Гарбуз звичайний: корисні властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Гарбуз звичайний (Cucurbita pepo) містить пектин, каротин, калій, цукри та вітаміни С, В1, В2, В3 і Е. Його м'якоть має невисоку калорійність, тому гарбуз традиційно включали до дієтичного харчування при ожирінні. У довідниках також описано застосування сирої м'якоті при закрепах, використання гарбузової каші як сечогінного засобу та значення пектину для виведення холестерину.

Насіння рослини має іншу історію застосування: у старих травниках його використовували для приготування засобів проти стьожкових глистів. Однак вживання м'якоті в їжу та застосування концентрованих препаратів із насіння — зовсім різні речі.

Як включити гарбуз до повсякденного раціону? Які його властивості описані в довідковій літературі? І чому старовинні рецепти з насіння не варто повторювати самостійно? Розберімо ці питання окремо.

Що являє собою гарбуз звичайний?

Гарбуз належить до родини гарбузових (Cucurbitaceae). Це однорічна трав'яниста рослина, яку широко вирощують як овочеву культуру. Згідно з ботанічним довідником, її стебла можуть сягати 6–8 метрів завдовжки. Рослину широко культивують у середній і південній смугах.

Існують різні різновиди гарбуза. Особливо цікаві сорти з жовтою та помаранчевою м'якоттю: вони вирізняються вмістом каротину, з якого організм отримує вітамін А. Зовнішній вигляд і забарвлення плодів залежать від сорту. Для харчування зазвичай використовують м'якоть, а в традиційній фітотерапії застосовували також насіння та плодоніжки. Важливо не плутати гарбуз звичайний із момордикою, яку іноді називають гірким гарбузом. Це зовсім інша рослина, попри схожість назв.

Гарбуз цінний насамперед як доступний харчовий продукт. Його м'якоть можна використовувати для приготування каш і овочевих страв, а яскраво забарвлені сорти дають змогу урізноманітнити раціон продуктом, що містить каротин.

Що корисного містить гарбуз?

Склад гарбузової м'якоті пояснює, чому рослина набула такого поширення в дієтичному харчуванні. У довідниках із фітотерапії перелічують кілька основних груп речовин.

• Пектинові речовини. Це один із найцікавіших компонентів м'якоті. У довідковій літературі пектину надають важливого значення в процесах виведення холестерину з організму.
• Каротин. Особливо помітний його вміст у плодах із жовтою та помаранчевою м'якоттю. Каротин є провітаміном А.
• Цукри. Вони містяться в м'якоті та визначають її природний солодкуватий смак.
• Калій. Серед мінеральних речовин гарбуза він посідає помітне місце. Саме високий вміст калію відзначається в книзі Т. Б. Фурси.
• Вітаміни. У складі згадуються вітаміни С, В1, В2, В3 і Е. Їх кількість у плодах відносно невелика.

Окремої уваги заслуговує калорійність. У довіднику лікарських рослин гарбуз характеризується як низькокалорійний дієтичний продукт. Завдяки цьому його традиційно включали до рекомендацій щодо харчування при ожирінні.

Насіння має самостійне значення. У старих травниках його описано як рослинну сировину, яку використовували для приготування засобів проти стьожкових глистів. Однак склад і традиційне застосування насіння не можна автоматично переносити на м'якоть.

Гарбуз має два різні напрями використання: повсякденний харчовий і історичний лікувальний. Перший пов'язаний із поживними речовинами м'якоті, другий — з описаними в травниках рецептами з окремих частин рослини.

Чим корисний гарбуз для різних систем організму?

У народній практиці гарбуз застосовували в кількох напрямах. Розгляньмо, що саме про це йдеться в довідковій літературі та як правильно розуміти такі відомості.

Травна система та кишечник

Особливу увагу приділяють м'якоті. В одному з довідників зазначено її позитивне застосування при запаленні товстого кишечника. Це традиційний опис використання продукту, а не доказ того, що гарбуз самостійно усуває запальний процес.

Ще одна відома властивість — послаблювальна дія. За даними довідника Соколова та Замотаєва, сирий гарбуз згадується серед продуктів, які застосовували при закрепах аліментарного й атонічного походження.

Тут важливо враховувати спосіб вживання. У довідковій літературі йдеться саме про сиру м'якоть, тоді як для приготування каші використовують термічно оброблений продукт. Гарбуз можна включати до звичайного раціону, якщо організм добре його переносить. Однак при тривалих закрепах або повторюваних порушеннях випорожнення необхідно з'ясувати причину проблеми.

Серцево-судинна система

У книзі Т. Б. Фурси відзначається високий вміст калію в плодах. Там само описано традиційне використання гарбуза в харчуванні при набряках серцевого походження. В іншому довіднику гарбуз разом із деякими іншими продуктами, що містять калій, згадується в рекомендаціях щодо харчування при гіпертонічній хворобі. Ці відомості стосуються харчових рекомендацій. Вони не означають, що вживання гарбуза нормалізує артеріальний тиск або замінює препарати, призначені кардіологом.

При захворюваннях серця та судин гарбуз може бути частиною раціону, якщо він відповідає індивідуальним особливостям харчування людини. Зміни в меню слід узгоджувати з лікарем, а призначене лікування продовжувати.

Обмін речовин і контроль маси тіла

Завдяки порівняно невисокій калорійності гарбуз традиційно включали до дієтичного харчування при ожирінні. Його м'якоть допомагає урізноманітнити меню, не роблячи його надмірно калорійним. У довідниках також згадується застосування гарбуза при порушеннях функції жовчного міхура. Але конкретне захворювання потребує медичної оцінки. Самостійно замінювати призначене лікування дієтою не можна.

Виведення холестерину

Пектин — ще один компонент, якому в довідковій літературі приділяють особливу увагу. В енциклопедії лікарських рослин зазначено, що він сприяє виведенню холестерину з організму. Тому гарбуз згадується в контексті харчування при атеросклерозі.

Однак не варто сприймати це як обіцянку лікувального ефекту. Гарбуз не є ліками від підвищеного холестерину й не замінює препарати, якщо їх призначено. При порушеннях ліпідного обміну необхідно враховувати результати аналізів і рекомендації лікаря. Гарбуз можна включати до раціону як харчовий продукт на додаток до призначеного лікування.

Сечовидільна система

У старих травниках описано сечогінне застосування гарбуза. Зокрема, каша з м'якоті характеризується як засіб із вираженою сечогінною дією. Також зустрічається опис водного відвару плодоніжок гарбуза в поєднанні з іншою рослинною сировиною при жовчнокам'яній хворобі.

Це історичні відомості, а не інструкція для самостійного лікування. При захворюваннях нирок, сечовивідних шляхів і жовчного міхура будь-які лікувальні рослинні засоби необхідно попередньо обговорювати з лікарем.

Як застосовують гарбуз у народній медицині?

У традиційній практиці використовували різні частини рослини. При цьому важливо розрізняти харчове застосування м'якоті та рецепти, призначені для лікувальних цілей.

М'якоть у повсякденному харчуванні

Найпростіший спосіб познайомитися з корисними властивостями гарбуза — включити його м'якоть до звичайного меню.

У довідниках описано два варіанти вживання: сира м'якоть і каша. Перший згадується у зв'язку з послаблювальною дією при деяких видах закрепів, другий — у зв'язку з традиційним сечогінним застосуванням.

Для приготування повсякденних страв можна вибирати сорти з помаранчевою м'якоттю. За даними Т. Б. Фурси, такий гарбуз особливо багатий на каротин.

Довідкова література, використана для цієї статті, не встановлює універсальної лікувальної дози м'якоті в грамах на день. Гарбуз доцільно розглядати як один із продуктів різноманітного харчування, а не як засіб, який потрібно вживати суворо відміряними порціями.

Насіння проти стьожкових глистів

У старих травниках насіння гарбуза описано як засіб проти стьожкових глистів. В одному з рецептурних описів ідеться про використання дрібно подрібненого насіння. В іншому довіднику згадується водний відвар насіння, який традиційно застосовували проти глистів.

Однак точне дозування, кількість води та тривалість прийому в цьому описі не наведені. Тому не слід самостійно визначати пропорції або намагатися лікувати паразитарну інфекцію домашніми засобами.

При підозрі на глистяну інвазію необхідні обстеження та призначення відповідного лікування. Гарбузове насіння не повинно замінювати протипаразитарні препарати.

Відвар плодоніжок

У літературі з народної медицини зустрічається водний відвар плодоніжок гарбуза в поєднанні з глечиками жовтими. Його традиційно застосовували при жовчнокам'яній хворобі. Це опис старого рецепта, а не рекомендація для домашнього приготування. При жовчних каменях особливо важливо враховувати їхні розміри, розташування та можливий ризик ускладнень.

Гарбуз у спеціальному харчуванні

У книзі Т. Б. Фурси відзначається використання гарбуза в дитячому лікувальному харчуванні. Зокрема, згадуються консерви з гарбуза з яблуками.

Цей приклад показує, що рослину застосовували не лише в народній медицині, а й у виробництві харчових продуктів спеціального призначення. Однак промисловий продукт для дитячого харчування та самостійно приготовлений лікувальний засіб — не одне й те саме.

Як готувати гарбуз?

Гарбуз не потрібно заварювати, як звичайні лікарські трави. У довідковій літературі описано водні відвари насіння та плодоніжок, але універсального рецепта чаю з м'якоті чи листя в розглянутих джерелах немає.

Для повсякденного вживання набагато доречніше приготувати страву з м'якоті. Один із простих варіантів — запечений гарбуз.

Як підготувати гарбуз до запікання:

1. Виберіть якісний плід без ознак гниття, плісняви та помітного псування.

2. Помийте гарбуз і розріжте його на частини.

3. Видаліть насіння та внутрішню волокнисту частину.

4. Наріжте м'якоть шматочками, зручними для приготування та подальшого вживання.

5. Розкладіть шматочки у формі для запікання та готуйте до м'якості.

6. Готову м'якоть можна використовувати як самостійну страву або основу для овочевих страв і каш.

Особливо цікаві для харчування сорти з насиченою жовтою або помаранчевою м'якоттю, оскільки вони містять каротин. Ще один традиційний варіант — гарбузова каша. Для неї використовують м'якоть плода, яку попередньо обробляють до м'якості та поєднують з основою для каші. При цьому не слід плутати звичайне приготування їжі з виготовленням лікарського відвару. Для останнього в довідниках згадуються окремі частини рослини та спеціальні рецептурні описи.

Як збирати та зберігати гарбуз?

Гарбуз звичайний широко культивують як городню рослину. На відміну від багатьох дикорослих лікарських трав, його зазвичай спеціально вирощують для отримання плодів. Для харчового використання підходять якісні плоди, що відповідають обраному сорту. Під час вибору варто звертати увагу на стан м'якоті та відсутність ознак псування. У традиційній фітотерапії використовували три види сировини:

• м'якоть плодів;
• насіння;
• плодоніжки.

Ці частини не можна вважати взаємозамінними. У довідниках для кожної з них описано власні напрями застосування.

Насіння в старих рецептах згадується як сировина для приготування водних засобів. Перед використанням його подрібнювали. Однак це не означає, що будь-який домашній відвар із насіння буде безпечним та ефективним.

Для повсякденного харчування краще вибирати свіжі якісні плоди. Пошкоджений, запліснявілий або підгнилий гарбуз вживати не слід.

Не існує єдиного правила заготівлі та зберігання всіх частин рослини. М'якоть, насіння та плодоніжки мають різне призначення, тому не можна вважати, що їх можна обробляти й зберігати однаково.

Якщо гарбуз використовують як харчовий продукт, слід дотримуватися звичайних правил зберігання продуктів. Якщо ж ідеться про заготівлю лікарської сировини, необхідно враховувати конкретне призначення кожної частини рослини.

Як знайти гарбуз звичайний за кордоном

У США та Європі продукти з гарбуза звичайного (*Cucurbita pepo L.*) найчастіше продаються у вигляді сушеного насіння, порошку, екстракту або олії. Для рослинного застосування зазвичай використовують саме насіння, а не м'якоть плода.

Як називається рослина в різних країнах:

• США: Pumpkin, pumpkin seed; іноді squash seed або gourd seed.
• Німеччина: Kürbis, Gartenkürbis; насіння — Kürbiskerne або Kürbissamen, олія — Kürbiskernöl.
• Франція: Courge або citrouille; насіння — pépins de courge, олія — huile de pépins de courge.
• Латинська назва: *Cucurbita pepo L.*

У якому вигляді продається:

• Ціле або подрібнене сушене насіння.
• Капсули й таблетки з порошком або сухим екстрактом.
• Капсули з гарбузовою олією.
• Рідкі настоянки та екстракти, які частіше зустрічаються у США.

Де шукати:

• США — аптеки, магазини здорового харчування, магазини добавок та інтернет-магазини.
• Німеччина — аптеки (Apotheke), дрогері (Drogerie), магазини Reformhaus і трав'яні крамниці.
• Франція — аптеки та парафармації (pharmacie/parapharmacie), магазини органічних продуктів (magasins bio).

Що перевірити на упаковці:

• Назву *Cucurbita pepo L.* та зазначення саме насіння.
• Форму продукту, концентрацію та співвідношення екстракції, якщо воно вказане.
• Категорію: лікарський рослинний засіб або харчова добавка.
• Інформацію про алергени: продукт не підходить при алергії на гарбуз і споріднені рослини, зокрема огірок, диню та кабачок.

Правила відрізняються: у США такі продукти зазвичай належать до харчових добавок, у Німеччині існують традиційні рослинні лікарські засоби, а у Франції більшість продається як харчові добавки (compléments alimentaires).

Протипоказання та обережність

Гарбуз широко використовують у харчуванні, але це не означає, що концентровані препарати з його насіння підходять кожному. Сучасні відомості про безпеку гарбузового насіння вказують на кілька важливих обмежень.

Алергія. Лікарські засоби з насіння не слід використовувати при підвищеній чутливості до гарбуза та інших представників родини гарбузових. До них належать огірок, диня, кабачок і кавун. Алергічна реакція може проявлятися свербежем, кропив'янкою та набряком обличчя. У рідкісних випадках можливі тяжкі реакції, зокрема анафілаксія.

Небажані реакції з боку травної системи. При використанні концентрованих засобів із насіння описано нудоту, блювання, зниження апетиту, дискомфорт у животі та діарею. Велика кількість насіння також може спричинити неприємні шлунково-кишкові симптоми.

Вагітність і грудне вигодовування. Безпеку лікувальних дозованих препаратів із насіння під час вагітності не встановлено. Їх застосування не рекомендується. Під час грудного вигодовування також недостатньо даних про безпеку лікувальних доз. Звичайне вживання гарбуза як харчового продукту слід відрізняти від прийому концентрованих добавок.

Діти. Лікарські препарати з гарбузового насіння не рекомендуються дітям і підліткам молодше 18 років через брак даних про безпеку та відповідні дозування.

Лікарські взаємодії. Переконливих відомостей про клінічно значущі взаємодії гарбузового насіння з ліками немає. Однак при одночасному використанні сечогінних препаратів слід бути обережними: у деяких джерелах зазначається можливість додаткового сечогінного ефекту. Це особливо важливо за ризику втрати рідини та електролітів.

Надмірне вживання. Велика кількість насіння може спричинити розлади травлення. Також описано окремий випадок, коли тривале надмірне вживання гарбуза було пов'язане з токсичною дією надлишку вітаміну А та змінами показників печінки. Тому не варто вживати продукт у надмірних кількостях, розраховуючи отримати більше користі.

При появі вираженої алергічної реакції, набряку обличчя або утрудненого дихання потрібна термінова медична допомога.

Якщо виникають затримка сечі, кров у сечі, підвищення температури, спазми або посилення сечових симптомів, необхідно звернутися до лікаря, а не продовжувати самостійне застосування рослинних засобів.

Коли потрібен лікар

Навіть звичні овочі та рослинні препарати потребують розумного підходу. Особливо це стосується людей, які вже приймають ліки або мають хронічні захворювання. Зверніться по медичну консультацію в таких ситуаціях:

• При алергії. Якщо після вживання гарбуза або насіння з'являються свербіж, висипання, набряк чи інші незвичні симптоми, припиніть вживання та зверніться по медичну допомогу. При утрудненому диханні або вираженому набряку обличчя допомога потрібна терміново.
• Під час вагітності та грудного вигодовування. Лікувальні дози концентрованих препаратів із насіння не слід застосовувати без медичної оцінки. Брак даних про безпеку не дає змоги вважати такі засоби придатними для самостійного використання.
• При хронічних захворюваннях. Хвороби серця, нирок, печінки, травної системи та порушення обміну речовин потребують індивідуального підходу до харчування й рослинних засобів.
• При постійному прийомі ліків. Обговоріть із лікарем використання концентрованих добавок, особливо якщо приймаєте сечогінні препарати.
• При підозрі на паразитів. Не намагайтеся замінити обстеження та призначене протипаразитарне лікування гарбузовим насінням. Старі рецепти не гарантують усунення інфекції.
• При незвичних симптомах з боку сечовидільної системи. Затримка сечі, кров у сечі, температура та посилення болю потребують медичної оцінки. Не відкладайте звернення до лікаря заради самостійного застосування відварів.

При діабеті, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі та захворюваннях серця гарбуз можна розглядати як частину раціону на додаток до призначеного лікування. Узгодьте зміни в харчуванні з фахівцем і не скасовуйте призначені ліки.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →