Деревій звичайний: корисні властивості

Доктор Борис Увайдов

Деревій звичайний — багаторічна трава з ажурним розсіченим листям і білими щиткоподібними суцвіттями. За даними довідників із фітотерапії, його традиційно застосовують як кровоспинний, протизапальний, спазмолітичний засіб і засіб для поліпшення травлення. Розповім, у чому полягає користь деревію, які лікувальні властивості йому приписують, що відомо про його склад, способи застосування, заготівлю та обмеження.

Що це за трава і як її впізнати?

Деревій звичайний, або Achillea millefolium, — багаторічна трав’яниста рослина з родини айстрових. Висота дорослої рослини зазвичай становить від 20 до 100 см. Кореневище в неї довге, тонке, повзуче. Прикореневе листя велике, черешкове, завдовжки до 15 см, багаторазово перисторозсічене на вузькі сегменти. Саме через таке розсічення листя рослина й отримала свою назву. Стеблові листки сидячі, дрібніші, але також сильно розсічені.

Квіткові кошики дрібні, зібрані в складний щиток. Крайові квітки білі, рідше блідо-рожеві, серединні — трубчасті. Тому влітку деревій легко впізнати за ажурним листям і щільними плоскими суцвіттями. У різних джерелах період цвітіння вказують від кінця травня до кінця літа, а в деяких регіонах — із червня до жовтня.

Дерій росте на сухих луках, у долинах річок, на узліссях, узбіччях доріг, на околицях полів і пустирях. У старих посібниках наголошували: сировина із сухих, сонячних місць цінується вище, ніж із вологих і затінених. У народі рослина має багато назв — солдатська трава, порізник, ранева трава, кровавник. Це пов’язано з давньою репутацією засобу для обробки ран. За легендою, латинську назву Achillea дано на честь Ахілла, який використовував цю траву для загоєння ран.

Як відрізнити від схожих видів

У польових визначниках поряд із деревієм звичайним згадують чхальну траву, або деревій птарміка (Achillea ptarmica). У неї більші язичкові квітки та вузьке цілісне листя, тоді як у деревію звичайного листя багаторазово перисторозсічене. Чхальна трава трапляється переважно у вологих місцях — на болотах, вологих луках, біля струмків. У всіх схожих видів дрібні кошики зібрані в щільні суцвіття й здалеку нагадують окремі великі квітки. У старих путівниках молоде листя схожих видів використовували так само, як і деревій звичайний.

Історія та фармацевтичні назви

У старих білоруських обстеженнях деревій відносили до рослин, які знає майже все населення; його збирали в південних повітах і здавали до аптек або продавали заготівельникам. У фармацевтичних довідниках сировину позначали як трава деревію — Herba Millefolii, рідше листя — Folium Millefolii та кошики — Flores Millefolii; у деяких джерелах квітки або верхівки називали Flores seu Summitates Millefolii. Також готували екстракт. У старих описах складу згадуються ахілеїн (Achilleinum, C20H38N2O15) та аконітова кислота (Acidum aconiticum, C6H6O6).

Деревій звичайний: користь, лікувальні властивості та що він лікує?

За даними довідників із фітотерапії, склад деревію різноманітний. У траві, листі та суцвіттях містяться ефірна олія, дубильні речовини, гіркоти, флавоноїди, вітаміни С і К, каротин, холін, органічні кислоти, смоли, фітонциди та мінеральні солі. З ефірної олії виділяють хамазулен, який надає їй синюватого відтінку. У старих фармацевтичних описах серед складових також згадуються ахілеїн та аконітова кислота.

Якщо говорити про те, що лікує деревій, важливо розрізняти традиційне застосування рослини та доведену ефективність лікування. У фітотерапевтичній літературі його лікувальні властивості пов’язують насамперед із кровоспинною, спазмолітичною, протизапальною дією та здатністю поліпшувати травлення. Це не означає, що трава самостійно усуває захворювання або може замінити призначені препарати.

Основні напрями традиційного застосування можна розділити за системами організму.

Кровоспинна дія

В основі механізму лежить збільшення кількості тромбоцитів і скорочення часу зупинки кровотечі. Препарати деревію активують дію фібрину, але, за спостереженнями фахівців, не призводять до утворення тромбів. Вплив на згортання крові помірний і проявляється переважно за тривалого застосування. Тому настій і рідкий екстракт традиційно застосовують при шлунково-кишкових, гемороїдальних, маткових, легеневих, носових кровотечах і кровотечах із ран. Зовнішньо настій нерідко використовують для промивання ран, а пов’язки з рідким екстрактом накладають на порізи та виразки.

Травлення

Гіркий смак ахілеїну подразнює закінчення смакових нервів і посилює вироблення шлункового соку. Цим пояснюється застосування деревію як ароматичної гіркоти для поліпшення апетиту. Крім того, трава зменшує метеоризм. Флавоноїди та ефірна олія мають спазмолітичну дію на гладку мускулатуру кишечника, жовчних і сечовивідних шляхів. У результаті розширюються жовчні протоки, посилюється виділення жовчі в дванадцятипалу кишку та підвищується діурез. Тому рослину традиційно включали до зборів при гастритах, здутті та спастичних неприємних відчуттях у животі.

Протизапальна та ранозагоювальна дія

Дубильні речовини, ефірна олія та хамазулен забезпечують протизапальні, бактерицидні, протиалергічні та ранозагоювальні властивості. Тому деревій часто поєднували з ромашкою, календулою, подорожником і м’ятою. Таке поєднання, за даними довідників, посилювало протизапальний і спазмолітичний ефект та допомагало зменшити біль, відрижку й метеоризм.

Жіноче здоров’я

У старих спостереженнях траву вживали при рясних менструаціях і запальних процесах, іноді разом із кропивою дводомною у співвідношенні 1:1. Таке поєднання в старих рецептурах наводили при маткових кровотечах на тлі фіброміом, запальних процесів та ендокринопатії. Деякі автори зазначають, що деревій посилює скорочення маткової мускулатури. Саме тому в сучасній практиці рослину не рекомендують під час вагітності.

Інші традиційні напрями

У народній медицині відвар і настій згадують при циститах, захворюваннях печінки, застуді, розладах нервової системи, підвищеному тиску та цукровій хворобі. В оглядах народної медицини також згадують дизентерію, недокрів’я, головний біль, туберкульоз легень, задишку та кашель. Зазвичай рослину використовували не окремо, а в зборах. Наприклад, при підвищеному тиску в одному з описів змішують 2 столові ложки квіток деревію та 1 столову ложку золототисячника, заливають склянкою кип’яченої води, щільно накривають і п’ють замість води. Це народний рецепт, а не заміна контролю тиску лікарем.

При захворюваннях печінки деревій поєднували з безсмертником. При застуді — із суницею та звіробоєм. При розладах нервової системи — зі звіробоєм, конюшиною та брусницею. В описах захворювань серця трапляється відвар собачої кропиви та деревію з медом. При циститах описували збори з календулою, ромашкою, брусницею, звіробоєм і веронікою. Це приклади традиційних поєднань, а не готові призначення.

Як приймати всередину та використовувати зовнішньо?

Всередину рослину застосовують у вигляді настою, відвару та рідкого екстракту. Зовнішньо — у вигляді настоїв, рідкого екстракту та свіжого розім’ятого листя.

При невеликих порізах свіже листя розтирають пальцями та прикладають до ранки. У старих народних порадах цей спосіб згадується і при носовій кровотечі. При серйозніших ушкодженнях шкіри використовують пов’язки, змочені рідким екстрактом, або промивають рану настоєм. Таке застосування ґрунтується на протизапальних і ранозагоювальних властивостях.

Свіжий сік деревію в давнину додавали до соків інших рослин для весняного оздоровлення. Сучасні дані про такий спосіб обмежені, тому ставитися до нього потрібно обережно й не перетворювати на самостійний курс лікування.

Молоде листя використовували й у харчуванні: його додавали до сиру, масла, супу та салатів як овочеву зелень. Смак у трави своєрідний, пов’язаний з ефірними ароматичними оліями. У літературі також згадують вітамінний чай із рівних частин м’яти перцевої, ромашки аптечної, чебрецю, деревію, листя суниці, малини, смородини та ягід горобини й смородини.

Салат і свіжа зелень

У харчовому застосуванні трапляється такий салат: 100 г квашеної капусти, 25 г зеленої цибулі, 5 г молодого листя деревію, 10 г рослинної олії та спеції за смаком; до підготовленої капусти додають подрібнену цибулю та молоде листя. До дикорослої зелені деревій іноді додавали разом із кропивою, мати-й-мачухою та спороносними пагонами хвоща, але таку суміш радили вводити потроху, тому що дикорослі трави мають гострий, терпкий смак, а багато з них гірчать.

Як правильно заварювати?

Найзручніше готувати настій. У довідковій літературі для зборів із деревієм наводять таку типову схему: 1–2 столові ложки збору залити склянкою окропу, кип’ятити на водяній бані 5–10 хвилин, потім настоювати 45 хвилин і процідити. Приймають по третині склянки 3 рази на день після їди. Якщо сировина входить до складного збору, дозування та тривалість курсу має підказати лікар або фармацевт, оскільки пропорції в різних рецептурах відрізняються.

Відвар за старовинною рецептурою: кореневища та корені тирличу шорсткого, трава деревію та трава золототисячника малого у співвідношенні 1:1:1. Три чайні ложки такої суміші заливають трьома склянками холодної води та кип’ятять на слабкому вогні 10 хвилин. Подібні склади потребують точних показань і не підходять для довільного самолікування.

Не збільшуйте дозування. В одному з довідників зазначено: тривале вживання та великі дози препаратів деревію можуть спричиняти запаморочення, печію та шкірний висип. Тому краще короткий курс, помірні дози та спостереження за реакцією організму, ніж тривалі експерименти.

Як правильно зібрати та зберегти сировину, щоб вона не втратила корисних властивостей?

Траву заготовляють у червні — першій половині серпня. Зрізають квітучі верхівки з листям завдовжки до 15 см. Листя та суцвіття можна збирати й окремо. У старих посібниках радять брати рослини із сухих сонячних місць, тому що така сировина цінується вище. Екземпляри з рожевими квітками не збирають.

За даними старих довідників, суцвіття та листя сушать окремо. Після сушіння листя зберігає слабкий, дещо неприємний аромат і солоний, терпкий, гіркуватий смак. У квіток запах сильніший, але менш неприємний, а смак більш гіркий, в’яжучий і пряний. Вологість готової сировини не повинна перевищувати 13%. Зберігати траву потрібно в сухому місці, подалі від сторонніх запахів. Не варто робити великі запаси, оскільки з часом рослинна сировина втрачає якість.

Приймальні показники за старими стандартами

У старих стандартах на лікарську сировину для листя допускалися: вологість не більше 13%; інших частин деревію не більше 3%; подрібнених частинок, що проходять крізь сито з отворами 2 мм, не більше 3%; органічних домішок не більше 1%; мінеральних — не більше 0,5%. Для квіток нормативи були такими: вологість не більше 13%; частин деревію не більше 5%, зокрема листя не більше 0,5%; квіткових кошиків у щитках не більше 1%; подрібнених частинок, що проходять крізь сито 1 мм, не більше 3%; органічних домішок не більше 0,5%; мінеральних — не більше 1%.

Як знайти деревій звичайний за кордоном

Якщо ви шукаєте деревій звичайний у США або Європі, орієнтуйтеся не лише на переклад назви, а й на латинське ім’я рослини.

• США: yarrow або common yarrow
• Німеччина: Schafgarbe або Gemeine Schafgarbe
• Франція: achillée millefeuille
• Латина: *Achillea millefolium L.*

Шукайте саме траву надземної частини з квітучими верхівками: листя, стебла та квітучі частини (herba, Schafgarbenkraut, sommités fleuries). Рослина продається в різних формах:

• сушена трава або квітучі верхівки розсипом;
• чайні пакетики;
• рідкі екстракти та настоянки;
• капсули.

Не замінюйте такі продукти варіантами з позначками «корінь», «плід» або «насіння».

Де шукати:

• у США — магазини трав і натуральних продуктів, онлайн-продавці;
• у Німеччині — Apotheke, Reformhaus, онлайн-продавці;
• у Франції — pharmacie, herboristerie, онлайн-продавці.

На упаковці перевірте *Achillea millefolium*, зазначену частину рослини та тип продукту: трав’яний чай або продукт із лікарським маркуванням. Органічна сертифікація не означає автоматично лікарський статус. Правила продажу та класифікація залежать від країни: наприклад, у США добавки регулюються, але не проходять попереднього схвалення FDA щодо безпеки та ефективності.

Деревій: користь і шкода, протипоказання та запобіжні заходи

Протипоказання визначаються як старими, так і сучасними даними. Тому, оцінюючи користь і шкоду деревію, важливо враховувати не лише традиційні лікувальні властивості, а й обмеження його застосування.

По-перше, алергія на айстрові. Не варто застосовувати рослину за відомої чутливості до амброзії, ромашки, хризантеми, календули, арніки. Можливий контактний дерматит: свербіж, почервоніння, висип після дотику до рослини або препаратів із неї. При кропив’янці, набряку обличчя чи горла, утрудненому диханні потрібно припинити використання та терміново звернутися по допомогу.

По-друге, вагітність і грудне вигодовування. Безпеку в ці періоди не встановлено. Сучасні довідники не рекомендують внутрішнє застосування препаратів деревію під час вагітності та лактації. Історично рослині приписували здатність стимулювати менструальну кровотечу, але клінічно це не доведено. У старих травниках, навпаки, згадується здатність збільшувати кількість молока в жінок, які годують грудьми. Однак сьогодні даних про безпеку недостатньо, тому під час грудного вигодовування від застосування краще відмовитися.

По-третє, дитячий вік. Для дітей молодше 12 років безпеку та відповідні дозування вивчено недостатньо. Не слід давати дитині чай, настій, настоянку або екстракт деревію без рекомендації педіатра.

В одному з фітотерапевтичних довідників є категоричне формулювання: деревії отруйні, а тривале вживання та великі дози призводять до запаморочення, печії та шкірного висипу. Сучасні джерела не відносять траву до звичайних токсичних рослин за використання в передбачених дозах, однак наголошують на обмеженості довгострокових даних. Тому курс має бути коротким, а дози — помірними.

Не використовуйте рослину як заміну зверненню до лікаря при незрозумілій кровотечі, стійкому болю, гарячці, погіршенні симптомів або підозрі на інфекцію. Якщо ви постійно приймаєте кілька лікарських препаратів, консультація лікаря або фармацевта обов’язкова. Надійно підтверджених клінічно значущих взаємодій у деревію небагато, але даних усе одно мало, тому самостійні експерименти під час постійної медикаментозної терапії недоречні.

Коли потрібен лікар

До лікаря потрібно звернутися, якщо кровотеча не має очевидної причини, не зупиняється, супроводжується болем, слабкістю або підвищенням температури. Це може бути симптомом стану, який потребує діагностики.

Обов’язкова консультація перед початком приймання під час вагітності, у період грудного вигодовування, у дитячому віці до 12 років і за алергії на айстрові. Якщо у вас хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок або серцево-судинної системи, а також якщо ви приймаєте рецептурні ліки, спочатку обговоріть застосування трави з лікарем. Деревій не замінює призначеного лікування.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →