Глуха кропива біла: користь і застосування

Доктор Борис Увайдов

Глуха кропива біла (Lamium album), відома також як глуха кропива звичайна, — дикоросла рослина, квітки й траву якої використовують у народній фітотерапії. У старих травниках її включали до рослинних зборів, які традиційно застосовували при білях і проблемах зі шкірою, зокрема при екземі. Також глуха кропива згадується серед дикорослих рослин, придатних для отримання свіжого соку.

Основні способи традиційного використання рослини — водні настої, відвари та приготування свіжого соку. Для лікарської сировини окремо заготовляють білі квітки з прикріпленими тичинками. При цьому важливо розрізняти рецепти з однієї глухої кропиви та багатокомпонентні збори: якщо до складу входить кілька рослин, приписувати весь ефект одному компоненту неправильно.

Що являє собою глуха кропива біла і як її розпізнати?

Глуха кропива біла належить до родини Глухокропивових. У старій ботанічній літературі ця родина також називається Губоцвіті. Наукова назва рослини — Lamium album L.

Народна назва «глуха кропива» з’явилася завдяки зовнішній схожості зі звичайною кропивою. Однак це дві різні рослини. Глуха кропива біла не належить до роду кропиви й не є різновидом кропиви дводомної.

Під час визначення виду звертають увагу насамперед на листя та квітки.

За описом А. Ф. Гаммермана, листя глухої кропиви має зелене або світло-зелене забарвлення та вкрите тонкими м’якими волосками. Квітки білі, характерної форми, зібрані на рослині в період цвітіння.

Для медичного застосування у довіднику окремо описана квіткова сировина — Flores Lamii albi. Вона складається з білих віночків і прикріплених до них тичинок.

Під час збирання важливо не плутати квітки з іншими частинами рослини. У різних фітотерапевтичних рецептах використовують або траву глухої кропиви, або її квітки. Це різні види сировини, тому під час вивчення старих рецептів необхідно звертати увагу на точну вказівку щодо використовуваної частини рослини.

Не слід визначати дикорослу глуху кропиву виключно за народною назвою або схожістю з кропивою. Для заготівлі необхідно достовірно встановити вид.

Чим корисна глуха кропива біла?

Традиційні властивості глухої кропиви білої описані переважно у старій фітотерапевтичній літературі. Рослина зустрічається в рецептах водних настоїв і відварів, які використовували при певних жіночих проблемах і захворюваннях шкіри.

Найвідоміші напрями застосування такі.

Жіноче здоров’я

У довіднику А. Ф. Гаммермана наведено кілька рослинних поєднань, до складу яких входить глуха кропива біла. Одне з них містить три компоненти:

• квітки робінії псевдоакації (Robinia pseudoacacia);
• траву конюшини повзучої (Trifolium repens);
• траву глухої кропиви білої (Lamium album).

З цього збору готували водний настій, який традиційно вживали при білях. В іншому описі глуху кропиву поєднують із перстачем гусячим. Рослини кип’ятили в молоці. Отриманий засіб також використовували в народній практиці при білях. Ще один історичний рецепт — це водний відвар із трави глухої кропиви білої, квіток латаття білого та трави конюшини повзучої. Спільна особливість цих рецептів — поєднання кількох рослин. Тому не можна стверджувати, що описане традиційне застосування зумовлене виключно глухою кропивою.

Крім того, історичне використання при білях не означає доведеної ефективності проти гінекологічних захворювань. Незвичні виділення можуть мати різні причини, тому важливо встановити їхнє походження, а не намагатися самостійно усунути симптом рослинними засобами.

Шкіра та зовнішнє застосування

У фітотерапевтичній літературі глуха кропива біла зустрічається у складі рослинного збору, який традиційно використовували при екземі. До нього входять:

• кропива дводомна;
• глуха кропива біла;
• котяча м’ята;
• материнка звичайна.

Із рослинної суміші готували водний відвар. В історичному описі зазначено два способи його застосування: вживання всередину та обмивання уражених ділянок шкіри. Тут також ідеться про багатокомпонентний засіб. Не можна відокремити дію глухої кропиви від інших рослин і приписати їй увесь результат використання збору.

При проблемах зі шкірою важливо враховувати характер ураження. Виражені висипання, мокнуття, поширення запалення та сильний свербіж потребують уваги дерматолога. Самостійне застосування рослинних відварів не повинно замінювати встановлення причини захворювання.

Інші напрями традиційного застосування

У путівнику Ю. Грау глуха кропива біла згадується серед дикорослих рослин, придатних для отримання свіжого соку. В описі розглядаються загальні правила вибору дикорослої сировини. Рослини потрібно правильно визначити, вони не повинні належати до отруйних, рідкісних або охоронюваних видів. Також автор звертає увагу на смакові особливості дикорослих трав. Вони можуть мати гострий, терпкий або гіркий смак. Глуху кропиву включено до переліку рослин для отримання свіжого соку, однак конкретну харчову дозу та схему щоденного вживання в цьому описі не наведено.

Які рецепти глухої кропиви білої описані в травниках?

Щоб правильно розуміти традиційне застосування рослини, корисно розглянути склад відомих фітотерапевтичних поєднань.

Збір із робінією та конюшиною.

У довіднику А. Ф. Гаммермана описано поєднання квіток робінії псевдоакації, трави конюшини повзучої та трави глухої кропиви білої. Із трьох компонентів готували водний настій, який традиційно застосовували при білях.

Збір із лататтям і конюшиною.

В іншому рецепті використовували траву глухої кропиви білої, квітки латаття білого та траву конюшини повзучої. Із рослинної суміші готували водний відвар, який також застосовували в народній практиці при білях.

Поєднання з перстачем гусячим.

Історичний рецепт передбачає використання глухої кропиви білої та всієї рослини перстачу гусячого. Суміш кип’ятили в молоці 2–3 хвилини. У старому описі зазначено вживання готового засобу по одній склянці три рази на день, однак кількість кожної рослини та об’єм молока не вказані.

Тому цю дозу не можна використовувати як самостійну інструкцію: без початкових пропорцій неможливо відтворити концентрацію приготовленого засобу.

Збір при екземі.

До нього входять кропива дводомна, глуха кропива біла, котяча м’ята та материнка звичайна. Водний відвар традиційно використовували всередину та для обмивання уражених ділянок шкіри. Усі перелічені поєднання належать до історичної фітотерапевтичної практики. Вони показують, з якою метою глуху кропиву включали до зборів, але не доводять ефективності лікування конкретних захворювань. Важливо також не переносити рецептуру одного збору на інший. Склад, використовувана частина рослини та спосіб приготування мають значення.

Як заварювати глуху кропиву білу?

Питання приготування глухої кропиви потребує уточнення: у старих довідниках описані водні настої та відвари, але не для кожного рецепта наведено точні пропорції сировини й води.

Тому неможливо достовірно відновити універсальний рецепт приготування лише з однієї глухої кропиви, якщо в першоджерелі не зазначено кількість трави, об’єм рідини та тривалість приготування. Щоб зрозуміти способи використання рослини, слід розрізняти три форми.

Водний настій. В історичному рецепті настій готували з квіток робінії псевдоакації, трави конюшини повзучої та трави глухої кропиви білої. Це багатокомпонентний засіб, який традиційно вживали при білях.

Водний відвар. Для одного з описаних відварів поєднували глуху кропиву білу, латаття біле та конюшину повзучу. Інший варіант містив кропиву дводомну, глуху кропиву, котячу м’яту та материнку.

Молочний відвар. У цьому рецепті глуху кропиву поєднували з перстачем гусячим. Суміш кип’ятили в молоці 2–3 хвилини. Однак об’єм молока та кількість вихідної сировини не вказані.

Відомі історичні рецепти дають змогу визначити склад рослинних поєднань і деякі способи обробки, але не дають підстав призначати довільні пропорції для самостійного лікування.

Не слід автоматично переносити дозування з одного рецепта на інший або збільшувати концентрацію трави. Особливо важливо не вважати багатокомпонентний відвар засобом із доведеною ефективністю однієї рослини.

Чи можна використовувати глуху кропиву білу в їжу?

Питання харчового застосування глухої кропиви розглядається в путівнику Ю. Грау про дикорослі рослини. Автор згадує глуху кропиву білу серед рослин, придатних для отримання свіжого соку. Під час вибору дикорослої сировини необхідно враховувати кілька умов. По-перше, рослину потрібно правильно визначити. Зовнішня схожість з іншими представниками родини не гарантує, що перед вами саме глуха кропива біла. По-друге, не можна використовувати отруйні, рідкісні або охоронювані рослини. Необхідно враховувати й смакові особливості сировини: дикорослі трави можуть бути гострими, терпкими або гіркими.

По-третє, слід звертати увагу на стан зібраних рослин та їхню чистоту.

Конкретну харчову дозу глухої кропиви в наведеному описі не встановлено. Тому згадку про свіжий сік у путівнику не слід сприймати як рекомендацію щодо щоденного вживання або лікувальну схему.

Як збирати квітки та правильно зберігати глуху кропиву?

Якість рослинної сировини залежить від правильного визначення виду, вибору потрібної частини рослини та дотримання правил заготівлі. Для глухої кропиви білої в довіднику А. Ф. Гаммермана окремо описані лікарські квітки.

Коли збирати?

Для заготівлі використовують квітки глухої кропиви білої — Flores Lamii albi. Збирають повністю розкриті білі віночки. Разом із ними необхідно зберігати тичинки, прикріплені до трубки віночка. Це важлива особливість квіткової сировини. Заготовляти потрібно саме квітки з прикріпленими тичинками, а не випадкову суміш листя, стебел та інших частин рослини. В інших рецептах використовують траву глухої кропиви. Тому під час збирання необхідно заздалегідь визначити, яка саме сировина потрібна для обраного опису.

Як сушити?

Згідно з довідником, квітки сушать у затінку, розкладаючи тонким шаром. Не слід складати свіжозібрані квітки щільною масою. Під час заготівлі також важливо відокремлювати сторонні рослини та випадково зібрані частини інших видів. Після висушування якісна сировина має характерні ознаки:

• колір білуватий або жовтувато-білий;
• запах слабкий, медовий;
• смак солодкуватий, зі слизуватим відтінком;
• основну масу складають віночки з прикріпленими тичинками.

Ці ознаки наведено в описі лікарської сировини А. Ф. Гаммермана.

Як зберігати заготовлену сировину?

Висушені квітки слід захищати від вологи та забруднень. Бажано зберігати їх окремо від інших рослин, зазначивши назву сировини та дату збирання. У старому нормативному описі якості квіток глухої кропиви білої, наведеному в ОСТ НКВТ 6620-210, зазначено такі показники:

• вологість — не більше 14%;
• вміст інших частин глухої кропиви, зокрема листя та чашечок, — не більше 3%;
• вміст органічних і мінеральних домішок — не більше 0,5%.

Ці показники характеризують вимоги старого нормативного документа до чистоти та складу квіткової сировини. Вони не є підтвердженням сучасної безпеки домашньої заготівлі. Не використовуйте сировину з помітними забрудненнями, ознаками плісняви або стороннім запахом.

Як знайти глуху кропиву білу за кордоном

У США та Європі глуху кропиву білу можна зустріти під різними назвами:

• США: white dead-nettle, white deadnettle або white nettle.
• Німеччина: Weiße Taubnessel.
• Франція: lamier blanc або ortie blanche.
• Латинська назва: *Lamium album L.*

У якому вигляді продається

Найчастіше рослину продають у вигляді сушених квіток або квітучих верхівок для приготування настою. Рідше трапляється подрібнена трава з листям, стеблами та квітками. Чайні пакетики, капсули й рідкі екстракти зустрічаються значно рідше.

Де шукати

• У США — у магазинах здорового харчування, трав’яних крамницях, чайних магазинах та інтернет-магазинах трав.
• У Німеччині — насамперед в аптеках (Apotheke), а також у магазинах Reformhaus і чайних магазинах.
• У Франції — в аптеках (pharmacie), трав’яних крамницях (herboristerie), магазинах органічних продуктів (magasin bio) та чайних магазинах.

Що перевірити на упаковці

Переконайтеся, що зазначено *Lamium album L.*, а не кропиву дводомну (*Urtica dioica*). Перевірте використовувану частину рослини: квітки, квітучі верхівки або траву. У Німеччині для аптечного рослинного чаю шукайте позначення Arzneitee. Також зверніть увагу на походження сировини та інформацію про чистоту продукту.

Правила продажу відрізняються залежно від країни: у США рослину зазвичай продають як харчову добавку, у Німеччині можна зустріти аптечний трав’яний чай, а у Франції вона частіше представлена як традиційний рослинний або харчовий продукт.

Глуха кропива біла: протипоказання та застереження

Дані про безпеку Lamium album у людей обмежені. У доступних монографічних матеріалах не встановлено доведених протипоказань для квіток або трави цієї рослини. Однак відсутність достатніх досліджень не означає, що лікувальне застосування гарантовано безпечне.

Оцінюючи можливі ризики, важливо враховувати такі обставини.

Вагітність. Достатніх досліджень безпеки лікувального застосування глухої кропиви у вагітних жінок немає. Використання рослини з лікувальною метою необхідно попередньо узгодити з лікарем.

Грудне вигодовування. Помірне вживання глухої кропиви у вигляді чаю вважається сумісним із грудним вигодовуванням. Однак даних про безпеку лікувальних доз і концентрованих рослинних засобів недостатньо.

Діти. Внутрішнє застосування у дітей віком до 12 років не рекомендується через брак даних про безпеку. Не слід самостійно давати дітям лікувальні настої та рослинні добавки.

Лікарська взаємодія. У доступних монографічних матеріалах не зазначено встановлених взаємодій Lamium album з лікарськими препаратами. Але це не доводить неможливості таких взаємодій. Особлива обережність потрібна під час приймання препаратів із вузьким терапевтичним діапазоном, зокрема варфарину та дигоксину.

Алергія. Глуха кропива, як і інші рослинні продукти, може спричиняти індивідуальну реакцію. Якщо з’явилися кропив’янка, набряк обличчя або горла, свистяче дихання чи утруднене дихання, потрібна медична допомога. У разі тяжкої реакції необхідно звернутися по екстрену допомогу.

Незрозумілі кровотечі. Не слід намагатися самостійно впоратися з кров’янистими виділеннями та іншими ознаками кровотечі за допомогою рослинних засобів. Важливо з’ясувати причину симптому.

Якість сировини. Неправильно визначена або забруднена рослина не підходить для приготування домашніх засобів. Під час збирання дикорослих трав необхідно точно встановлювати вид і перевіряти стан сировини.

Спеціальна монографія EMA/HMPC для глухої кропиви білої відсутня. Отже, лікарське застосування цієї рослини не можна вважати повністю вивченим і стандартизованим.

Якщо ви постійно приймаєте ліки, плануєте операцію або маєте хронічні захворювання, повідомте лікаря чи фармацевта про намір використовувати рослинні препарати. Не скасовуйте призначені ліки заради трав’яних рецептів.

Коли звертатися до лікаря

Звернутися до лікаря необхідно при незвичних виділеннях, незрозумілих кровотечах, вираженому запаленні шкіри та інших симптомах, які не минають або посилюються. Особливо важливо не відкладати медичну допомогу в таких ситуаціях:

• з’явилися незвичні виділення, особливо якщо вони супроводжуються іншими неприємними симптомами;
• виникла незрозуміла кровотеча;
• ураження шкіри поширюється, супроводжується мокнуттям або сильним свербежем;
• після вживання рослинного продукту з’явилася виражена алергічна реакція;
• виникли набряк обличчя або горла, свистяче дихання чи утруднене дихання.

При набряку обличчя або горла та порушенні дихання необхідна екстрена медична допомога. Якщо ви вагітні, годуєте грудьми, маєте хронічне захворювання або постійно приймаєте ліки, попередньо обговоріть використання рослинних засобів із фахівцем.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →