Кровохлібка лікарська: корисні властивості

Доктор Борис Увайдов

Кровохлібка лікарська — багаторічна рослина з темно-пурпуровими суцвіттями та кореневищем із коренями, які використовують як лікарську сировину. За даними довідників фітотерапії, рослину традиційно застосовують як в’яжучий і кровоспинний засіб. Також у довідковій літературі описано її застосування при деяких шлунково-кишкових розладах.

Як виглядає кровохлібка і де вона росте?

Кровохлібка лікарська (Sanguisorba officinalis L.) — багаторічна трав’яниста рослина з родини Розоцвіті. Стебло у неї пряме, слабко розгалужене. Зазвичай воно досягає від 20 до 100 см заввишки.

Під землею у рослини знаходиться товсте горизонтальне кореневище. Від нього відходять тонкі мичкуваті корені. Саме кореневища і корені вважаються основною частиною рослини для лікарського використання.

Прикореневі листки кровохлібки великі, довгочерешкові, непарноперисті. Листочки мають гострі зубчики по краях. Квітки дуже дрібні, вони зібрані в щільні овальні суцвіття темно-пурпурового кольору.

У народі кровохлібку називали червоноголовником. Така назва пов’язана з компактними темно-червоними суцвіттями. Латинську назву Sanguisorba перекладають як «поглинати кров». Із цією назвою пов’язують і українське ім’я рослини.

Кровохлібка росте на заплавних луках, у різнотравних степах, на лісових галявинах і серед чагарників. Це рослина лісового та лісостепового поясу. Вона поширена на Уралі, у Сибіру та на Далекому Сході. У європейській частині трапляється рідше.

Цвітіння рослини зазвичай припадає на літній період. Темно-пурпурові суцвіття добре помітні серед трави.

Історія застосування кровохлібки

У кровохлібки досить давня історія застосування в народній медицині. За даними одного з довідників, на Русі її корені й траву використовували при кровотечах і захворюваннях шлунково-кишкового тракту. У давньоруських лікувальниках рослина згадувалася під назвою «совині очі», причому їй приписували не лише лікувальні, а й магічні властивості.

Пізніше інтерес до кровохлібки перейшов і в офіційну медицину. Екстракт кореневищ і коренів було включено до Державної фармакопеї IX у 1961 році. У довідковій літературі також описано використання рослини в роки Великої Вітчизняної війни, коли її досліджували та застосовували у вигляді екстракту при ентероколітах.

Із кореневища готували препарат санальбін — світло-коричневий порошок, який розглядався як замінник імпортного танальбіну. У довідниках його застосування пов’язують із захворюваннями кишечника, а також із використанням при деяких проблемах ротової порожнини.

Кровохлібка лікарська корисні властивості кореня

Основною лікарською сировиною кровохлібки є корені та кореневища. У них містяться дубильні речовини. За даними довідників, у кореневищах їх кількість становить близько 12–13%, у коренях — 16–17%, а в окремих потовщеннях може доходити до 23%.

У складі коренів також описані галова, еллагова та щавлева кислоти. У рослині присутні сапоніни, включаючи сангвісорбін і потерин, пігменти, щавлевокислий кальцій, вітамін C, каротин і стерини.

Інші довідники вказують на наявність дубильних речовин, галової та еллагової кислот, сапонінів, барвних речовин, ефірної олії та крохмалю.

Що ще входить до складу коренів?

Вміст сапонінів у коренях, згідно з одним із довідників, може досягати 4%. Серед них окремо названі сангвісорбін і потерин. Крім того, у підземних частинах рослини виявлено барвні речовини та ефірну олію.

Такі відомості допомагають зрозуміти, чому лікарською сировиною вважаються саме кореневища з коренями. Їхній склад помітно відрізняється від звичайної надземної частини рослини, а фармакологічні властивості в довідниках пов’язують насамперед із підземною сировиною.

Із таким складом пов’язують передусім в’яжучі властивості рослини. За даними довідників фітотерапії, кровохлібка описується як рослина з кровоспинною, в’яжучою, протизапальною та знеболювальною дією.

Також у довідковій літературі описано вплив препаратів рослини на перистальтику кишечника, звуження судин і скорочення мускулатури матки. Саме тому під час вагітності до застосування кровохлібки потрібно ставитися особливо обережно.

Я розглядаю ці відомості як опис традиційного та довідкового застосування рослини. Вони не є обіцянкою певного результату для кожної людини.

Для чого застосовують цю рослину?

Кровохлібка стала відомою насамперед завдяки в’яжучим властивостям. У медичній практиці описано застосування відвару, рідкого екстракту та препаратів із сухим екстрактом рослини. За даними довідників фітотерапії, препарати кровохлібки використовують як в’яжучий і кровоспинний засіб. Кореневища також описуються при деяких шлунково-кишкових розладах.

У довідковій літературі згадується застосування препаратів рослини при ентероколітах і проносах різного походження. Крім того, описано використання відвару або рідкого екстракту для полоскань ротової порожнини та горла при деяких запальних станах слизової.

Які лікарські форми описані в довідниках?

Для кровохлібки описані не лише звичайний відвар, а й рідкий екстракт, настоянка та препарати із сухим екстрактом. Кореневища також входили до складу шлункових в’яжучих зборів разом з іншими рослинами.

В одному з довідників наведено варіант відвару з кореневищ: 20 г сировини на 200 мл води. Суміш кип’ятять 20 хвилин, після чого приймають по 1 столовій ложці за пів години до їди 2–3 рази на день. Це довідкова схема, а не індивідуальне призначення.

Окремо описано зовнішнє застосування екстрактів для компресів при крововиливах, примочок при дерматитах і сидячих ванн при зовнішньому геморої. Такі способи належать до історично описаного застосування рослини й не повинні замінювати діагностику причини шкірних чи інших симптомів.

У народній практиці окремо використовували траву кровохлібки. Наприклад, описано застосування подрібненої трави при забоях і крововиливах. Для цього 3–4 ложки подрібненої трави загортали в марлю, опускали в окріп, віджимали та прикладали до потрібного місця.

Також у народній медицині відвар трави використовували для полоскання при зубному болю та проблемах із яснами. При цьому будь-які тривалі або виражені симптоми потребують оцінки спеціаліста.

Як правильно заварювати кровохлібку?

У довідниках описано відвар кореневищ кровохлібки. Для його приготування використовують 10,0 г сировини. Приймають такий відвар по 1 столовій ложці 3–4 рази на день. Ця схема наведена в довідковій літературі як один із варіантів застосування кореневищ кровохлібки. Дозування рослинної сировини не можна розглядати як індивідуальне призначення.

Також у довідниках описано збір, до якого входять кореневища перстачу прямостоячого — 25,0 г, кореневища кровохлібки — 25,0 г і трава грициків — 50,0 г. Відвар із такого збору приймають по половині склянки за 20–30 хвилин до їди 3–4 рази на день.

Перед використанням таких схем важливо враховувати стан здоров’я людини, інші препарати та рекомендації лікаря.

Чи можна використовувати кровохлібку для полоскання?

У довідниках описано застосування відвару та рідкого екстракту кровохлібки для полоскання горла й ротової порожнини. Таке використання пов’язують із в’яжучими та протизапальними властивостями рослини. У довідковій літературі також згадуються запальні стани слизової оболонки рота, включаючи гінгівіт і стоматит. Я б не замінював таким полосканням обстеження, якщо біль, запалення чи інші неприємні симптоми зберігаються. Причину проблеми має визначити спеціаліст.

Як збирати та зберігати корінь?

Для лікарських цілей заготовляють кореневища з коренями. За даними довідників фітотерапії, заготівлю проводять восени після в’янення надземної частини рослини.

Кореневища з коренями викопують, очищають від землі, промивають і ріжуть на шматки довжиною 10–15 см. Після цього сировину сушать на відкритому повітрі. Допускається сушіння на сонці.

Як виглядає правильно заготовлена сировина?

Готова сировина складається з цілих або зламаних добре висушених кореневищ із коренями. Кореневища мають бути товстими й дерев’янистими, а корені — тонкими, поздовжньо-зморшкуватими, з променистою будовою.

У довіднику також наведено розміри сировини: довжина кореневищ із коренями не повинна перевищувати 20 см, товщина кореневища має бути не менше 2 см, а кореня — не менше 1 см. Запах у висушеної сировини відсутній, смак описується як в’яжучий.

До якості сировини висуваються певні вимоги. Вологість не повинна перевищувати 13%. Подрібнених частин, що проходять через сито з отворами 2 мм, допускається не більше 5%. Побурілих і почорнілих у зламі кореневищ із коренями має бути не більше 10%. Органічних домішок допускається не більше 1%, мінеральних також не більше 1%.

Як відрізнити кровохлібку під час збору?

Під час розпізнавання важливо дивитися не лише на темно-пурпурові суцвіття. Для кровохлібки характерні прямостояче слабко розгалужене стебло, великі прикореневі непарноперисті листки та товсте горизонтальне кореневище з тонкими мичкуватими коренями.

Кровохлібка належить до Розоцвітих, хоча її дрібні квітки мало схожі на звичні квітки троянди, яблуні чи перстачу. Саме незвичайний вигляд суцвіть може ускладнювати перше визначення рослини.

У довіднику дикорослих лікарських рослин окремо наведено кровохлібку лікарську та кровохлібку малу. Тому одного загального слова «кровохлібка» недостатньо для впевненого визначення виду. При самостійній заготівлі потрібно точно встановити, що перед вами саме Sanguisorba officinalis L.

За відсутності впевненості у визначенні рослини дикорослу сировину краще не використовувати.

Що важливо знати про склад і дію?

Головна особливість кровохлібки — вміст дубильних речовин у підземних частинах рослини. Саме з ними в довідковій літературі пов’язують виражену в’яжучу дію. Історично кровохлібку застосовували завдяки її кровоспинним властивостям. Також описані протизапальні та бактерицидні властивості рослини.

В одному з довідників зазначається активність препаратів кровохлібки щодо деяких мікроорганізмів кишкової групи. Однак довідковий опис властивостей рослини не означає, що її можна використовувати замість діагностики або призначеного лікування.

Особливо уважно потрібно ставитися до будь-яких ознак кровотечі. Такі симптоми потребують з’ясування причини у лікаря.

Як знайти кровохлібку лікарську за кордоном

За кордоном кровохлібку лікарську можна шукати за різними назвами:

• США: great burnet (іноді просто burnet).
• Німеччина: Großer Wiesenknopf.
• Франція: sanguisorbe officinale або grande pimprenelle.
• Латина: *Sanguisorba officinalis*.

Одного слова burnet або pimprenelle недостатньо для точного вибору виду.

У США зустрічаються сушена трава (herb, надземна частина), сушене коріння, настоянка кореня та капсули з екстрактом. Шукати варто передусім в інтернет-магазинах трав і добавок. У Німеччині продаються сушена трава, різаний корінь і Urtinktur; шукати можна в магазинах трав і чаю, онлайн, а також уточнювати наявність в Apotheke. У Франції зустрічаються teinture mère, рідкий екстракт і сушений корінь онлайн.

Перед покупкою перевірте упаковку: на ній має бути зазначено *Sanguisorba officinalis* L., а також частину рослини: herb/Kraut, root/Wurzel/racine або plante entière. Правила продажу рослин відрізняються за країнами: наприклад, FDA у США не схвалює харчові добавки до виходу на ринок.

Кровохлібка лікарська протипоказання та обережність

Сучасні дані про безпеку Sanguisorba officinalis у людини обмежені. Нестача інформації про побічні реакції не означає, що рослина підходить усім. Одне з важливих обмежень — індивідуальна алергія на рослину. При такій реакції застосування кровохлібки слід виключити.

Також потрібно враховувати дані про дію рослини на організм. У довідковій літературі описано скорочення мускулатури матки, тому застосування кровохлібки під час вагітності потребує особливої обережності та погодження з лікарем.

Безпека застосування під час вагітності та грудного вигодовування вивчена недостатньо. У ці періоди не варто використовувати лікарські форми рослини без консультації спеціаліста. Взаємодію з конкретними ліками встановлено недостатньо. Якщо людина постійно приймає препарати, поєднання з кровохлібкою потрібно обговорити з лікарем або фармацевтом. Для дітей безпека та дозування лікарських препаратів кровохлібки не встановлені. Дітям такі засоби без професійної рекомендації давати не слід.

Тривале застосування та використання великих доз також потребують обережності, оскільки достатніх даних про безпеку таких схем недостатньо.

Коли потрібен лікар

Якщо з’являються кровотечі, сильний або незвичайний біль, висока температура, виражена слабкість чи швидке погіршення стану, потрібна медична допомога. Під час вагітності та грудного вигодовування будь-які лікарські рослини слід погоджувати з лікарем. Якщо людина постійно приймає ліки або має хронічні захворювання, перед використанням кровохлібки важливо отримати консультацію спеціаліста. При появі ознак алергії застосування рослини припиняють і звертаються за медичною допомогою.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →