Золототисячник малий: корисні властивості

Доктор Борис Увайдов

Золототисячник малий (Centaurium erythraea) — трав'яниста рослина родини тирличевих із вираженою гіркотою. За даними довідників із фітотерапії, його традиційно застосовують як гіркоту для збудження апетиту та стимуляції діяльності органів травлення. Траву використовують для приготування настоїв, відварів і зборів.

Що являє собою золототисячник і як його розпізнати?

Я розповідаю про золототисячник малий як про лікарську рослину, яку давно описують у травниках. Його латинська назва — Centaurium erythraea. У довідниках трапляються близькі назви: золототисячник зонтичний і золототисячник звичайний.

Це однорічна трав'яниста рослина. Її висота зазвичай становить 15–50 сантиметрів. Стебло пряме, розгалужене. Біля основи розташована прикоренева розетка листків. Рослина має коротке шорстке опушення.

Золототисячник росте на сухих луках, лісових галявинах і узліссях. Його можна зустріти на перелогах і як бур'ян на полях. За даними ботанічних описів, він поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, у Криму, Середній Азії та Західному Сибіру. Рослина також відома в Західній Європі.

Квітки золототисячника червонуваті. Для лікарських потреб використовують траву рослини. У довідниках зазначено, що надземну частину збирають перед розпусканням квіток, коли прикореневі листки ще добре розвинені.

Рослина майже не має запаху. Її головна особливість — виразний гіркий смак. Саме ця гіркота стала причиною її багаторічного застосування у фітотерапії.

Де золототисячник трапляється в природі?

Золототисячник віддає перевагу місцям із порівняно сухими умовами. Його описують як рослину луків, лісових галявин і узлісь, перелогів та родючих полів, де він може рости як бур'ян.

У ботанічних джерелах його ареал пов'язують не лише з європейською частиною Росії. Рослина також поширена в Західній Європі, деяких районах Північної Африки та Передньої Азії. У Росії частіше трапляється в середній і південній смузі європейської частини, а також на Кавказі, у Криму, Середній Азії та Західному Сибіру.

Таке поширення пояснює, чому золототисячник давно відомий у народній фітотерапії різних місцевостей. У старих матеріалах трапляються й місцеві назви рослини: сэрдэчнік, центаурыя, тысячнік, сердешник, золотникова трава, золотуха та семисильник.

Як відрізнити золототисячник від схожого виду?

Під час заготівлі важливо не лише побачити червоні квітки, а й оцінити розміри рослини та наявність прикореневої розетки.

Як інший вид, який допускається до збору, описаний золототисячник гарний — Centaurium pulchellum Druce. Він помітно менший: його висота становить приблизно 5–15 сантиметрів. Стебло в нього розгалужується вже від основи, а прикореневої розетки немає. Квітки при цьому червоні.

Для золототисячника, який описують як лікарську сировину, характерні більші розміри та розвинена розетка біля основи. Тому під час самостійного збору не можна орієнтуватися лише на колір квіток.

Чому золототисячник такий гіркий?

За даними довідників із фітотерапії, трава золототисячника містить гіркі речовини. Серед них описують гіркі глікозиди, генціопікрин, сверціамарин та інші сполуки.

Також у складі згадуються алкалоїд генціанін, флавоновий глікозид центауреїн, смола, віск, мінеральні солі та інші речовини. У старих ботанічних описах окремо відзначають еритроцентаурин. Його кристали під впливом сонячного світла можуть ставати рожевими, а потім яскраво-червоними.

У довідниках зазначено, що настій трави в розведенні 1:2000 має бути гірким на смак. Це пов'язано з вмістом гірких глікозидів. Гіркота рослини визначає її традиційне застосування. Золототисячник належить до гіркот — рослин, які використовують для збудження апетиту та стимуляції діяльності органів травлення.

Які речовини входять до складу золототисячника?

Хімічний склад трави в різних довідниках описують дещо ширше. Окрім генціопікрину та інших гірких глікозидів, зазначають еритаврин і еритроцентаурин. Також виявлено аскорбінову й олеанолову кислоти, ефірну олію та слизові речовини. Серед інших складників старі джерела називають смолу, віск і мінеральні солі.

Окремо описують алкалоїд генціанін. В одному з довідників його вміст оцінюють приблизно в 0,6–1%. Склад рослини пов'язаний передусім із її вираженою гіркотою, яку легко помітити навіть у сильно розведеному настої.

Цікава особливість еритроцентаурину. Його безбарвні кристали під дією сонячного світла спочатку стають рожевими, а потім яскраво-червоними. При нагріванні до 130 °C вони знову стають безбарвними.

Золототисячник: користь, застосування та що ним традиційно лікують

Головний напрям застосування, який відзначають у довідниках, — використання золототисячника як гіркого засобу. Його традиційно застосовують для збудження апетиту та поліпшення травлення. У травниках описано, що трава входить до складу апетитних і шлункових зборів. Її також використовують для приготування гірких настоянок. У довідниках із фітотерапії згадується й алкалоїд генціанін. Йому приписують протиглистну дію.

Тому запитання «від чого лікує золототисячник» важливо розглядати з урахуванням того, що саме описують джерела. Традиційне застосування рослини пов'язане передусім з апетитом і травленням, а не з доведеною ефективністю при будь-яких захворюваннях. Такі відомості зі старих травників не замінюють обстеження та рекомендацій лікаря.

Як пов'язують гіркоти з травленням?

У довіднику про лікарські рослини золототисячник віднесено до рослин, що містять гіркі глікозиди. Такі рослини традиційно використовують як гіркоти для підвищення апетиту.

У тому самому описі зазначено, що гіркоти посилюють перистальтику шлунка та збільшують виділення шлункового соку. Це пояснює, чому золототисячник протягом тривалого часу включали до шлункових та апетитних зборів.

У медичних довідниках траву золототисячника також описують у вигляді настою та відвару при гастриті зі зниженою секрецією, деяких диспепсіях і метеоризмі. Ці відомості належать до довідкових описів застосування рослини.

Чим цікавий золототисячник малий?

Коли говорять про золототисячник малий, найчастіше згадують його гіркоту. Саме ця властивість є основою традиційного використання рослини.

За даними довідників, траву застосовують як гіркоту для підтримки апетиту та травної функції. Її включають до різних зборів і використовують для приготування настоїв та настоянок.

У старих описах трапляються різні напрямки народного застосування рослини. Однак ці відомості стосуються традиційної фітотерапії та не є універсальною рекомендацією для самостійного лікування. Я звертаю увагу на простий принцип: до будь-якого рослинного засобу потрібно ставитися обережно. Гіркий смак не означає, що рослина підходить усім.

Як золототисячник використовували раніше?

Золототисячник відомий як лікарська рослина з глибокої давнини. У джерелі про лікарські рослини зазначається, що про нього згадують уже в травниках XIII століття.

З ним пов'язано кілька назв та історій. Наукову родову назву Centaurium пов'язують із червоноквітковою рослиною, яку згадував Діоскорид. За розповіддю Плінія, золототисячник використовував кентавр Хірон, звідси й версія про походження назви від грецького слова «kentaureion» — «трава кентавра».

Є й інша версія. Згідно з нею, слово centaurium пов'язують зі значенням «100 золотих». У розповіді йдеться про багатого чоловіка, який заплатив таку суму за лікування, після чого лікар випадково додав до числа ще один нуль.

Історія застосування тривала й у пізніші часи. До Першої світової війни золототисячник збирали як лікарську сировину, здавали до аптек і продавали заготівельникам.

Як приймати золототисячник: форми застосування з довідників

Лікарською сировиною є трава золототисячника. У довідниках її описують як самостійну сировину та як компонент зборів.

Один із варіантів — настій трави. У довіднику наведено пропорцію: 10,0 г трави на 200 мл води. Приймають по 1 столовій ложці. У джерелі зазначено застосування такого настою як гіркоти для підвищення апетиту, а також у традиційних описах при деяких станах травної системи.

Режим приймання саме цього настою в наведеному описі не зазначено. Тому не слід переносити на нього схеми інших рецептів.

Також у довідниках описано гірку настоянку. В одному з варіантів траву золототисячника та тирлич беруть по 4 частини, кореневища аїру — 2 частини, решту компонентів — по 1 частині. Спирт зазначено в кількості, достатній для отримання 65 частин настоянки. Для цієї форми наведено приймання по 20 крапель 2 рази на день перед їдою.

Трапляються й інші збори. Їхній склад і пропорції відрізняються. Тому дозування одного рецепта не можна автоматично переносити на інший. Відповідь на запитання «як приймати золототисячник» залежить від конкретної форми, а наведені в довідниках рецепти не слід сприймати як універсальну схему лікування.

У яких ще зборах трапляється золототисячник?

У народних довідниках золототисячник входить до великої кількості багатокомпонентних сумішей. Його поєднували з деревієм, звіробоєм, аїром, м'ятою, кмином, бобівником трилистим та іншими рослинами.

Наприклад, описано збір із золототисячника, подорожника, гіркого полину та шишкоягід ялівцю. Його готували як водний відвар. Інший склад поєднує золототисячник із щавлем кінським і також належить до шлункових засобів.

Трапляються збори з гіркотами та рослинами, які традиційно використовували при різних порушеннях травлення. Серед них є поєднання золототисячника з перстачем прямостоячим, звіробоєм, оманом та іншими травами.

Ці рецепти показують широту народного застосування рослини, але водночас виявляють іще одну особливість: золототисячник рідко був єдиним компонентом складного збору.

Як заварювати та пити золототисячник?

Запитання «як заварювати та пити золототисячник» часто пов'язане з приготуванням простого настою. У довідниках наведено таку пропорцію: 10,0 г трави на 200 мл води.

При цьому важливо розрізняти спосіб приготування та режим приймання. В описі простого настою зазначено приймання по 1 столовій ложці, але окремого графіка приймання не наведено. Тому не можна автоматично додавати до цього рецепта частоту або тривалість застосування, яких немає в першоджерелі.

Інші варіанти вже стосуються складних зборів. Наприклад, описано збір із трави золототисячника, звіробою, квіток ромашки, листя м'яти та сухоцвіту болотного. Усі компоненти беруть по 20,0 г. Відвар із цього збору в старому довіднику рекомендовано приймати по 1/2 склянки вранці та ввечері за 40 хвилин до їди.

Є й інший збір, у якому разом із золототисячником зазначені подорожник, звіробій, сухоцвіт, гірчак пташиний, деревій, м'ята, кмин та аїр. У довіднику наведено приймання відвару по 1/3 склянки 4 рази на день через 1 годину після їди.

Такі рецепти належать до описів із довідників із фітотерапії. Їх не можна розглядати як заміну сучасної медичної допомоги.

Як готували настоянку із золототисячником?

У довіднику описано гірку настоянку на 40% спирті. До її складу входять трава золототисячника та тирлич — по 4 частини, кореневища аїру — 2 частини, а також листя бобівника трилистого, трава полину та шкірки мандарина — по 1 частині.

40% спирт беруть до отримання 65 частин настоянки. В описі її характеризують як прозору рідину бурувато-жовтого кольору з ароматним, гірко-пряним смаком.

Для цієї конкретної форми зазначено приймання по 20 крапель 2 рази на день перед їдою. Це окремий рецепт, тому його пропорції та дозування не можна переносити на простий настій трави.

Як збирати та зберігати траву золототисячника?

Траву золототисячника заготовляють у період цвітіння. В одному з довідників зазначено, що її збирають перед розпусканням квіток, коли прикореневі листки ще зберігають розвинений вигляд. Під час заготівлі рослини виривають цілком із прикореневими листками, потім корені видаляють. Домішка коренів небажана, оскільки вона забруднює сировину та збільшує зольність.

Для сушіння траву розкладають рядами, спрямовуючи суцвіття в один бік. Також описано спосіб сушіння невеликими пучками в добре провітрюваному приміщенні або на відкритому повітрі в затінку.

Світло під час сушіння та зберігання небажане. У довідниках зазначається, що квітки золототисячника легко вицвітають.

Під час збору важливо правильно визначити рослину. У травниках описано, що до збору може допускатися інший вид — золототисячник гарний. Він відрізняється меншими розмірами та відсутністю прикореневої розетки.

Що враховувати під час заготівлі трави?

В іншому описі сировину рекомендують збирати саме на початку цвітіння. Орієнтиром є стан прикореневих листків: вони ще не повинні почати жовтіти й засихати.

Рослину зазвичай виривають руками разом із прикореневими листками, після чого корені обрізають. Такий спосіб дає змогу зберегти потрібну надземну частину й водночас не допускати зайвої домішки коренів у лікарській сировині.

Для сушіння траву розкладають рядами, повернувши суцвіття в один бік. Це полегшує подальше пакування. Інший описаний спосіб — зв'язати рослини в невеликі пучки та розвісити їх у добре провітрюваному приміщенні або сушити на відкритому повітрі в затінку.

Світло під час сушіння та зберігання небажане: квітки легко вицвітають. Тому суху сировину краще тримати захищеною від світла.

Як зберігати траву золототисячника?

Висушену сировину зберігають у сухому місці, захищеному від світла. Перед використанням варто перевірити зовнішній вигляд трави та відсутність зайвих домішок. Для лікарського застосування важлива правильна заготівля. Якщо рослину визначено неправильно або сировина містить небажані частини, якість трави знижується.

Як знайти золототисячник малий за кордоном

У США шукайте centaury, common centaury або European centaury. У Німеччині рослина називається Tausendgüldenkraut, Echtes Tausendgüldenkraut, а на упаковці лікарської сировини може бути зазначено *Centaurii herba*. У Франції використовують назви petite centaurée, centaurée petite та érythrée. Латинська назва — *Centaurium erythraea*.

Рослину продають у вигляді сушеної подрібненої трави для настоїв, настоянок і рідких екстрактів. У США також трапляються безалкогольні рідкі краплі як добавка. У Франції продають сушені квітучі надземні частини для tisane та настоянок.

Шукати можна у спеціалізованих трав'яних магазинах, деяких аптеках, herboristeries та інтернет-магазинах трав і добавок. У Німеччині Arzneitee можна шукати в аптеках та онлайн-аптеках.

На упаковці перевірте *Centaurium erythraea* та зазначення квітучих надземних частин: stems, leaves and flowers, *Kraut*, *parties aériennes fleuries* або *sommités fleuries*. Корені та плоди не є потрібною сировиною.

Правила продажу відрізняються залежно від країни: наприклад, у США добавки не проходять попереднього схвалення FDA щодо безпеки або ефективності.

Протипоказання та застереження

Запитання «золототисячник малий: протипоказання» пов'язане передусім із безпечним використанням рослини. За сучасними даними щодо безпеки, лікарське застосування золототисячника не рекомендується дітям і підліткам молодше 18 років через брак даних. Безпеку лікувального застосування під час вагітності та грудного вигодовування не встановлено. Тому такого використання слід уникати.

Протипоказанням є відома підвищена чутливість до рослини. Також у довідниках із безпеки зазначається, що золототисячник не слід застосовувати при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки.

Під час використання рослинних засобів важливо дотримуватися обережності. Якщо людина постійно приймає ліки, застосування трави варто обговорити з фахівцем.

Коли потрібен лікар

При тривалих або виражених симптомах важливо звернутися до лікаря. Це стосується постійних порушень травлення, болю, нудоти та інших станів, які потребують з'ясування причини. Під час вагітності, грудного вигодовування, у дітей, а також за наявності хронічних захворювань застосування трави слід попередньо обговорити з фахівцем. При появі ознак алергічної реакції приймання рослини припиняють і звертаються по медичну допомогу. Рослинні засоби не повинні замінювати діагностику та лікування, якщо вони необхідні.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →