Кріп пахучий: корисні властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Кріп пахучий (Anethum graveolens) — однорічна трав'яниста рослина родини зонтичних. Його зелень використовують як пряність, а плоди описані в довідниках із фітотерапії. Традиційно кріп застосовують для покращення апетиту та травлення, при метеоризмі й спазмах. У травниках також описані заспокійлива та відхаркувальна дії.

Як розпізнати цю рослину?

Кріп пахучий — однорічна запашна рослина заввишки від 40 до 120 см. Стебло одиночне, пряме та розгалужене. Воно кругле, гладке та смугасте. У верхній частині розташовані 4–5 великих суцвіть.

Листки у кропу піхвові. Вони багаторазово розсічені на лінійно-ниткоподібні частки. Нижні листки мають черешки. За зовнішнім виглядом рослину легко впізнати за тонко розсіченим листям і характерним запахом.

Як відрізнити плоди кропу?

При визначенні лікарської сировини орієнтуються не лише на рослину цілком. У визначниках плоди городнього кропу описані як майже плоскі, з двома крайовими крилоподібними реберцями. Це одна з ознак, яку використовують під час роботи з висушеною сировиною.

Таке визначення особливо корисне, коли зеленої частини рослини вже немає. Плоди збирають окремо від трави та використовують як самостійну сировину. У старих довідниках їх позначали як Fructus Anethi.

Під час збору дикорослих зонтичних потрібна обережність. Болиголов може бути схожим на кріп і петрушку. Його листки та стебла можуть призвести до помилкового збору рослини. Тому невідомі зонтичні рослини не можна використовувати в їжу або для приготування домашніх засобів.

У кропу використовують зелену траву та плоди. У побуті плоди часто називають насінням. Зелену частину застосовують як пряність. Плоди мають самостійне застосування у фітотерапії.

Що входить до його складу?

За даними довідників із фітотерапії, зелень кропу містить вітаміни B1, B2, C, P, PP, фолієву кислоту та каротин. У ній також описана ефірна олія, яка пов'язана з характерним ароматом рослини.

Що міститься в ефірній олії?

Кріп городній належить до ефіроолійних рослин. Вміст ефірної олії в рослинній сировині залежить від біологічних особливостей рослини та умов її вирощування. У довідниках для ефіроолійних рослин наводяться значні коливання вмісту олії, тому одну цифру не можна вважати сталою для будь-якої сировини.

У старих фармакогностичних описах для плодів аптечного кропу, тобто фенхелю, наведено 11–12% жирної олії, близько 2% цукру та 1,5–7% ефірної олії. Ефірна олія містить 50–60% анетолу, а також фенхон і фелландрен. Ці дані стосуються саме Foeniculum, тому переносити їх як точний склад плодів Anethum graveolens не можна.

Склад плодів городнього кропу в наведених фітотерапевтичних описах не слід змішувати зі складом фенхелю. У старих довідниках фенхель називали аптечним кропом. Тому наведені там відсотки жирної та ефірної олій стосуються Foeniculum officinale, а не Anethum graveolens.

Ця відмінність має практичне значення. Городній кріп і фенхель схожі зовні, але це різні рослини. Тому дані про склад і препарати однієї рослини не можна автоматично переносити на іншу.

Історичні довідники описують лікувальну дію кропу, але ці відомості не слід сприймати як доказ ефективності за сучасними медичними стандартами. При лікувальному застосуванні значення мають форма препарату, кількість і стан людини.

Яку користь приносить?

У травниках описані протизапальна, судинорозширювальна, антисептична, легка послаблювальна, відхаркувальна, протисудомна та заспокійлива дії кропу. Також описана снодійна дія препаратів рослини.

Для травної системи кріп традиційно використовують при метеоризмі та спазмах. У довідниках згадується його здатність покращувати апетит і травлення. Плоди кропу також описуються як вітрогінний засіб.

Як кріп описують у фармакологічних довідниках?

У довіднику лікарських рослин зазначено, що настої та відвари городнього кропу призначали для покращення апетиту й травлення, зменшення спазмів шлунка та кишечника та отримання вітрогінного ефекту. Також описане посилення секреції шлункового та панкреатичного соку й жовчовиділення.

У старих джерелах зазначена заспокійлива дія галенових препаратів кропу у частини хворих. Там же описані виражені відхаркувальні властивості. Ці відомості належать до історичної фармакології та не повинні сприйматися як універсальний результат лікування.

У старих фітотерапевтичних джерелах описаний вплив препаратів кропу на жовчовиділення. Там же згадується послаблювальна дія. Такі відомості стосуються традиційного застосування і не замінюють медичну діагностику.

Для дихальної системи в довідниках описана відхаркувальна дія. Плоди кропу та препарати з них традиційно застосовували з цією метою. Є й заспокійливий напрям застосування. У народній практиці настій насіння використовували при нервозності та тривожному сні. Рецепт такого настою наведено нижче.

В одному зі старих джерел описаний зелений кроповий сік, який застосовували разом із морквяним соком при порушенні сутінкового зору. При цьому сильні зелені соки рекомендувалося використовувати малими частками. При порушенні сутінкового зору такий спосіб не повинен замінювати обстеження у лікаря.

Більшість наведених лікувальних властивостей описана в історичних довідниках. Це традиційні фітотерапевтичні відомості, а не підтвердження ефективності сучасними клінічними дослідженнями.

Як його використовують у побуті?

Свіжу траву використовують як пряність. Кріп додають до їжі для аромату та смаку. Траву також сушать або засолюють для зберігання. Плоди та парасольки застосовують під час домашніх заготівель. Кріп використовують при засолюванні огірків і грибів, а також при квашенні капусти. Це звичайне харчове застосування рослини.

Які суміші з кропом описані в народній практиці?

У старих збірниках кріп зустрічається не лише як окрема сировина. Наприклад, при здутті живота описана суміш із насінням кмину, кропу, листям деревію, вівсяною соломою, коренем лепехи та валеріаною. Це приклад багатокомпонентного збору, а не рецепт самостійного настою кропу.

В інших старих рецептурах насіння кропу також поєднували з м'ятою, деревієм, звіробоєм та іншими рослинами. Такі склади показують, що в народній фітотерапії кріп часто включали до сумішей при скаргах із боку травної системи.

Самостійно використовувати подібні багатокомпонентні збори складніше, ніж один вид сировини. Кожна рослина має свої обмеження та можливі взаємодії, тому стару рецептуру не можна вважати універсальною рекомендацією.

У народній практиці описаний настій насіння. Для нього беруть 2 чайні ложки насіння кропу та заливають 2 склянками окропу. Настоюють 10–15 хвилин. Такий настій використовували при нервозності та тривожному сні. Зазначена в джерелі доза — 1 склянка на ніч.

Цей рецепт належить до традиційного застосування. Перед використанням лікувального настою варто врахувати протипоказання, ліки та стан здоров'я. У фітотерапевтичних джерелах також описуються настої та відвари кропу при метеоризмі й порушеннях травлення. При цьому конкретні рецепти різних зборів можуть значно відрізнятися.

Історичні фармацевтичні довідники описують і «кропову воду». Але тут є важлива особливість назви. Aqua Foeniculi — це вода фенхелева, приготовлена з фенхелевої олії. Стара назва «кропова вода» може створити враження, що йдеться про городній кріп.

Тому фенхелеву воду не можна вважати тим самим препаратом, що домашній настій насіння Anethum graveolens.

Які ліки роблять із його плодів?

Плоди городнього кропу використовували під час розробки препаратів анетин і даукарин. У довіднику зазначено, що активні речовини цих препаратів належать до флавоноїдів. Анетин застосовували аналогічно келліну.

Для анетину описана спазмолітична дія. Також у довідниках зазначена судинорозширювальна дія плодів кропу та препарату «Анетин».

Чим аптечні препарати відрізнялися від домашнього настою?

У старих фармакологічних джерелах препарати з плодів кропу та фенхелю входили до складу складних лікарських засобів. Кріпові та фенхелеві компоненти використовувалися у зборах, сиропах, водах та оліях. Це вже фармацевтичні форми, а не просто подрібнені плоди.

Тому однакова побутова назва ще не означає однаковий склад. Наприклад, старі препарати з назвою «кропова вода» могли бути приготовлені з фенхелю. Джерело прямо пов'язує Aqua Foeniculi з плодами Foeniculum.

Історичні фармацевтичні книги одночасно описують кропову воду, кроповий сироп і кропову олію. Однак відповідні старі фармацевтичні назви стосуються препаратів фенхелю. Тому переносити їхні властивості безпосередньо на городній кріп не слід.

Для домашнього застосування це особливо важливо. Фармацевтичний препарат, настій насіння та ефірна олія мають різну концентрацію. Використовувати їх як взаємозамінні засоби не можна.

Як правильно збирати та зберігати?

Зелену частину кропу можна використовувати свіжою. Для зберігання її сушать або засолюють.

Як заготовляють плоди?

Плоди збирають у міру дозрівання. Вони дозрівають неоднаково, тому збір проводять зазвичай у кілька прийомів.

Парасольки зрізають до повної зрілості насіння. Під час останнього збору рослини зрізають, зв'язують у пучки та поміщають для просушування й дозрівання в сухе, добре провітрюване приміщення. Такий самий спосіб використовують для раніше зібраних парасольок.

Після висушування плоди відокремлюють і очищають. Для зберігання їм потрібні сухі умови.

У старому описі плоди характеризуються своєрідним приємно-ароматичним запахом і солодкувато-пряним смаком. Ці ознаки можуть додатково допомагати під час роботи з уже висушеною сировиною, але не замінюють точного визначення рослини.

Якщо рослину заготовляють для отримання ефірної олії, її збирають у фазі молочно-воскової стиглості насіння центральної парасольки. Рослину скошують на висоті 18–20 см від поверхні ґрунту.

При самостійному зборі потрібно точно визначити рослину. Помилка особливо небезпечна серед зонтичних. Болиголов може бути схожим на кріп та інші знайомі пряні рослини.

Як знайти кріп пахучий за кордоном

За кордоном лікарську сировину кропу частіше шукають за плодами, а не за листям. Основна форма — сушені цілі плоди, які продаються як «насіння кропу».

• США: dill, dill seed. Шукайте сушені плоди розсипом, настоянки та рідкі екстракти насіння, включно з безалкогольними гліцеритами, а також капсули з порошком насіння. Продаються в магазинах спецій, магазинах натуральних продуктів і у спеціалізованих продавців трав онлайн.
• Німеччина: Dill, Dillsamen, Dillfrüchte. Найбільш документована форма — сушені плоди для настою: Dillsamen-Tee або Dillfrüchte. Шукайте в Apotheke, Reformhaus, спеціалізованих магазинах трав і чаю, а також онлайн.
• Франція: aneth, graines d’aneth, fruits d’aneth. Продаються цілі сушені плоди: tisane en vrac, semences entières або fruits. Шукайте в herboristeries, магазинах органічних продуктів та онлайн.

На упаковці перевіряйте *Anethum graveolens* і зазначення частини рослини: fruit/seed, Dillfrüchte або fruits/semences. Не замінюйте їх листковим dill weed. Для екстрактів і капсул перевіряйте склад, вміст спирту та кількість на порцію.

Правила залежать від країни: у США БАДи не проходять попереднього схвалення FDA щодо безпеки та ефективності; у Німеччині перевіряйте позначення Arzneitee або pflanzliches Arzneimittel.

Чи є протипоказання?

Головне обмеження — індивідуальна алергія. Після вживання або контакту з рослиною можуть з'явитися незвичайні шкірні реакції. При вираженій реакції потрібна медична допомога.

Звичайне харчове використання та лікувальні кількості — різні речі. Безпеку концентрованих препаратів і великих доз не можна оцінювати лише з того, що кріп є звичною пряністю.

Під час вагітності лікувальні дози та концентровані препарати кропу краще не використовувати без консультації лікаря. Безпека таких кількостей не встановлена. Під час грудного вигодовування харчове вживання відрізняється від прийому великих доз концентрованих препаратів. За потреби лікувального застосування краще обговорити його зі спеціалістом.

З ліками також потрібна обережність. Можливі взаємодії з препаратами, що впливають на рівень глюкози, а також із літієм. Ці відомості не означають, що взаємодія обов'язково виникне в кожної людини. Але при постійному прийомі ліків лікувальне використання кропу варто узгодити з лікарем або фармацевтом.

Великі дози кропу можуть знижувати артеріальний тиск. У старому довіднику описана можливість гіпотонічного стану при частому вживанні великих кількостей. Тому при схильності до низького тиску потрібна обережність.

Концентровану ефірну олію не можна приймати всередину в нерозведеному вигляді. Сам факт харчового використання кропу не робить концентровану олію безпечною для самостійного прийому.

Коли потрібен лікар

Якщо після вживання кропу з'явилися виражені алергічні симптоми, потрібна медична допомога. Не варто продовжувати використання рослини в надії, що реакція мине сама. Під час вагітності лікувальні дози та концентровані препарати не слід приймати самостійно. Під час грудного вигодовування також потрібно розрізняти звичайну їжу та концентровані рослинні засоби. Дітям лікарські дози кропу самостійно призначати не слід. Особливо обережно потрібно ставитися до концентрованих препаратів та ефірної олії.

Якщо людина постійно приймає ліки, лікувальне застосування кропу краще заздалегідь обговорити зі спеціалістом. Це стосується і людей із хронічними захворюваннями. При порушенні зору, зокрема сутінкового, потрібен лікар. Згадка про традиційне застосування кропового соку не замінює обстеження та лікування причини порушення зору. При вираженому болю, непритомності, утрудненні дихання або інших сильних симптомах також потрібна медична допомога.

Чому його додають до їжі?

Кріп давно використовують у їжу. Його зелень додає стравам характерного аромату. Її можна використовувати свіжою, сушити або засолювати.

Де кріп особливо часто використовують?

Зелену частину та парасольки застосовують під час домашніх заготівель. У довідниках серед таких способів згадуються засолювання огірків і грибів, а також квашення капусти. При цьому плоди та зелень не слід вважати повністю однаковою сировиною: у фітотерапії їм відводять різні ролі.

Плоди використовують після дозрівання та сушіння. Їхній аромат і солодкувато-пряний смак пов'язані з ефірними компонентами рослини. Тому плоди підходять не лише для лікувальних описів, а й для традиційного харчового використання.

Плоди та зелена частина мають різне застосування. Плоди описуються у фітотерапевтичних джерелах як сировина для традиційних препаратів. Зелень насамперед використовують як пряність.

Для домашнього приготування відомий простий настій насіння: 2 чайні ложки на 2 склянки окропу, 10–15 хвилин настоювання. У народній практиці його приймали по 1 склянці на ніч при нервозності та тривожному сні.

При цьому старі відомості про лікувальні властивості кропу потрібно відокремлювати від даних про фенхель. Назва «аптечний кріп» в історичних книгах стосується фенхелю і може вводити в оману.

Корисні властивості кропу пахучого описані в довідниках насамперед у зв'язку з традиційним застосуванням плодів і трави. Якщо йдеться не про пряність, а про лікувальне використання, потрібно враховувати дозу, форму препарату, ліки та стан людини.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →