Барбарис звичайний: корисні властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Барбарис звичайний (*Berberis vulgaris*) — колючий чагарник із яскраво-червоними кислими ягодами. У фітотерапії використовують плоди, листя, кору та корені рослини. Ягоди містять вітамін С, органічні кислоти та пектини, а корені й кора багаті на берберин. Барбарис традиційно застосовують для покращення апетиту та жовчовиділення. Однак лікарські препарати з різних частин рослини мають неоднакові властивості та обмеження.

Що це за рослина?

Барбарис звичайний належить до родини Барбарисові. Це багаторічний сильно розгалужений чагарник, який зазвичай виростає до 1,5–2 метрів. Його легко впізнати за трироздільними колючками, дрібним листям і китицями жовтих квіток.

Листя зібране в пучки. Воно темно-зелене, іноді з червонуватим відтінком і восковим нальотом. Краї листкових пластинок дрібнопилчасті. Квітки невеликі, світло-жовті, дзвоникоподібні. Вони зібрані в пониклі китиці. Чагарник цвіте у травні та червні.

До осені на гілках з’являються довгасті червоні ягоди. Вони дозрівають у вересні та жовтні. На смак плоди кислі, іноді з помітною терпкістю. Залежно від умов вирощування ягоди можуть зберігатися на кущі навіть узимку.

У природі барбарис зустрічається у степових і лісостепових районах, на схилах пагорбів, по краях ярів та на лісових галявинах. Він поширений у європейській частині Росії, на Кавказі та в Закавказзі. Чагарник також вирощують у садах і парках.

Барбарис цінують не лише за плоди. Його використовують у декоративному садівництві, зокрема для створення живоплотів. Під час цвітіння рослина приваблює комах-запилювачів.

Які речовини містяться в його плодах?

Хімічний склад барбарису залежить від частини рослини. Ягоди відрізняються від коренів і кори як за складом, так і за вмістом біологічно активних речовин.

У плодах виявлені:

• вітамін С (аскорбінова кислота);
• органічні кислоти, зокрема яблучна, лимонна та винна;
• цукри;
• пектинові речовини;
• каротин і каротиноїди;
• рутин та інші флавоноїди;
• дубильні речовини;
• антоціани.

Вміст цукрів у ягодах становить приблизно 4–12%, а органічних кислот — 3–7%. У плодах також міститься вітамін С. В одному з ботанічних довідників наведено показник близько 150 мг на 100 г сировини. Фактичний вміст залежить від стиглості та умов вирощування.

Листя містить вітамін С, вітамін Е, рутин, каротин, органічні кислоти, дубильні та смолисті речовини. У ньому також виявлені ефірна олія та каротиноїди.

Корені та кора відрізняються високим вмістом алкалоїдів. Головний із них — берберин. У коренях, крім нього, виявлені пальматин, колумбамін, ятрорицин, берберрубин та інші сполуки. Особливо багата на алкалоїди кора коренів.

Берберин має виражену біологічну активність. Він впливає на жовчовиділення, скорочення матки та артеріальний тиск. Саме тому препарати з коренів і кори потребують особливої обережності. Важливо розуміти, що наявність корисних речовин у рослині сама по собі не означає, що домашній настій або відвар має доведену лікувальну ефективність.

Чим корисна ця рослина і де її застосовують?

У фітотерапії різні частини барбарису використовують із різними цілями. Плоди переважно розглядають як харчову та вітамінну сировину. Листя, кору та корені застосовують для виготовлення лікарських препаратів.

Для травлення та апетиту

Кислі ягоди барбарису традиційно використовують для стимуляції апетиту. Їхній смак пов’язаний із наявністю органічних кислот. Плоди також вживають у їжу як засіб для втамування спраги.

У європейських травниках описано використання ягід для стимуляції травної діяльності. У традиційній практиці їх застосовували при зниженні апетиту та деяких розладах травлення. Водночас кислі плоди підходять не всім. При підвищеній кислотності шлункового соку вживання барбарису може бути небажаним.

Для жовчовидільної системи

Один із найвідоміших напрямів медичного застосування барбарису пов’язаний із жовчовиділенням. За даними довідників із фітотерапії, берберин стимулює виділення жовчі. Препарати рослини традиційно застосовували при окремих порушеннях роботи жовчовивідних шляхів.

Настоянка барбарису має спазмолітичні властивості щодо жовчного міхура. В експериментальних дослідженнях відзначалося зниження його тонусу та зміна ритму скорочень. Ці ефекти пов’язують із покращенням відтоку жовчі.

У медичній практиці препарати барбарису описані як жовчогінні засоби при деяких захворюваннях печінки та жовчовивідної системи. Однак їх застосування залежить від діагнозу та характеру захворювання. При жовчнокам’яній хворобі самостійне використання рослинних засобів може бути небезпечним.

Для обміну речовин та загального харчування

Плоди барбарису містять вітамін С, каротин та інші біологічно активні речовини. У них присутні пектини й органічні кислоти. У традиційній фітотерапії ягоди розглядали як вітамінну харчову сировину. Їх використовували в раціоні для різноманітності харчування, приготування напоїв і десертів. Однак барбарис не можна вважати заміною повноцінного харчування або призначених вітамінних препаратів. Вміст вітамінів у плодах змінюється залежно від сорту, стиглості та способу зберігання.

Для сечовидільної системи

У старих травниках описано сечогінну дію барбарису. Зокрема, згадується його вплив на сечовиділення.

Однак відомості про традиційне застосування не означають, що ягоди або відвари підходять для самостійного лікування захворювань нирок. При порушенні сечовипускання, болю або зміні кольору сечі необхідно встановити причину симптомів.

Для жіночого здоров’я

У медичних довідниках описано застосування настоянки листя барбарису в акушерсько-гінекологічній практиці. Її традиційно використовували як допоміжний засіб при деяких видах маткових кровотеч.

Водночас берберин може посилювати скорочення матки. Ця властивість має принципове значення для безпеки. Препарати барбарису не слід використовувати самостійно при кровотечах, порушеннях менструального циклу та інших гінекологічних проблемах.

Під час вагітності лікарське застосування барбарису протипоказане.

Як використовують його в побуті?

Барбарис відомий насамперед завдяки своїм ягодам. Їх використовують у кулінарії, а листя та інші частини рослини мають історію лікарського застосування.

Ягоди для напоїв і страв

Стиглі плоди мають характерний кислий смак. Вони підходять для приготування:

• варення та мармеладу;
• желе і сиропів;
• киселів;
• компотів і фруктових напоїв;
• соусів і приправ до м’яса;
• кондитерських виробів.

Висушені ягоди використовують як приправу. У кавказькій і середньоазійській кухні їх додають до м’ясних страв і плову. Кислота плодів надає стравам особливого смаку. З ягід також роблять соки та інші харчові продукти. Завдяки вираженому смаку їх іноді використовують замість лимона в кулінарії.

Як правильно заварювати барбарис?

У народній кулінарній практиці ягоди додають у чай для надання йому кислуватого смаку. Їх також використовують разом з іншими харчовими інгредієнтами для приготування гарячих напоїв.

Однак лікарські дозування та точні пропорції для самостійного приготування лікувального настою з ягід не є універсальними. Вони залежать від сировини та передбачуваного призначення. Не варто переносити дозування аптечних препаратів берберину на домашні відвари. Концентрація діючих речовин у них непередбачувана.

Лікарські препарати

У фармацевтичній практиці з барбарису отримують препарати на основі берберину. У довідниках згадуються бісульфат берберину та настоянка листя. Окремі препарати з кори й коренів історично використовувалися у складі лікарських засобів для жовчовивідної системи. Такі форми відрізняються за складом і концентрацією діючих речовин. Тому їх застосування має відповідати інструкції конкретного препарату та рекомендаціям лікаря.

Як збирати та зберігати його плоди?

Для заготівлі використовують різні частини чагарнику. Термін збору залежить від того, яку сировину необхідно отримати.

Ягоди збирають восени, після дозрівання. Зазвичай це вересень і жовтень. Плоди мають набути характерного червоного забарвлення. Їх можна використовувати свіжими, сушити або заморожувати.

Під час збору важливо відбирати цілі ягоди без ознак гнилі та плісняви. Недозрілі зелені плоди не підходять для вживання в їжу: вони містять берберин і можуть бути токсичними.

Листя заготовляють у період вегетації. Для лікарської сировини використовують здорове листя без слідів ураження шкідниками та хворобами.

Кору та молоді гілки у традиційних описах заготовляють восени. Для лікарських цілей також згадуються корені, що містять значну кількість алкалоїдів.

Самостійна заготівля коренів і кори для приготування лікарських засобів небажана. Вміст берберину в такій сировині може значно відрізнятися.

Ягоди можна сушити в добре провітрюваному приміщенні або у відповідній сушарці. Готову сировину слід зберігати в сухому місці, захищеному від вологи та прямих сонячних променів. Для зберігання підійдуть чисті ємності з щільно закритими кришками.

Висушені плоди необхідно періодично оглядати. Якщо з’явилися пліснява, сторонній запах або ознаки зволоження, використовувати їх не можна.

Як відрізнити їстівні ягоди від незрілих?

Під час збору барбарису важливо враховувати ступінь стиглості плодів.

Стиглі ягоди барбарису звичайного мають довгасту форму та червоне забарвлення. Їхній смак кислий, іноді терпкий. Залежно від умов вирощування на кущі вони можуть залишатися до зими.

Зелені плоди відрізняються незрілим забарвленням. Вони містять берберин і не підходять для вживання. Не слід пробувати незнайомі ягоди лише на підставі зовнішньої схожості з барбарисом.

Особливо обережними потрібно бути під час збору дикорослих рослин. У деяких інших видів барбарису забарвлення плодів може відрізнятися. Тому визначати рослину слід за сукупністю ознак, а не лише за кольором ягід.

Як знайти барбарис звичайний за кордоном

Якщо ви шукаєте барбарис звичайний у США або Європі, важливо знати його назви місцевими мовами та звертати увагу на частину рослини.

Як називається барбарис у різних країнах:

• США: common barberry або European barberry.
• Німеччина: Berberitze або Sauerdorn.
• Франція: épine-vinette.
• Латинська назва: *Berberis vulgaris*.

У якому вигляді продається:

• Сушені ягоди (плоди) — зазвичай на вагу, як харчовий продукт або для фруктового чаю.
• Корінь і кора кореня — на вагу, у вигляді рідких настоянок та екстрактів, а також у капсулах.
• Чай у пакетиках — зустрічається у продажу, але склад необхідно перевіряти. Назва «барбарисовий чай» не вказує, яка частина рослини використана.

Де шукати:

• У США — у магазинах трав і здорового харчування, а також в інтернет-магазинах.
• У Німеччині — в аптеках (Apotheken), магазинах натуральних продуктів (Reformhäuser), чайних магазинах та онлайн.
• У Франції — у магазинах лікарських трав (herboristeries), аптеках, магазинах органічних продуктів та онлайн.

Асортимент залежить від магазину.

Що перевірити на упаковці:

• Латинську назву *Berberis vulgaris*, а не просто barberry або berberine.
• Точну частину рослини: плоди, корінь або кору кореня.
• Призначення чаю: харчовий або лікарський.
• Наявність органічного сертифіката, якщо це для вас важливо. Напис «органічний» сам по собі не підтверджує ні частину рослини, ні лікарський статус продукту.

Враховуйте правила країни. У США харчові добавки регулюються, але до продажу не отримують схвалення FDA щодо безпеки та ефективності. У Німеччині, якщо потрібен лікарський чай, уточнюйте в аптеці наявність Arzneitee: звичайний харчовий чай і лікарський чай належать до різних категорій.

Протипоказання та обережність при використанні

Барбарис містить біологічно активні речовини, які можуть впливати на роботу різних органів. Особливої уваги потребують препарати з коренів і кори, багаті на берберин.

Основні протипоказання та обмеження:

• Вагітність і грудне вигодовування. Лікарське застосування барбарису та берберину слід виключити. Рослина може стимулювати скорочення матки. Вплив берберину також пов’язують із ризиком підвищення білірубіну у немовлят.
• Алергія. При відомій алергічній реакції на барбарис використовувати його не можна.
• Знижений артеріальний тиск. Берберин здатний знижувати тиск, тому препарати рослини потребують попередньої консультації.
• Порушення серцевого ритму. При аритмії лікарське застосування необхідно узгодити з лікарем.
• Підвищене згортання крові та порушення кровообігу. У старих довідниках плоди та препарати барбарису не рекомендують при підвищеному згортанні крові та тромбофлебіті.
• Підвищена кислотність шлунка. Кислі ягоди можуть не підходити людям із такими порушеннями.
• Прийом ліків. Берберин здатний впливати на концентрацію деяких лікарських речовин у крові.

Особливої уваги заслуговують лікарські взаємодії. Берберин може підвищувати концентрацію циклоспорину та такролімусу. Також він впливає на активність ферментів, які беруть участь у метаболізмі ліків, зокрема CYP2D6, CYP2C9 і CYP3A4.

Обережність необхідна при поєднанні барбарису із цукрознижувальними препаратами, варфарином та імунодепресантами. Можливі взаємодії залежать від конкретного препарату та його дози.

При вживанні лікарських препаратів барбарису можливі нудота, дискомфорт у животі, діарея, закреп і блювання. Іноді відзначаються запаморочення, шкірний висип та непритомні стани. При значному перевищенні дози можливі виражене зниження тиску, уповільнення серцевого ритму та порушення дихання.

Харчове вживання стиглих ягід не можна прирівнювати до прийому концентрованих екстрактів. Однак навіть харчові продукти слід вживати з урахуванням індивідуальної переносимості.

Коли потрібен лікар

Барбарис не замінює діагностику та призначене лікування. Якщо з’явилися болі в животі, нудота, зміна кольору сечі, жовтушність шкіри або порушення травлення, необхідно звернутися до лікаря.

Особливо важливо отримати медичну консультацію при хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура, нирок і серцево-судинної системи. Самостійно підбирати рослинні препарати в таких випадках не слід.

Перед застосуванням лікарських засобів на основі барбарису потрібно обговорити їхню сумісність із препаратами, які приймаються. Це особливо важливо при використанні засобів, що впливають на згортання крові, рівень цукру та роботу імунної системи.

Дітям не слід давати препарати берберину без призначення спеціаліста. Для немовлят, особливо недоношених дітей і новонароджених із жовтяницею, такі препарати становлять особливий ризик.

Якщо після вживання барбарису виникли виражена слабкість, багаторазове блювання, сильна діарея, запаморочення або непритомність, потрібна медична допомога. При підозрі на передозування необхідно терміново звернутися за медичною консультацією.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →