Суниця лісова: властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Суниця лісова (Fragaria vesca) — багаторічна трав'яниста рослина з ароматними червоними ягодами та трійчастими листками. За даними довідників із фітотерапії, ягоди містять вітамін C, органічні кислоти, пектин і мінеральні речовини. Листя традиційно використовують для приготування настоїв і трав'яного чаю.

Як відрізнити лісову суницю від інших рослин?

Суниця лісова належить до родини розових. Це невисока багаторічна рослина. Вона має коротке буре кореневище, від якого відходять повзучі пагони — вуса.

Листки суниці розташовані на довгих черешках. Вони трійчасті, із зубчастим краєм. Квітки білі. За даними ботанічних описів, цвітіння припадає на травень і червень, а в деяких описах зазначено ширший період — із квітня до липня.

Після цвітіння утворюються червоні несправжні плоди. З ботанічного погляду це розросле квітколоже, на поверхні якого містяться численні дрібні сухі сім'янки. Стиглі ягоди мають приємний аромат і кисло-солодкий смак.

У довідниках зазначено, що ягоди діаметром близько 1–2 см набувають характерного аромату під час повного дозрівання. У цей час вони легко відокремлюються від чашечки. Рослина трапляється в лісах, на галявинах, узліссях, вирубках, схилах і серед чагарників.

Під час збирання важливо відрізняти лісову суницю від близьких видів. Суниця зелена відрізняється від лісової тим, що її листки мають сріблясте опушення знизу, звужені біля основи, а плоди спочатку зеленувато-білі, а потім червоні. У неї також чашолистки притиснуті до плоду.

Чим відрізняється лісова суниця від мускусної суниці?

У старих ботанічних довідниках окремо описують суницю зелену, або полуницю (Fragaria viridis). Її плоди майже кулясті. В одному з описів вони характеризуються як жовтувато-білі, що червоніють переважно на верхівці. Чашолистки та підчашшя цього виду притиснуті до плоду. Суниця зелена може траплятися приблизно в тих самих місцевостях, що й лісова, тому під час самостійного збирання одного лише місця зростання недостатньо для визначення виду.

Ще один близький вид — суниця мускусна, або полуниця (Fragaria moschata). У ботанічній літературі її описують як дводомну рослину з одностатевими квітками. Її листки густо опушені з обох боків, а дуже ароматні плоди мають білувате забарвлення та червоніють з одного боку.

Не слід автоматично відносити до Fragaria vesca і великоплідну садову суницю. У старій ботанічній літературі зазначалося, що численні великоплідні форми, які вирощують у садах, походять не від лісової суниці. Серед їхніх предків називали віргінську, чилійську та інші види суниці. Тому зовнішній вигляд великої садової ягоди сам по собі не є ознакою лісової суниці.

Які вітаміни та мінерали містяться в ягодах і листі?

За даними довідників із фітотерапії, у ягодах суниці описано цукри, пектинові речовини, органічні кислоти, вітамін C, вітаміни групи B, антоціани та мінеральні сполуки. Серед речовин плодів також зазначено лимонну й яблучну кислоти, червоний пігмент, дубильні речовини, білкові сполуки та сліди ефірної олії.

В одному з ботанічних путівників зазначено вміст близько 60 мг вітаміну C у 100 г ягід. Плоди також містять мінеральні речовини, кислоти та розчинні вуглеводи.

Листя відрізняється за складом від ягід. У свіжому листі описано вміст 250–280 мг вітаміну C на 100 г. Також воно містить дубильні речовини. Кореневище та траву вивчено менш докладно. У довідниках зазначено наявність у них дубильних речовин.

Які мінеральні та інші речовини описані в плодах?

В одному з довідників вміст цукрів у ягодах зазначено в межах 10–15%. Серед органічних кислот переважає лимонна кислота. Крім неї, у складі вказані клітковина, пектинові й дубильні речовини та азотисті сполуки.

Мінеральна частина представлена, зокрема, солями заліза, фосфору, кальцію, кобальту та марганцю. У переліку вітамінів, крім аскорбінової кислоти та вітамінів групи B, названо фолієву кислоту й каротин.

Склад різних частин рослини помітно відрізняється. Тому відомості про високий вміст вітаміну C у свіжому листі не можна автоматично переносити на ягоди, а дані про склад свіжої сировини — на готовий настій або висушений продукт.

Чим корисна лісова суниця для організму?

Для чого використовують ягоди?

Свіжі плоди суниці використовують як харчовий і дієтичний продукт. У довідниках їх описують як джерело аскорбінової кислоти та інших речовин, що входять до складу ягід. Із суниці готують варення, сиропи, соки, компоти, джеми та інші продукти переробки. Сухі плоди також використовували в традиційній практиці.

За даними довідкової літератури, свіжі плоди іноді застосовували в дієтичному харчуванні. У старих посібниках описано використання ягід при подагрі та сечокам'яній хворобі. Такі відомості стосуються традиційних підходів фітотерапії та не замінюють медичної допомоги.

Як ще використовували плоди?

У довідковій літературі ягоди описували не лише як окремий продукт. Їх їли свіжими разом з іншими ягодами та фруктами, молоком, вершками або сметаною. Оскільки свіжа суниця зберігається недовго, її переробка була одним зі способів зберегти врожай. Крім варення, сиропів, соків, компотів і джемів, у старих джерелах згадуються наливки та вина.

В окремих посібниках суницю включали до вітамінних зборів разом з іншими рослинами. Сушені плоди також фігурували як самостійна рослинна сировина.

Історичні джерела описують і зовнішнє застосування. Сік суниці використовували для полоскання ротоглотки, а зовнішньо — при невеликих ушкодженнях шкіри та в косметичних цілях. Згадуються також маски із соку суниці та збитого яєчного білка. Це історичні способи застосування, а не сучасні рекомендації щодо лікування шкірних або стоматологічних захворювань.

Як описують дію листя?

Листя суниці традиційно застосовували як сечогінний засіб. У довідниках також описано його легку в'яжучу дію.

Настій листя містить аскорбінову кислоту. У фітотерапевтичній літературі описано, що такий настій пов'язували з певним впливом на серцево-судинну систему: відзначали зміни серцевого ритму, посилення серцевих скорочень і розширення кровоносних судин.

Ці відомості стосуються описів із традиційної фітотерапії. При захворюваннях лікування призначає лікар. Листя суниці також використовували у вітамінних рослинних зборах і для приготування трав'яного чаю.

Що лікує лісова суниця за даними традиційної фітотерапії?

У старій фармацевтичній літературі існували окремі назви для сушених плодів лісової суниці — Fructus Fragariae vescae siccati, кореневища — Rhizoma Fragariae vescae та трави — Herba Fragariae vescae. Уже в наведеному історичному джерелі зазначалося, що ці препарати не були офіцинальними.

Кореневище та траву раніше застосовували як сечогінну сировину. Кореневище, що містить дубильні речовини, також описували як в'яжучий засіб.

В етноботанічних матеріалах суниця трапляється і в складі багатокомпонентних настоїв. Траву поєднували з брусницею, малиною, деревієм, звіробоєм та іншими рослинами. Такі суміші в народній практиці вживали при найрізноманітніших станах — від застудних захворювань і кашлю до болю в шлунку. Ці історичні рецепти не є доказом ефективності й не повинні використовуватися замість сучасної терапії.

Цікава й історія суничного чаю. В одному зі старих описів згадується, що висушене та нарізане листя суниці додавали до звичайного чаю під час фасування. Водночас існувала домашня традиція готувати окремий напій із листя суниці або змішувати його з іншою рослинною сировиною.

Як правильно заварювати листя для чаю?

Один із рецептів, описаних у довідниках, стосується настою з листя. Для приготування подрібнюють 20 г листя. Сировину заливають однією склянкою окропу. Потім кип'ятять 5–10 хвилин і залишають настоюватися на 2 години. У довіднику зазначено схему приймання: по 1 столовій ложці 3–4 рази на день. Такий рецепт належить до традиційної фітотерапевтичної практики. Не слід переносити це дозування на інші препарати із суниці, наприклад концентровані екстракти.

Висушене листя також використовували як основу для трав'яного чаю.

У яких зборах використовували листя?

Листя суниці входило до складу вітамінних чаїв разом з іншою рослинною сировиною. В одному з варіантів у рівних частинах змішували м'яту перцеву, ромашку лікарську, чебрець, деревій, листя суниці, малини та смородини, а також ягоди горобини й смородини.

В етноботанічних джерелах трапляються і водні настої з трави суниці в поєднанні з іншими рослинами. Склад таких зборів значно відрізнявся залежно від традиції та мети застосування, тому їх не можна вважати взаємозамінними з настоєм лише з листя.

Які є способи збирання та зберігання ягід?

Для заготівлі використовують плоди та листя суниці лісової. Плоди збирають повністю стиглими. За даними довідників, основний період збирання припадає на червень–липень. Їх збирають без плодоніжок, очищають від випадкового сміття та сушать.

Перед сушінням плоди можна трохи підв'ялити на повітрі. Потім їх розкладають тонким шаром і сушать у сушарках або печі за температури не вище 60 °C.

Важливо не допускати злипання ягід у грудки та пересушування. В одному з описів зазначено, що з 8 кг свіжих плодів отримують близько 1 кг сухих.

Листя збирають під час цвітіння — зазвичай у травні–червні. Після збирання його сушать на відкритому повітрі в затінку або в добре провітрюваному приміщенні. Якісна сировина не повинна містити великої кількості побурілого або почорнілого листя. Кореневище раніше також використовували у фітотерапії. Його заготовляли восени, після в'янення надземної частини, очищали від землі та сушили.

Як правильно збирати ніжні ягоди?

Соковиті плоди суниці легко мнуться та злежуються, тому в посібниках із заготівлі лікарських рослин їм приділяли окрему увагу. Повністю стиглі ягоди рекомендували збирати вибірково, у міру дозрівання, зриваючи їх вручну без плодоніжки.

Під час укладання соковитих ягід у кошик між шарами радили прокладати гілочки. Це зменшувало злежування плодів до початку переробки або сушіння. Довго тримати зібрану суницю щільною масою небажано саме через м'якість стиглих ягід.

Яким вимогам відповідало сушене листя?

Для висушеного листя в старих технічних вимогах зазначали конкретні показники якості. Вологість сировини мала становити не більше 13%, а частка побурілого або почорнілого листя — не більше 2%.

Обмежувалася й кількість сторонніх частин рослини. Листків із залишками черешків завдовжки понад 1 см допускалося не більше 5%, інших частин суниці — квітконосів, плодів, вусів тощо — також не більше 5%. Органічних домішок допускалося не більше 1%, мінеральних — не більше 0,5%.

Ці нормативи стосуються історичних вимог до лікарської сировини, але добре показують, на що звертали увагу під час оцінювання якості: ступінь висушування, збереження кольору та відсутність великої кількості домішок.

У яких регіонах можна зустріти цю рослину?

Суниця лісова широко поширена. У довідниках зазначено, що вона росте в європейській частині, Сибіру та на Кавказі. В іншому описі також згадується її поширення в Середній Азії.

Рослину можна зустріти на лісових галявинах, узліссях, вирубках, схилах і в розріджених лісах. Під час самостійного збирання важливо обирати екологічно чисті місця й уникати ділянок із можливим забрудненням довкілля.

Де ще трапляється цей вид?

Європейські ботанічні путівники вказують на поширення лісової суниці по всій Європі. У деяких регіонах її характеризують як поширений вид, який трапляється майже повсюдно.

Довідкова література також зазначає, що суницю культивували в багатьох країнах. Водночас великоплідну суницю, яку вирощують, зазвичай називають садовою суницею або полуницею, і її не слід автоматично ототожнювати з дикорослою Fragaria vesca.

Кому не варто їсти лісову суницю?

Основне обмеження пов'язане з індивідуальною чутливістю організму. У старих довідниках описано випадки появи кропив'янки після вживання суниці.

Сучасні дані також вказують на можливість алергічних реакцій на плоди. Вони можуть проявлятися свербежем, подразненням у роті та шкірними реакціями. У людей з алергією на пилок берези можлива перехресна реакція на деякі продукти, тому за наявності полінозу варто враховувати індивідуальну чутливість.

Під час використання листя як лікарської сировини необхідно дотримуватися обережності. За підвищеної чутливості до рослини такі форми не застосовують. У старій фітотерапевтичній літературі описували різні способи використання суниці. Однак при захворюваннях органів травлення, сечової системи, серця та інших станах потрібна консультація лікаря.

Окремо потрібно враховувати вагітність. У довідниках описувався можливий вплив препаратів суниці на скорочення матки, тому лікарське застосування листя в цей період потребує особливої обережності. Під час вагітності та грудного вигодовування безпеку лікарських форм із листя не встановлено.

Дітям до 12 років лікарське застосування листя не рекомендується через недостатню кількість даних про безпеку. Даних про взаємодію препаратів листя суниці з ліками недостатньо. Якщо людина постійно приймає ліки, застосування лікувальних форм рослини краще обговорити з лікарем або фармацевтом. Не варто переносити безпеку звичайного трав'яного чаю на концентровані препарати. Для високих доз та екстрактів недостатньо даних про безпеку.

Як знайти лісову суницю за кордоном

Для заготівлі та заварювання шукайте саме листя *Fragaria vesca*, а не фруктовий або ароматизований полуничний чай.

• США: wild strawberry або woodland strawberry; для листя — wild strawberry leaf.
• Німеччина: Walderdbeere; листя — Erdbeerblätter або Walderdbeerblätter.
• Франція: fraisier des bois або fraisier sauvage; листя — feuilles de fraisier.
• Латинська назва: *Fragaria vesca*.

У США листя продають розсипом, у чайних пакетиках, капсулах, а також у вигляді рідких настоянок та екстрактів. У Німеччині частіше трапляється різане сухе листя. У Франції продають різане листя та teinture mère.

Шукати його можна в магазинах трав і чаю, аптеках та інтернет-магазинах. У Франції також варто перевірити herboristeries.

На упаковці перевірте:

• назву *Fragaria vesca*;
• зазначення листя: folium, Blätter або feuilles;
• статус продукту: лікарський чай, звичайний трав'яний чай або добавка;
• сертифікацію, якщо продукт заявлено як органічний.

Напис Fragariae folium може стосуватися й інших видів суниці. Чай із плодами або «полуничним смаком» не замінює листя. Правила відрізняються: наприклад, у США харчові добавки не проходять попереднього схвалення FDA, а в Німеччині позначення Arzneitee має статус лікарського продукту.

Коли потрібен лікар

Суниця не замінює діагностику та лікування, призначене фахівцем. Медична допомога потрібна за виражених ознак алергії: сильного свербежу, набряку, кропив'янки, утрудненого дихання та інших гострих реакцій. Під час вагітності, грудного вигодовування, за хронічних захворювань і постійного приймання ліків застосування лікарських форм рослини слід узгодити з лікарем. Також важливо звернутися до фахівця, якщо скарги зберігаються, посилюються або супроводжуються погіршенням загального стану.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →