Деревій звичайний: корисні властивості

Доктор Борис Увайдов · Опубліковано 2026-09-24

Деревій звичайний — багаторічна трава з розсіченим ажурним листям і білими щитками суцвіть. За даними довідників фітотерапії, його традиційно застосовують як кровоспинний, протизапальний, спазмолітичний засіб і засіб, що покращує травлення. Розповім, що відомо про склад, способи застосування, заготівлю та обмеження.

Що це за трава і як її впізнати?

Деревій звичайний, або Achillea millefolium, — багаторічна трав’яниста рослина з родини айстрових. Висота дорослої рослини зазвичай від 20 до 100 см. Кореневище в нього довге, тонке, повзуче. Прикореневі листки великі, черешкові, завдовжки до 15 см, багаторазово перисто-розсічені на вузькі сегменти. Саме через таке розсічення листя рослина отримала свою назву. Стеблові листки сидячі, менші, але також сильно розсічені.

Квіткові кошики дрібні, зібрані в складний щиток. Крайові квітки білі, рідше блідо-рожеві, середні — трубчасті. Тому влітку деревій легко впізнати за ажурним листям і щільними плоскими суцвіттями. Цвітіння в різних джерелах вказують від кінця травня до кінця літа, а в деяких регіонах — з червня до жовтня.

Росте деревій на сухих луках, у долинах річок, на узліссях, узбіччях доріг, окраїнах полів і пустирях. У старих посібниках підкреслювали: сировина із сухих, сонячних місць цінується вище, ніж із вологих і затінених. У народі рослина має багато назв — солдатська трава, порізник, ранова трава, кровавник. Це пов’язано з давньою репутацією засобу при пораненнях. За легендою, латинську назву Achillea дано на честь Ахілла, який застосовував траву для загоєння ран.

Як відрізнити від схожих видів

У польових визначниках поруч із деревієм звичайним згадують чхальну траву, або деревій птарміка (Achillea ptarmica). У неї більші язичкові квітки та вузьке цілісне листя, тоді як у деревію звичайного лист багаторазово перисто-розсічений. Чхальна трава трапляється переважно у вологих місцях — на болотах, вологих луках, біля струмків. У всіх схожих видів дрібні кошики зібрані в щільні суцвіття й здалеку справляють враження окремих великих квіток. У старих путівниках молоде листя схожих видів використовували так само, як і деревій звичайний.

Історія та фармацевтичні назви

У старих білоруських обстеженнях деревій відносили до рослин, які знає майже все населення; його збирали в південних повітах і здавали в аптеки або продавали заготівельникам. У фармацевтичних довідниках сировину позначали як траву деревію — Herba Millefolii, рідше листя — Folium Millefolii і кошики — Flores Millefolii; у деяких джерелах квітки або верхівки називали Flores seu Summitates Millefolii. Також готували екстракт. У старих описах складу згадуються ахіллеїн (Achilleinum, C20H38N2O15) та аконітова кислота (Acidum aconiticum, C6H6O6).

Чим корисний деревій звичайний і що про нього відомо?

За даними довідників фітотерапії, склад деревію різноманітний. У траві, листі та суцвіттях містяться ефірна олія, дубильні речовини, гіркоти, флавоноїди, вітаміни С і К, каротин, холін, органічні кислоти, смоли, фітонциди та мінеральні солі. З ефірної олії виділяють хамазулен, який надає їй синюватого відтінку. У старих фармацевтичних описах серед складових частин також згадуються ахіллеїн і аконітова кислота.

Основні властивості, які описують у літературі, можна розділити за системами.

Кровоспинна дія

В основі механізму лежить збільшення кількості тромбоцитів і скорочення часу зупинки кровотечі. Препарати деревію активують дію фібрину, але, за спостереженнями фахівців, не призводять до утворення тромбів. Вплив на згортання виражений помірно й проявляється головним чином при тривалому застосуванні. Тому настій і рідкий екстракт традиційно застосовують при шлунково-кишкових, гемороїдальних, маткових, легеневих, носових і ранових кровотечах. Зовнішньо настій часто використовують для промивання ран, а пов’язки з рідким екстрактом накладають на порізи та виразки.

Травлення

Гіркий смак ахіллеїну подразнює закінчення смакових нервів і посилює вироблення шлункового соку. Цим пояснюється застосування деревію як ароматичної гіркоти для покращення апетиту. Крім того, трава зменшує метеоризм. Флавоноїди та ефірна олія мають спазмолітичну дію на гладку мускулатуру кишечника, жовчних і сечовивідних шляхів. У результаті розширюються жовчні протоки, збільшується виділення жовчі в дванадцятипалу кишку та підвищується діурез. Тому рослину традиційно включали до зборів при гастритах, здутті та спастичних неприємних відчуттях у животі.

Протизапальна та ранозагоювальна дія

Дубильні речовини, ефірна олія та хамазулен забезпечують протизапальні, бактерицидні, антиалергічні та ранозагоювальні властивості. Тому деревій часто поєднували з ромашкою, календулою, подорожником і м’ятою. Таке поєднання, за даними довідників, посилювало протизапальний і спазмолітичний ефект та допомагало зменшити біль, відрижку й метеоризм.

Жіноча сфера

У старих спостереженнях траву вживали при рясних менструаціях і запальних процесах, іноді разом із кропивою дводомною у співвідношенні 1:1. Таке поєднання у старих прописах наводили при маткових кровотечах на ґрунті фіброміом, запальних процесів та ендокринопатії. Деякі автори зазначають, що деревій посилює скорочення маткової мускулатури. Саме тому в сучасній практиці рослину не рекомендують при вагітності.

Інші традиційні напрямки

У народній медицині відвар і настій згадують при циститах, хворобах печінки, застуді, розладах нервової системи, підвищеному тиску та цукровій хворобі. В оглядах народної медицини згадують також дизентерію, недокрів’я, головний біль, туберкульоз легень, задишку й кашель. Зазвичай не окремо, а в зборах. Наприклад, при підвищеному тиску в одному з описів змішують 2 столові ложки квіток деревію та 1 столову ложку золототисячника, заливають склянкою кип’яченої води, щільно закривають і п’ють замість води. Це народний опис, а не заміна контролю тиску у лікаря.

При хворобах печінки деревій поєднували з безсмертником. При застуді — із суницею та звіробоєм. При розладах нервової системи — зі звіробоєм, конюшиною та брусницею. В описах хвороб серця зустрічається відвар пустирника та деревію з медом. При циститах описувалися збори з календулою, ромашкою, брусницею, звіробоєм і веронікою. Це приклади традиційних поєднань, а не готові призначення.

Як її приймати всередину та використовувати зовнішньо?

Всередину рослину застосовують у вигляді настою, відвару та рідкого екстракту. Зовнішньо — у вигляді настоїв, рідкого екстракту та свіжого розім’ятого листя.

При невеликих порізах свіже листя розтирають у пальцях і прикладають до ранки. У старих народних порадах цей спосіб згадується і при носовій кровотечі. При більш виражених ушкодженнях шкіри використовують пов’язки, змочені рідким екстрактом, або промивають рану настоєм. Таке застосування ґрунтується на протизапальних і ранозагоювальних властивостях.

Свіжий сік деревію в давнину додавали до соків інших рослин для весняного лікування. Сучасні дані про такий спосіб обмежені, тому ставитися до нього потрібно обережно і не перетворювати на самостійний курс.

Молоде листя використовували і в харчуванні: його додавали до сиру, масла, у суп і салати як овочеву зелень. Смак у трави своєрідний, пов’язаний з ефірними ароматичними оліями. У літературі також згадують вітамінний чай із рівних частин м’яти перцевої, ромашки аптечної, чебрецю, деревію, листя суниці, малини, смородини та ягід горобини й смородини.

Салат і свіжа зелень

У харчовому застосуванні зустрічається такий салат: 100 г квашеної капусти, 25 г зеленої цибулі, 5 г молодого листя деревію, 10 г рослинної олії та спеції за смаком; у підготовлену капусту додають подрібнену цибулю та молоде листя. У дикорослу зелень деревій іноді поєднували з кропивою, мати-й-мачухою та спороносами хвоща, але таку суміш радили вводити потроху, тому що дикорослі трави гострі, терпкі, багато з них гірчать.

Як її правильно заварювати?

Найзручніше готувати настій. У довідковій літературі для зборів із деревієм наводиться така типова схема: 1–2 столові ложки збору залити склянкою окропу, кип’ятити на водяній бані 5–10 хвилин, потім настояти 45 хвилин і процідити. Приймають по третині склянки 3 рази на день після їжі. Якщо сировина входить до складного збору, дозування та курс має підказати лікар або фармацевт, тому що пропорції в різних прописах змінюються.

Відвар за старовинним прописом: кореневища та корені тирличу шорсткого, трава деревію та трава золототисячника малого у співвідношенні 1:1:1. Три чайні ложки такої суміші заливають трьома склянками холодної води та кип’ятять на слабкому вогні 10 хвилин. Подібні склади потребують точного показання і не підходять для довільного самолікування.

Не збільшуйте дози. В одному з довідників зазначено: тривале вживання та великі дози препаратів деревію можуть викликати запаморочення, печію та шкірну висипку. Тому краще короткий курс, помірні дози та спостереження за реакцією організму, ніж тривалі експерименти.

Як зібрати і зберегти сировину, щоб вона не втратила користь?

Траву заготовляють у червні — першій половині серпня. Зрізають квітучі верхівки з листям завдовжки до 15 см. Листя та суцвіття можна збирати й окремо. У старих посібниках радять брати рослини із сухих сонячних місць, тому що така сировина цінується вище. Екземпляри з рожевими квітками збору не підлягають.

За даними старих довідників, суцвіття та листя сушать окремо. Після сушіння у листя залишається слабкий, дещо неприємний аромат і солоний, терпкий, гіркуватий смак. У квіток запах сильніший, але менш неприємний, а смак більш гіркий, в’яжучий і пряний. Вологість готової сировини не повинна перевищувати 13%. Зберігати траву потрібно в сухому місці, подалі від сторонніх запахів. Великих запасів робити не варто, тому що з часом рослинна сировина втрачає якість.

Приймальні показники за старими стандартами

У старих стандартах на лікарську сировину для листя допускалися: вологість не більше 13%; інших частин деревію не більше 3%; подрібнених частинок, що проходять крізь сито з отворами 2 мм, не більше 3%; органічних домішок не більше 1%; мінеральних — не більше 0,5%. Для квіток нормативи були такими: вологість не більше 13%; частин деревію не більше 5%, у тому числі листя не більше 0,5%; квіткових кошиків у щитках не більше 1%; подрібнених частинок, що проходять крізь сито 1 мм, не більше 3%; органічних домішок не більше 0,5%; мінеральних — не більше 1%.

Кому ця трава протипоказана і про що варто пам’ятати?

Протипоказання складаються зі старих і сучасних даних.

По-перше, алергія на айстрові. Не варто застосовувати рослину при відомій чутливості до амброзії, ромашки, хризантеми, календули, арніки. Можливий контактний дерматит: свербіж, почервоніння, висип після дотику до рослини або препаратів із неї. При кропив’янці, набряку обличчя чи горла, утрудненому диханні потрібно припинити використання і терміново звернутися по допомогу.

По-друге, вагітність і грудне вигодовування. Безпека в ці періоди не встановлена. Сучасні довідники не рекомендують внутрішнє застосування препаратів деревію під час вагітності та лактації. Рослині історично приписували здатність стимулювати менструальну кровотечу, але клінічно це не доведено. У старих травниках, навпаки, згадується здатність збільшувати кількість молока у жінок, які годують грудьми. Однак сьогодні даних про безпеку недостатньо, тому під час грудного вигодовування від застосування краще відмовитися.

По-третє, дитячий вік. Для дітей молодше 12 років безпека та відповідні дозування вивчені погано. Не слід давати дитині чай, настій, настоянку чи екстракт деревію без рекомендації педіатра.

В одному з фітотерапевтичних довідників є жорстке формулювання: деревії отруйні, а тривале вживання та великі дози призводять до запаморочення, печії та шкірної висипки. Сучасні джерела не відносять траву до звичайних токсичних рослин у передбачених дозах, однак підкреслюють обмеженість довгострокових даних. Тому курс має бути коротким, а дози — помірними.

Не використовують рослину як заміну лікаря при незрозумілій кровотечі, постійному болю, гарячці, погіршенні симптомів або підозрі на інфекцію. Якщо ви постійно приймаєте кілька ліків, консультація лікаря або фармацевта обов’язкова. Надійно підтверджених клінічно значущих взаємодій у деревію небагато, але даних усе одно мало, тому самодіяльність при постійній терапії недоречна.

Коли потрібен лікар

До лікаря потрібно звертатися, якщо кровотеча не має очевидної причини, не зупиняється, супроводжується болем, слабкістю або підвищенням температури. Це може бути симптомом стану, що потребує діагностики.

Обов’язкова консультація до початку прийому під час вагітності, у період грудного вигодовування, у дитячому віці до 12 років та при алергії на айстрові. Якщо у вас хронічні хвороби шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок або серцево-судинної системи, а також якщо ви приймаєте рецептурні ліки, спочатку обговоріть застосування трави з лікарем. Деревій не замінює призначене лікування.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також