Золототисячник малий: корисні властивості

Доктор Борис Увайдов

Золототисячник малий (*Centaurium erythraea*) — трав’яниста рослина родини тирличевих із вираженою гіркотою. За даними довідників фітотерапії, його традиційно застосовують як гіркість для збудження апетиту та активізації роботи органів травлення. Траву використовують у настоях, відварах і зборах.

Що це за рослина і як її впізнати?

Я розповідаю про золототисячник малий як про лікарську рослину, яку давно описують у травниках. Її латинська назва — *Centaurium erythraea*. У довідниках трапляються близькі назви золототисячника парасолькового та золототисячника звичайного.

Це однорічна трав’яниста рослина. Її висота зазвичай становить 15–50 сантиметрів. Стебло пряме, гіллясте. Біля основи розташована прикоренева розетка листків. Рослина має коротке шорсткувато-пухнасте покриття.

Золототисячник росте на сухих луках, лісових галявинах і узліссях. Його можна зустріти на залежних землях і як бур’ян на полях. За даними ботанічних описів, він поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, у Криму, Середній Азії та Західному Сибіру. Також рослина відома у Західній Європі.

Квітки у золототисячника червонуваті. Для лікарських цілей використовують траву рослини. У довідниках зазначено, що надземну частину збирають перед розпусканням квіток, коли прикореневі листки ще добре розвинені.

У рослини майже немає запаху. Головна особливість — чисто гіркий смак. Саме ця гіркість стала причиною її багаторічного застосування у фітотерапії.

Де золототисячник трапляється в природі?

Золототисячник віддає перевагу місцям із відносно сухими умовами. Його описують для луків, лісових галявин і узлісь, залежних земель і родючих полів, де він може рости як бур’ян.

У ботанічних джерелах його ареал пов’язують не лише з європейською частиною Росії. Рослина поширена також у Західній Європі, деяких районах Північної Африки та Передньої Азії. У Росії частіше трапляється в середній і південній смузі європейської частини, а також на Кавказі, у Криму, Середній Азії та Західному Сибіру.

Таке поширення пояснює, чому золототисячник давно відомий у народній фітотерапії різних місцевостей. У старих матеріалах трапляються й місцеві назви рослини: сердечник, центаурія, тисячник, сердешник, золотникова трава, золотуха і семисильник.

Як відрізнити золототисячник від подібного виду?

Під час заготівлі важливо не лише побачити червоні квітки, а й оцінити розміри рослини та наявність прикореневої розетки.

Як інший вид, який допускається до збору, описаний золототисячник гарний — *Centaurium pulchellum* Druce. Він помітно дрібніший: його висота становить приблизно 5–15 сантиметрів. Стебло у нього гілкується вже від основи, а прикореневої розетки немає. Квітки при цьому червоні.

Для золототисячника, який описується як лікарська сировина, характерні більші розміри та розвинена розетка біля основи. Тому під час самостійного збору не можна орієнтуватися лише на колір квіток.

Чому ця рослина така гірка?

За даними довідників фітотерапії, трава золототисячника містить гіркі речовини. Серед них описуються гіркі глікозиди, генціопікрин, швертіамарин та інші сполуки.

Також до складу входять алкалоїд генціанін, флавоновий глікозид центауреїн, смола, віск, мінеральні солі та інші речовини. У старих ботанічних описах окремо зазначається еритроцентаурин. Його кристали під дією сонячного світла можуть ставати рожевими, а потім яскраво-червоними.

У довідниках зазначено, що настой трави в розведенні 1:2000 має мати гіркий смак. Це пов’язано з вмістом гірких глікозидів. Гіркість рослини визначає її традиційне застосування. Золототисячник відносять до гіркоти — рослин, які використовують для збудження апетиту та активізації роботи органів травлення.

Які речовини ще входять до складу?

Хімічний склад трави описується в різних довідниках дещо ширше. Окрім генціопікрину та інших гірких глікозидів, зазначаються еритаурин і еритроцентаурин. Також виявлені аскорбінова і олеанолова кислоти, ефірна олія та слизи. Серед інших складових старі джерела називають смолу, віск і мінеральні солі.

Окремо описується алкалоїд генціанін. У одному з довідників його вміст оцінюється приблизно в 0,6–1%. Склад рослини пов’язаний насамперед із її вираженою гіркотою, яку легко помітити навіть у сильно розведеному настої.

Цікавою є особливість еритроцентаурину. Його безбарвні кристали під дією сонячного світла спочатку стають рожевими, а потім яскраво-червоними. При нагріванні до 130 °C вони знову стають безбарвними.

Які властивості описано в травниках?

Головний напрямок, який зазначають довідники, — застосування золототисячника як гіркого засобу. Його традиційно використовують для збудження апетиту та покращення травлення. У травниках зазначено, що трава входить до складу апетитних і шлункових зборів. Також її використовують для приготування гірких настойок. У довідниках фітотерапії згадується й алкалоїд генціанін. Йому приписується протиглисне дію. При цьому важливо розуміти призначення таких описів. Відомості зі старих травників відображають традиційне застосування рослини. Вони не заміняють обстеження та рекомендації лікаря при захворюваннях.

Як гіркоти пов’язані з травленням?

У довіднику з лікарських рослин золототисячник віднесений до рослин, що містять гіркі глікозиди. Такі рослини традиційно використовують як гіркоти для підвищення апетиту.

У тому ж описі зазначено, що гіркоти посилюють перистальтику шлунка та збільшують виділення шлункового соку. Це пояснює, чому золототисячник протягом довгого часу включали до шлункових і апетитних зборів.

У медичних довідниках трава золототисячника також описується у вигляді настою та відвару при гастриті зі зниженою секрецією, деяких диспепсіях і метеоризмі. Ці відомості стосуються довідкових описів застосування рослини.

Чим цікава ця рослина?

Коли говорять про золототисячник малий, найчастіше згадують його гіркість. Саме ця властивість є основою традиційного використання рослини.

За даними довідників, трава застосовується як гіркість для підтримки апетиту та травної функції. Її включають до різних зборів і використовують для приготування настоїв і настойок.

У старих описах трапляються різні напрямки народного застосування рослини. Однак такі відомості стосуються традиційної фітотерапії і не є універсальною рекомендацією для самостійного лікування. Я звертаю увагу на простий принцип: будь-який рослинний засіб вимагає обережного ставлення. Гіркий смак не означає, що рослина підходить усім.

Як рослину використовували раніше?

Золототисячник відомий як лікарська рослина з глибокої давнини. У джерелі з лікарських рослин зазначається, що він згадується вже в травниках XIII століття.

З ним пов’язано кілька назв і історій. Наукова родова назва *Centaurium* пов’язується з червоноквітковою рослиною, яку згадував Діоскорід. За розповіддю Плінія, золототисячник використовував кентавр Хірон, звідси й версія про походження назви від грецького слова *«kentaureion»* — «трава кентавра».

Є й інша версія. Згідно з нею, слово *centaurium* пов’язують із значенням «100 золотих». У розповіді йдеться про багату людину, яка заплатила таку суму за лікування, після чого лікар випадково додав до числа ще один нуль.

Історія застосування тривала і в пізніші часи. До Першої світової війни золототисячник збирали як лікарську сировину, здавали до аптек і продавали збирачам.

Які форми застосування описано?

Лікарською сировиною є трава золототисячника. У довідниках її описують як самостійну сировину і як компонент зборів.

Один із варіантів — настой трави. У довіднику наведена пропорція: 10,0 г трави на 200 мл води. Приймають по 1 столовій ложці. У джерелі зазначено застосування такого настою як гіркоти для підвищення апетиту, а також у традиційних описах при деяких станах травної системи.

Режим прийому саме цього настою в наведеному описі не зазначений. Тому переносити на нього схеми інших рецептів не слід.

Також у довідниках описана гірка настойка. У одному з варіантів трава золототисячника і тирлич беруться по 4 частини, кореневища аїру — 2 частини, інші компоненти — по 1 частині. Спирт зазначений у кількості до отримання 65 частин настойки. Для цієї форми наведено прийом по 20 крапель 2 рази на день перед їжею.

Трапляються й інші збори. Їхні склади та пропорції відрізняються. Тому дози одного рецепту не можна автоматично переносити на інший.

У яких зборах ще трапляється золототисячник?

У народних довідниках золототисячник входить до великої кількості багатокомпонентних складів. Його поєднували з деревієм, звіробоєм, аїром, м’ятою, кмином, вахтою трилистою та іншими рослинами.

Наприклад, описаний збір із золототисячника, подорожника, полину гіркого і ялівцевих шишко-ягід. Його готували як водний відвар. Інший склад об’єднує золототисячник із щавлем кінським і також належить до шлункових засобів.

Трапляються збори з гіркотою та рослинами, які традиційно використовувалися при різних станах травлення. Серед них є поєднання золототисячника з калганом, звіробоєм, девясилом та іншими травами.

Ці рецепти показують широту народного застосування рослини, але водночас показують і іншу особливість: золототисячник рідко був єдиним компонентом складного збору.

Як правильно заварити цю рослину?

Запит «Золототисячник малий як заварювати» часто пов’язаний із приготуванням простого настою. У довідниках зазначена така пропорція: 10,0 г трави на 200 мл води.

Інші варіанти стосуються вже складних зборів. Наприклад, описаний збір із трави золототисячника, звіробою, квіток ромашки, листків м’яти та сушениці болотної. Усі компоненти беруть по 20,0 г. Відвар із цього збору в старому довіднику зазначений по 1/2 склянки вранці і ввечері за 40 хвилин до їжі.

Є й інший збір, де разом із золототисячником зазначені подорожник, звіробій, сушениця, горець пташиний, деревій, м’ята, кмин і аїр. У довіднику наведено прийом відвару по 1/3 склянки 4 рази на день через 1 годину після їжі.

Такі рецепти стосуються описів із довідників фітотерапії. Їх не можна розглядати як заміну сучасної медичної допомоги.

Як готували настойку з золототисячником?

У довіднику описана гірка настойка на 40% спирті. До її складу входять трава золототисячника і тирлич — по 4 частини, кореневища аїру — 2 частини, а також листки водяного трилисника, трава полину і шкірка мандарина — по 1 частині.

40% спирт беруть до отримання 65 частин настойки. У описі вона характеризується як прозора рідина бурувато-жовтого кольору з ароматним, гірко-пряним смаком.

Для цієї конкретної форми зазначений прийом по 20 крапель 2 рази на день перед їжею. Це окремий рецепт, тому його пропорції та дози не можна переносити на простий настой трави.

Як збирати і зберігати його плоди?

Траву золототисячника заготовляють у період цвітіння. У одному з довідників зазначено, що її збирають перед розпусканням квіток, коли прикореневі листки ще зберігають розвиток. Під час заготівлі рослини виривають ціликом із прикореневими листками, потім корені видаляють. Домішка коренів небажана, тому що вона забруднює сировину і збільшує зольність.

Для сушіння траву розкладають рядами, спрямовуючи суцвіття в один бік. Також описаний спосіб сушіння невеликими пучками у добре провітрюваному приміщенні або на відкритому повітрі в тіні.

Світло під час сушіння і зберігання небажане. У довідниках зазначається, що квітки золототисячника легко вицвітають.

Під час збору важливо правильно визначити рослину. У травниках описується, що до збору може допускатися інший вид — золототисячник гарний. Він відрізняється меншими розмірами і відсутністю прикореневої розетки.

Що враховувати під час заготівлі трави?

У іншому описі сировину рекомендують збирати саме на початку цвітіння. Орієнтиром служить стан прикореневих листків: вони ще не повинні почати жовтіти і засихати.

Рослину зазвичай виривають руками разом із прикореневими листками, після чого корені обрубують. Такий спосіб дозволяє зберегти потрібну надземну частину і водночас не допускати зайвої домішки коренів у лікарській сировині.

Для сушіння траву розкладають рядами, повернувши суцвіття в один бік. Це полегшує подальше пакування. Інший описаний спосіб — зв’язати рослини в невеликі пучки і розвісити їх у добре провітрюваному приміщенні або сушити на відкритому повітрі в тіні.

Світло під час сушіння і зберігання небажане: квітки легко вицвітають. Тому суху сировину краще тримати захищеною від світла.

Як зберігати траву?

Висушену сировину зберігають у сухому місці, захищеному від світла. Перед використанням варто перевірити зовнішній вигляд трави і відсутність зайвих домішок. Для лікарського застосування важлива правильна заготівля. Якщо рослину визначено неправильно або сировина містить небажані частини, якість трави знижується.

Як знайти золототисячник малий за кордоном

У США шукайте centaury, common centaury або European centaury. У Німеччині рослина називається Tausendgüldenkraut, Echtes Tausendgüldenkraut, а на упаковці лікарської сировини може бути *Centaurii herba*. У Франції використовуються назви petite centaurée, centaurée petite і érythrée. Латинська назва — *Centaurium erythraea*.

Продається рослина у вигляді сушеної подрібненої трави для настою, настойок і рідких екстрактів. У США трапляються також безалкогольні рідкі краплі як добавка. У Франції продаються сушені квітнучі надземні частини для tisane і настойки.

Шукати можна в спеціалізованих трав’яних магазинах, деяких аптеках, herboristeries і інтернет-магазинах трав та добавок. У Німеччині Arzneitee можна шукати в аптеках і онлайн-аптеках.

На упаковці перевірте *Centaurium erythraea* і зазначення на квітнучі надземні частини: stems, leaves and flowers, *Kraut*, *parties aériennes fleuries* або *sommités fleuries*. Корені і плоди не є потрібною сировиною.

Правила продажу відрізняються за країнами: наприклад, у США добавки не проходять попереднє схвалення FDA щодо безпеки або ефективності.

Протипоказання та обережність

Запит «Золототисячник малий протипоказання» пов’язаний насамперед із безпечним використанням рослини. За сучасними даними безпеки, лікарське застосування золототисячника не рекомендується дітям і підліткам молодше 18 років через нестачу даних. Під час вагітності та грудного вигодовування безпека лікувального застосування не встановлена. Тому таке використання слід уникати.

Протипоказанням є відома підвищена чутливість до рослини. Також у довідниках з безпеки зазначається, що золототисячник не слід застосовувати при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки.

Під час використання рослинних засобів важливо дотримуватися обережності. Якщо людина приймає ліки постійно, застосування трави варто обговорити зі спеціалістом.

Коли потрібен лікар

При тривалих або виражених симптомах важливо звернутися до лікаря. Це стосується постійних порушень травлення, болів, нудоти та інших станів, які вимагають з’ясування причини. Під час вагітності, грудного вигодовування, у дітей, а також при хронічних захворюваннях застосування трави слід попередньо обговорювати зі спеціалістом. При появі ознак алергічної реакції прийом рослини припиняють і звертаються за медичною допомогою. Рослинні засоби не повинні заміняти діагностику і лікування, якщо вони необхідні.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →