Коли людина стикається з онкологічним діагнозом, змінюється все її життя. Лікування може супроводжуватися слабкістю, втратою апетиту, проблемами зі сном і тривогою. За роки практики я дійшов переконання, що людині потрібна комплексна підтримка: увага до харчування, режиму дня, відпочинку та душевного стану. Я розглядаю такий підхід як доповнення до лікування в онколога. Він не замінює медичної допомоги й не обіцяє певного результату.
Після процедур звичні справи можуть даватися важко. Втома іноді зберігається навіть після сну та відпочинку. Обговорюйте виражену слабкість із лікарем, який вас лікує, особливо якщо вона посилюється.
Їжа може втратити звичний смак, може з’явитися нудота або стати важко з’їдати звичайну порцію. Харчування потрібно узгоджувати зі станом людини та переносимістю лікування. Якщо ви втрачаєте вагу, зверніться до своєї лікувальної команди.
Страх перед обстеженнями, переживання за близьких і невизначеність можуть заважати повноцінному сну. Я приділяю увагу емоційному стану людини та тому, як повсякденні звички впливають на самопочуття.
Спочатку я пропоную з’ясувати, що найбільше турбує людину зараз: слабкість, харчування, сон чи тривога. Про нові симптоми або симптоми, що посилюються, необхідно повідомляти онколога, щоб вчасно виявити можливі ускладнення.
Я розглядаю харчування як частину загальної турботи про організм. Раціон має враховувати апетит, вагу, травлення та рекомендації лікувальної команди. За потреби узгодьте харчування з онкологом або профільним дієтологом. Під час хіміотерапії будь-які трави, добавки та високі дози антиоксидантів можна використовувати лише з дозволу лікаря.
Я приділяю увагу сну, відпочинку, посильній фізичній активності та спокійному диханню. Навантаження потрібно добирати відповідно до самопочуття та медичних обмежень. Не слід змушувати ослаблений організм працювати через силу.
Я вважаю психологічний стан важливою частиною підтримки людини. Не потрібно залишатися наодинці зі страхом, напруженням і тривогою. У разі сильної тривоги або пригніченості варто звернутися до фахівця. Не змінюйте ліки чи схему лікування без рішення лікаря.
Я починав звичайним лікарем — Ташкентський медичний інститут, 1967 рік. Потім були клініки Ленінграда, олімпійська збірна СРСР, Америка: ступінь доктора медицини в галузі гомеопатії, натуропатії та фізіотерапії, докторська з психології харчування, робота в клініках США та Мексики.
«Найстрашніше — це сумніватися у власних силах і можливостях».
Напишіть — відповім особисто або підкаже мій адміністратор.