чим корисна ця рослина?

Головний напрям традиційного застосування споришу пов’язаний із сечовидільною системою.

За даними довідників фітотерапії, трава має сечогінну дію. У дослідженнях водних і спиртових витяжок відзначалося збільшення діурезу. З цією властивістю пов’язане застосування споришу при хворобах нирок і ниркових каменях.

В офіційному довідниковому описі трава горця пташиного застосовується як засіб, що сприяє відходженню конкрементів при сечокам’яній хворобі. Також описана помірна протизапальна дія.

У народній фітотерапії спориш застосовували як сечогінний засіб при піску та каменях у нирках і сечовому міхурі. У старих описах також згадується зменшення кристалізації мінеральних солей у сечовивідних шляхах.

Інший напрям — в’яжуча та кровоспинна дія. У довідковій літературі описане застосування препаратів споришу як маткового кровоспинного засобу. Екстракт авікулярину випускали у порошку та таблетках.

Дослідження водних і спиртових витяжок показували підвищення згортання крові. У тих самих дослідженнях відзначали вплив на мускулатуру матки, зниження артеріального тиску, покращення роботи легень і збільшення діурезу.

У довідниках перелічені й інші дії препаратів із трави: спазмолітична, антисептична, потогінна, жарознижувальна, відхаркувальна, послаблювальна, протиглистова та ранозагоювальна. Деякі старі описи пов’язують спориш із дихальною системою. У дослідженнях відзначалося збільшення амплітуди дихальних рухів і вентиляційного об’єму легень.

Для зовнішнього застосування в народній практиці використовували свіжу потовчену траву. Її прикладали до ран, забоїв і опіків. Також описане застосування трави при ранах, що погано загоюються.

Молоде зелення має і харчове значення. Його вживали як овоч, особливо на Кавказі. З листя готували супи, пюре, салати та начинки.

Як його застосовують?

У довідковій літературі спориш описується у вигляді відвару, порошку та свіжого соку. Водні витяжки також входять до традиційної практики застосування рослини. Для зовнішнього використання брали свіжу подрібнену траву.

В одному з довідників вказаний такий варіант приготування: 2 чайні ложки трави використовують для холодної витяжки, після чого її трохи кип’ятять.

Спориш традиційно часто включали до сумішей з іншими рослинами. У старих книгах він зустрічається в різних зборах, у тому числі сечогінних. В одному з описів прямо зазначено, що рослини в народній практиці частіше використовували не окремо, а в сумішах.

У книзі, де наведений рецепт із посиланням на доктора Бройса, вказаний нирковий чай зі споришем. Пропорції такі: хвощ польовий — 15 г, кропива — 10 г, спориш — 8 г, звіробій — 6 г.

Для приготування беруть щіпку подрібненої сировини. У книзі пояснюється, що щіпка — це кількість, яку захоплюють великим, вказівним і середнім пальцями. Сировину настоюють у чашці гарячої води 10 хвилин, потім проціджують. Відціджений залишок знову заливають 2 чашками гарячої води. Зазначеної кількості збору вистачає приблизно на 3 тижні.

Це старий рецепт із книги, а не універсальна сучасна схема лікування. При сечокам’яній хворобі, хронічному захворюванні нирок, набряках або порушенні функції нирок його застосування необхідно попередньо обговорити з лікарем. Особливо важливе медичне спостереження, якщо є ймовірність великого каменя або порушення відтоку сечі.

Сечогінні рослинні засоби також потребують обережності у людей, які вже приймають діуретики. При поєднанні з ліками, що впливають на виведення рідини та електролітів, схему має оцінювати фахівець.

Чому спориш часто входить до трав’яних сумішей?

У старих посібниках спориш рідко розглядається лише як самостійна рослина. Його включали до різних зборів, склад яких залежав від мети застосування. У народній практиці він зустрічається в сечогінних сумішах разом із хвощем, березовими бруньками, кукурудзяними рильцями, мучницею, звіробоєм та іншими рослинами.

Є й складніші збори, де спориш поєднували з травами, квітками та корою. В одному з описів для захворювань печінки до складу суміші входили звіробій, спориш, дикий цикорій, безсмертник, кора крушини, ромашка та нагідки. Інші суміші зі споришем призначалися для сечогінного застосування.

Сам факт присутності споришу в таких рецептах відображає народну традицію, але не доводить ефективність кожного збору при конкретному захворюванні. Крім того, чим більше компонентів містить суміш, тим важливіше враховувати їхні можливі протипоказання та взаємодії.

Як його збирають і зберігають його плоди?

Лікарською сировиною служить трава споришу. В одному з довідників лікарською сировиною названа трава разом із коренями, однак в інших описах заготовляють квітучу траву. За даними довідників, збір проводять під час цвітіння. Вказані різні строки: з травня по вересень, з червня до осені та з липня по вересень. Назва лікарської сировини — *Herba Polygoni avicularis*. В окремих довідниках для неї вказана саме квітуча трава.

Історично спориш належав до дикорослої лікарської сировини. Його заготовляли разом з іншими рослинами та здавали в аптеки або продавали заготівельникам.

При самостійному зборі особливо важливо правильно визначити рослину. Горець пташиний належить до групи близьких форм, які можуть бути складними для розрізнення. Тому збирати слід лише добре відому рослину.

При купівлі готової сировини варто перевірити ботанічну назву на упаковці. Це допомагає не переплутати спориш з іншими рослинами.

У які строки краще заготовляти траву?

Строки збору в довідниках трохи відрізняються. Для лікарської сировини вказують період цвітіння з червня до осені. В іншому ботанічному посібнику час цвітіння позначений як травень — вересень, а час збору — також з травня по вересень. Ще один довідник наводить для трави споришу період червень — серпень.

Йдеться не про один суворо встановлений день збору, а про період цвітіння рослини. У цей час заготовляють траву, причому в різних джерелах описуються як квітуча надземна частина, так і сировина разом із коренями.

При зборі в природі важливо обирати місця, де рослина не зазнає очевидного забруднення. Саме по собі те, що спориш росте біля дороги, у дворі або на пустирі, не означає придатність конкретного екземпляра для лікарського використання.

Як відрізнити спориш від близьких рослин?

Визначення споришу може бути непростим. *Polygonum aviculare* у широкому розумінні описується як комплекс десятків близьких видів і підвидів, які важко розрізнити навіть фахівцям.

Орієнтуватися слід одразу на кілька ознак: лежаче або трохи підняте сильно розгалужене стебло, дрібні чергові сірувато-зелені листки, плівчасті розтруби у вузлах і невеликі білі або рожевуваті квітки, розташовані в пазухах листків. Після цвітіння утворюється тригранний темно-бурий горішок.

Особливо важливо не плутати горець пташиний зі споришем японським — *Polygonum cuspidatum*. Це інша рослина. Для лікарської сировини необхідно перевіряти саме ботанічну назву, а не лише народне слово «спориш».

Як знайти спориш (горець пташиний) за кордоном

Якщо ви живете у США або Європі, шукайте спориш за місцевою назвою або за латинським ім’ям *Polygonum aviculare*.

• США: Knotgrass, common knotgrass, doorweed, birdweed.
• Німеччина: Vogelknöterich.
• Франція: Renouée des oiseaux, centinode.
• Латина: *Polygonum aviculare*; на деяких упаковках може бути зазначено *Centinodia herba*.

У якому вигляді продається

Найчастіше продаються висушені надземні частини рослини (*Herba*): подрібнена трава розсипом для настою або чаю, а також чай у пакетиках, іноді у складі трав’яних сумішей. Зустрічаються настоянки та рідкі екстракти. Корені та плоди зазвичай комерційно не продаються, капсули зустрічаються рідше, ніж трава або чай.

Де шукати

• США: магазини здорового харчування, спеціалізовані чайні магазини, інтернет-магазини трав; у звичайних аптеках спориш зустрічається рідко.
• Німеччина: *Apotheke*, *Reformhaus*, інтернет-аптеки та магазини трав.
• Франція: *Pharmacie*, магазини лікарських трав (*herboristeries*), магазини органічних і натуральних продуктів (*magasins bio*), інтернет-магазини.

На упаковці перевірте латинську назву, зазначену частину рослини — надземні частини, стебла та листки (*Herba*), а також категорію продукту. У Німеччині окремо дивіться, чи позначений продукт як лікувальний чай (*Arzneitee*) або як харчовий продукт/добавка. Також можна перевірити наявність органічної сертифікації (*bio*, *kbA*, USDA Organic), країну походження та інформацію про перевірку чистоти.

Правила продажу залежать від країни: наприклад, у США спориш продається як харчова добавка, а в Німеччині фармацевтичної якості *Arzneitee* продається в аптеках і регулюється BfArM.

Протипоказання та заходи обережності

Сучасні дані про безпеку споришу обмежені. Традиційне застосування оцінюється насамперед для дорослих і підлітків старше 12 років. При алергії або підвищеній чутливості до рослини його застосування протипоказане.

Особлива обережність потрібна при сечогінному застосуванні, якщо лікар уже рекомендував обмежити кількість рідини. Це стосується, зокрема, тяжких станів, при яких обмеження рідини є частиною медичної тактики.

Безпека споришу під час вагітності та грудного вигодовування не встановлена через нестачу даних. Тому застосування в ці періоди не рекомендується. Дітям молодше 12 років спориш не рекомендується через нестачу даних про безпеку. Для вивчених препаратів в оцінці EMA не було виявлено відомих небажаних ефектів. Але це не означає, що побічні реакції неможливі. Даних про передозування та токсичність у людей небагато. Тому відсутність повідомлень про тяжкі реакції не можна вважати доказом безпеки великих доз або концентрованих екстрактів.

Документованих лікарських взаємодій у наявних даних не виявлено, однак клінічна інформація обмежена. При постійному прийомі ліків концентровані екстракти, настоянки та добавки слід заздалегідь обговорити з лікарем або фармацевтом.

Окремо потрібно враховувати вже призначені сечогінні препарати. При одночасному застосуванні кількох засобів, що впливають на виведення рідини та електролітів, необхідна індивідуальна оцінка лікування.

Не слід плутати горець пташиний зі споришем японським — *Polygonum cuspidatum*. Це інша рослина, і дані про її безпеку не можна автоматично переносити на горець пташиний.

Коли потрібен лікар

Алергічна реакція після прийому рослини потребує припинення застосування. При виражених симптомах потрібна медична допомога. Вагітність і грудне вигодовування — періоди, коли самостійне застосування споришу не рекомендується. Дітям молодше 12 років рослину без призначення фахівця давати не слід. Якщо людина постійно приймає ліки, особливо кілька препаратів одночасно, застосування концентрованих рослинних засобів краще заздалегідь обговорити з лікарем або фармацевтом.

При хронічних захворюваннях необхідна індивідуальна оцінка. Це особливо важливо в тих випадках, коли лікар обмежує вживання рідини або призначає сечогінні препарати.

Біль у ділянці нирок, кров у сечі, затримка сечі, висока температура або різке погіршення самопочуття потребують медичного обстеження. При великих каменях порушення відтоку сечі може бути небезпечним, тому розраховувати лише на сечогінну дію рослини не можна.

При захворюваннях внутрішніх органів діагноз і лікування визначає лікар. Спориш може розглядатися лише як рослина з традиційними показаннями, але не як заміна медичної допомоги.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →