Календула лікарська: корисні властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Календула лікарська (Calendula officinalis), або нагідки, — рослина з яскравими помаранчевими квітками, яку давно використовують у фітотерапії. Її основні корисні властивості пов’язані з протизапальною, ранозагоювальною та спазмолітичною дією. Настої, настоянки й мазі традиційно застосовують для догляду за шкірою, слизовими оболонками та при деяких порушеннях травлення. Але календула не замінює повноцінного лікування.

Що таке календула лікарська і як її розпізнати?

Календула — одна з найвпізнаваніших лікарських рослин. Її можна зустріти на клумбах, у садах і на дачних ділянках. Багато хто вирощує нагідки заради красивих квіток, навіть не замислюючись про їх застосування у фітотерапії.

За ботанічним описом це однорічна рослина родини айстрових, або складноцвітих. Зазвичай вона сягає заввишки 30–70 см. Календула має кілька характерних ознак:

• Стебло пряме, розгалужене, вкрите волосками. У суху сонячну погоду воно буває трохи липким.
• Листки розташовані почергово. Вони видовжені, м’яко опушені, іноді з ледь помітними зубчиками.
• Квітки зібрані в кошики. Їхнє забарвлення змінюється від світло-жовтого до насиченого помаранчевого.
• Плоди — зігнуті сім’янки. Саме їхня незвичайна форма дала рослині народну назву «нагідки».

Календула цвіте з червня до осінніх заморозків. У європейських травниках частіше зазначають період із червня до вересня. Рослину вирощують у багатьох країнах. У довідниках її походження пов’язують із Європою, Середземномор’ям і Середньою Азією. Є й схожий вид — календула польова. У неї вужчі листки, світло-жовті квітки та невеликі кошики, які зазвичай не перевищують 2 см.

Для лікарських цілей важливо правильно визначити рослину. У фітотерапії насамперед використовують квіткові кошики календули лікарської.

Що містить ця рослина і чим пояснюється її користь?

Коли йдеться про лікарські рослини, я вважаю важливим звертати увагу не лише на народні назви, а й на хімічний склад. За даними довідників із фітотерапії, у квітках календули виявлено різні групи біологічно активних речовин.

Каротиноїди. Серед них каротин, лікопін, рубіксантин, віолаксантин та інші сполуки. Особливо багато каротиноїдів у сортів із яскравим забарвленням квіток.

Флавоноїди. Ці рослинні сполуки розглядають у фармакологічних дослідженнях як одну зі складових біологічної активності календули.

Тритерпенові глікозиди та сапоніни. Вони входять до складного комплексу речовин, що містяться в квіткових кошиках.

Органічні кислоти. У довідниках перелічені яблучна, саліцилова та пентадецилова кислоти.

Крім того, квітки містять аскорбінову кислоту, смоли, слизові та гіркі речовини, фітостерини, воски, жири й компоненти ефірної олії. Такий склад пояснює, чому календула зацікавила дослідників лікарських рослин. Однак наявність корисних сполук ще не означає, що будь-який домашній настій має доведену ефективність при захворюваннях. Важливі форма препарату, його концентрація та спосіб застосування.

Чим корисна календула лікарська для шкіри та загоєння ран?

Один із найвідоміших напрямів застосування календули — догляд за пошкодженою шкірою. У фармакологічних довідниках основними властивостями препаратів із квіток називають протизапальну, ранозагоювальну, бактерицидну та спазмолітичну дію. Особливу увагу дослідники приділяли відновленню тканин. В експериментальних умовах препарати календули впливали на процеси регенерації. Описано поліпшення утворення молодої тканини та відновлення поверхневого шару шкіри.

Водночас пряму дію на деякі бактерії, зокрема стафілококи та стрептококи, оцінювали як порівняно слабку. Тому неправильно вважати календулу заміною засобам, які призначають при бактеріальній інфекції.

У традиційній практиці препарати нагідок застосовували при невеликих порізах, поверхневих ранах, забиттях і опіках. У травниках також описано використання календули при повільному загоєнні пошкоджень шкіри та для догляду за рубцями, що формуються. Для зовнішнього застосування відомі мазі, настоянки, емульсії та препарати зі свіжої рослини. Важливо розрізняти невелике поверхневе пошкодження та серйозну рану. При глибоких пошкодженнях, нагноєнні або вираженому запаленні потрібен огляд лікаря.

Що лікує ця рослина при гастриті та виразці?

Запитання «календула лікарська — що лікує» часто виникає в людей, які знайомляться з її традиційним застосуванням. Один із напрямів, згаданих у довідниках, — допоміжне використання рослини при порушеннях травлення.

У довідниках Соколова та Замотаєва описано застосування календули при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Календулу розглядають як рослину зі спазмолітичними та протизапальними властивостями. В експериментальних дослідженнях також описано її вплив на гладку мускулатуру органів травлення та секреторну активність. У народній медицині настої квіток використовували при гастриті, коліті, ентероколіті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Окремо в довідниках згадується поєднання календули з ромашкою та деревієм.

Однак традиційне застосування не означає, що такий збір підходить кожній людині. При виразковій хворобі особливо важливо знати причину захворювання та дотримуватися призначеної терапії. Трав’яний настій не замінює обстеження й лікарські препарати. Якщо ви розглядаєте календулу при гастриті або виразці, використовуйте її лише на додаток до призначеного лікування, узгодьте застосування з лікарем і не скасовуйте ліки.

Для чого її застосовують при хворобах печінки та жовчного міхура?

У старих посібниках календулу описано як рослину з жовчогінними властивостями. За даними фармакологічних досліджень, препарати з квіток можуть впливати на утворення та виділення жовчі. У довідниках також обговорюється роль каротиноїдів, флавоноїдів, органічних кислот і аскорбінової кислоти у впливі препаратів календули на печінку. У народній фітотерапії настої застосовували при захворюваннях печінки та жовчного міхура. Цей напрям використання пов’язаний насамперед із традиційним досвідом і описаними фармакологічними властивостями.

Але захворювання печінки та жовчовивідних шляхів мають різні причини й потребують різного підходу. Не можна вибирати жовчогінний засіб лише тому, що він рослинного походження. При хронічних захворюваннях печінки або жовчного міхура календулу можна розглядати лише як доповнення до призначеного лікування. Узгодьте її застосування з лікарем і не скасовуйте ліки.

Чи можна використовувати цю квітку при підвищеному тиску та хворобах серця?

У довідниках із фітотерапії є відомості про вплив календули на серцево-судинну систему. У дослідах на тваринах препарати рослини виявляли гіпотензивну дію. При великих дозах дослідники спостерігали зміни частоти серцевих скорочень і показників артеріального тиску. Також описано заспокійливий вплив препаратів на центральну нервову систему. Історично календулу застосовували при гіпертонії та деяких серцево-судинних захворюваннях. Однак результати експериментів не можна безпосередньо переносити на людину. Вони не дають змоги визначити безпечну лікувальну дозу або передбачити результат приймання настою.

Особливо обережними слід бути людям, які вже приймають препарати для серця або контролю артеріального тиску. При гіпертонії та серцевих захворюваннях календулу можна розглядати лише як доповнення до призначеного лікування. Узгодьте застосування з лікарем і не скасовуйте ліки.

Як застосовують сировину для горла та ротової порожнини?

Полоскання — ще один відомий спосіб традиційного використання нагідок. У народній медицині препарати календули застосовували при запаленні слизової оболонки рота, захворюваннях ясен і хворобах горла. У довідниках згадуються ангіна, пародонтоз і кровоточивість ясен. Для полоскання використовували водні препарати та розведену аптечну настоянку. Таке застосування пов’язане з протизапальними властивостями рослини. Але при сильному болю в горлі, високій температурі або утрудненому ковтанні одного рослинного засобу недостатньо.

Полоскання можна розглядати як допоміжний захід. Воно не замінює діагностику та лікування причини запалення. При захворюваннях ясен також важливо звернутися до стоматолога, особливо якщо кровоточивість повторюється.

Як правильно заварювати календулу лікарську?

Запитання «календула лікарська — як заварювати» часто виникає в тих, хто вперше знайомиться з фітотерапією. У довідниках описано водні настої квіток, а також аптечні настоянки й мазі. Для приготування використовують лікарську сировину — квіткові кошики.

Настій із квіток

У довіднику Соколова та Замотаєва наведено таку пропорцію:

• 1 чайна ложка календули на 1 склянку води.

Для застосування при захворюваннях шлунково-кишкового тракту в цьому ж джерелі зазначено:

• від 1/3 до 1/2 склянки на один прийом;
• у проміжках між їдою.

Це історична схема фітотерапії, а не універсальна рекомендація для самостійного лікування. У довідковому описі не уточнено всі умови приготування такого настою. Тому не слід самостійно змінювати його концентрацію або тривалість застосування. При захворюваннях шлунка й кишківника узгодьте приймання з лікарем. Настій не замінює призначеного лікування.

Аптечна настоянка календули

У травниках описано спиртову настоянку квіток. Для полоскання горла наведено таку пропорцію:

1 чайна ложка аптечної настоянки на 1 склянку води.

Настоянка та водний настій — різні препарати. Їх не можна вважати взаємозамінними за концентрацією. Спиртову настоянку не слід використовувати нерозведеною для полоскання слизових оболонок. Вибираючи аптечний засіб, необхідно враховувати інструкцію до конкретного препарату.

Мазь із календулою

У довіднику Грау описано мазі календули концентрацією 10–20%. Такі форми традиційно застосовували зовнішньо для догляду за шкірою та невеликими пошкодженнями. Концентрація мазі автоматично не визначає її придатності для будь-якої рани. Вибирайте препарат відповідно до призначення та інструкції. За ознак інфекції потрібна медична допомога.

Як використовують ці цілющі суцвіття в книжках доктора Увайдова?

У своїх книжках я розглядаю лікарські рослини як частину ширшого підходу до здоров’я. Календула згадується в кількох розділах, присвячених трав’яним зборам і допоміжним методам.

У книжці «Перемога над раком» я описую метод Рудольфа Бройса, у якому фігурує настій календули. Йдеться про історичний підхід, що поєднував рослинні настої з обмежувальним харчуванням.

Сьогодні важливо відокремлювати опис такого методу від доведеної ефективності. Застосування календули не є лікуванням онкологічного захворювання.

У книжках також розглядається зовнішнє використання рослинних компресів. Зокрема, згадуються компреси з календулою та шавлією при захворюваннях передміхурової залози, які застосовували в межах комплексних процедур.

Це опис практики, а не підтвердження ефективності такого методу. При захворюваннях простати, як і при інших хронічних станах, необхідне повноцінне обстеження. Окремо наголошу: при онкологічних захворюваннях будь-які рослинні засоби можна розглядати лише як доповнення до призначеного лікування. Узгодьте їх застосування з лікарем, який вас лікує, і не скасовуйте ліки.

Чи можна використовувати настій у харчуванні?

Календула відома не лише як лікарська, а й як харчова рослина. У книжці Л. Ф. Савельєвої описано використання свіжих і висушених суцвіть у кулінарії. Їх додають до супів, соусів, салатів і гарнірів. Пелюстки також використовують для забарвлення й ароматизації сирів, вершкового масла та його замінників. У традиційній кулінарії пелюстки кип’ятили в молоці, щоб надати тісту кольору.

Свіжими квітками прикрашали святкові страви. У різних країнах календулу вирощують і для отримання харчового барвника. Однак використання в їжі та лікувальне приймання концентрованих препаратів — не одне й те саме. Навіть якщо рослину використовують у кулінарії, це не означає, що її настоянки або екстракти можна приймати без обмежень.

Коли збирати сировину та як її зберігати?

Для лікарських цілей збирають насамперед квіткові кошики. У довіднику Шамрука зазначено, що заготівлю проводять після розкриття суцвіть, коли крайові язичкові квітки розташовані горизонтально. Період збирання залежить від клімату та тривалості цвітіння. У різних посібниках називають терміни з травня до вересня, а також із липня до вересня. Головний орієнтир — стан самої рослини.

Цікава особливість календули полягає в тому, що після видалення квіткових кошиків на рослині утворюються нові суцвіття. Тому заготівлю можна проводити неодноразово протягом періоду цвітіння.

Календула легко розмножується насінням, зокрема самосівом. Для домашнього вирощування це зручна властивість. Квітки можна отримувати протягом значної частини теплого сезону. У старовинних травниках трапляються й незвичайні способи використання свіжих квіток. Наприклад, описано отримання соку з квіткової сировини. Але історичні способи приготування не слід автоматично переносити в сучасну домашню практику. Для тривалого зберігання використовують висушену лікарську сировину. При цьому якість готових квіток має не менше значення, ніж правильне визначення рослини.

Якщо ви купуєте календулу в аптеці, звертайте увагу на зазначені виробником умови зберігання та термін придатності.

Як знайти календулу лікарську за кордоном

У США та Європі календулу лікарську продають під різними назвами. Щоб знайти потрібну рослину, орієнтуйтеся на латинську назву та частину рослини, зазначену на упаковці.

Як називається в різних країнах:

• США: calendula, pot marigold, English marigold.
• Німеччина: Ringelblume; квітки — Ringelblumenblüten.
• Франція: souci, souci officinal, calendule; квітки — fleur de souci.
• Латинська назва: *Calendula officinalis L.*

У якому вигляді продається:

• Сушені квітки розсипом — цілі або подрібнені.
• Чай у пакетиках, іноді у складі трав’яних сумішей.
• Настоянки та рідкі екстракти.
• Капсули й таблетки з порошком або екстрактом квіток.

Де шукати:

• У США — в аптеках, магазинах здорового харчування, чайних крамницях та інтернет-магазинах.
• У Німеччині — в аптеках (Apotheke), магазинах Reformhaus та крамницях органічних продуктів.
• У Франції — в аптеках (pharmacie), парафармацевтичних магазинах (parapharmacie), магазинах органічних продуктів (magasins bio) та трав’яних крамницях.

Що перевірити на упаковці:

• Латинську назву *Calendula officinalis L.*: напису «marigold» недостатньо, оскільки так називають й інші рослини.
• Частину рослини: шукайте слова flower, flos, Blüten або fleur.
• Призначення продукту: лікарський засіб, харчова добавка чи трав’яний чай.
• Склад, походження та термін придатності. Позначка organic або bio вказує на стандарти вирощування, а не на лікувальну ефективність.

Правила країни: у США харчові добавки з календулою не схвалені FDA для діагностики, лікування або профілактики захворювань; у Німеччині та Франції вимоги залежать від того, чи продається продукт як ліки, чи як харчовий товар.

Протипоказання та обережність

Календула лікарська має протипоказання, попри багаторічну історію застосування. Основний ризик пов’язаний з алергічними реакціями. Календула належить до родини айстрових. За підвищеної чутливості до рослин цієї родини її препарати застосовувати не можна. До таких рослин належать ромашка, хризантема, амброзія, арніка, ехінацея та деякі інші. Можливі небажані реакції включають шкірний висип, свербіж, контактний дерматит і кропив’янку. У рідкісних випадках описано тяжкі алергічні реакції, зокрема анафілаксію.

Вагітність. Приймання календули всередину не рекомендується. Достатніх даних про безпеку немає, а дослідження на тваринах викликають додаткові побоювання. Зовнішнє застосування також потребує узгодження з лікарем.

Грудне вигодовування. Безпека приймання всередину та перехід компонентів у грудне молоко вивчені недостатньо. Краще уникати застосування.

Діти. Для традиційних лікарських препаратів із квіток календули Європейське агентство з лікарських засобів зазначає вікові обмеження: з 6 років — для невеликих пошкоджень і запалень шкіри, з 12 років — для запалень рота та горла. Для дітей молодшого віку потрібне рішення лікаря.

Приймання ліків. Добре підтверджених клінічних взаємодій небагато. Однак існує теоретичний ризик посилення сонливості при поєднанні календули, яку приймають всередину, із седативними препаратами.

Бронхіальна астма та алергічні захворювання. У довідниках особливо наголошується на необхідності обережності через ризик вираженої алергічної реакції, зокрема набряку Квінке.

Відсутність вираженої токсичності в окремих експериментах не означає повної безпеки високих доз або тривалого застосування концентрованих екстрактів.

Важливо пам’ятати й про обмеження доказової бази. Сучасна оцінка традиційних препаратів календули для невеликих пошкоджень шкіри та запалень слизових оболонок ґрунтується переважно на історії застосування, а не на великих якісних клінічних дослідженнях.

Коли потрібен лікар

Фітотерапія потребує розумного ставлення до власного здоров’я. При пошкодженнях шкіри зверніться по медичну допомогу, якщо рана глибока, запалення посилюється або з’являються ознаки інфекції. При використанні препаратів календули припиніть застосування, якщо виникли висип, свербіж або кропив’янка. Набряк обличчя чи горла, свистяче дихання, непритомність — ознаки можливої тяжкої алергічної реакції. У такій ситуації потрібна екстрена медична допомога.

Якщо симптоми зберігаються довше тижня або посилюються, не продовжуйте самостійне лікування. Вагітним жінкам, матерям, які годують грудьми, та батькам маленьких дітей необхідно заздалегідь обговорити застосування календули з лікарем. Те саме стосується людей із хронічними захворюваннями та тих, хто постійно приймає ліки. Я вважаю важливим пам’ятати просте правило: лікарська рослина має своє місце в турботі про здоров’я, але не повинна підміняти діагностику та призначену терапію.

Що важливо запам’ятати про цю рослину?

Календула — рослина з багатою історією використання в народній і традиційній медицині. Найвідоміші її протизапальні та ранозагоювальні властивості. Саме тому препарати з квіток часто трапляються серед засобів для зовнішнього застосування. У довідниках також описано спазмолітичну, жовчогінну та заспокійливу дію. Настої й настоянки використовували при захворюваннях травної системи, запаленнях рота та горла. Однак у цих випадках особливо важливо враховувати обмеження клінічних доказів.

Зовнішня простота календули не повинна створювати враження, що її можна застосовувати безконтрольно. Я пропоную уважно ставитися до лікарських рослин: вивчати їхні властивості, враховувати протипоказання й не очікувати, що один засіб розв’яже всі проблеми зі здоров’ям.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →