Горобина звичайна: властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Горобина звичайна (*Sorbus aucuparia*) — дерево з яскравими червонувато-оранжевими ягодами. У фітотерапії плоди описують як вітамінну сировину, що містить вітаміни С і Е, а також інші природні сполуки. У травниках також описано застосування плодів і квітів у вигляді водних відварів і настоїв.

Ягоди горобини знайомі багатьом з дитинства. Восени вони стають особливо помітними на деревах. У довідковій літературі описані не лише харчові, а й традиційні способи використання плодів і квітів.

У народній практиці плоди застосовували при вітамінній недостатності. Їх також використовували як в’яжучу, сечогінну, кровоспинну, жовчогінну та м’яко проносну рослинну сировину. Такі відомості стосуються опису традиційного застосування рослини.

Що це за рослина і як її впізнати?

Горобина звичайна — дерево заввишки від 6–15 до 20 метрів. Кора в нього гладка, сіра. Листя чергові, непарноперисті, з гостро-пилчастим краєм біля верхівок. Зверху вони матово-зелені, знизу мають сіруватий відтінок.

Квітки білі, з характерним гірко-мигдалевим запахом. Вони зібрані в густе суцвіття, що нагадує щиток. Цвіте горобина у травні та червні. Плоди майже кулясті, яблукоподібні. Їх легко впізнати за яскравим червонувато-оранжевим кольором. Смак свіжих ягід гірко-терпкий. Після заморозків гіркота зменшується.

Горобина поширена в лісовій і лісостеповій зонах європейської частини Росії, на Кавказі, Далекому Сході, у Сибіру та Приамур’ї, а також у горах Казахстану і Киргизстану. Росте вона в підліску хвойних і мішаних лісів, на узліссях, галявинах, вирубках, біля річок і озер.

Дерево вирощують і поряд з людиною. Горобину можна зустріти в садах, парках і палісадниках. Існують великоплідні десертні сорти, виведені селекціонерами. Їх використовують також у садово-парковому оформленні.

При зборі дикорослих ягід я раджу спочатку точно визначити рослину. У путівниках по дикорослих рослинах окремо підкреслюється необхідність встановити вид перед тим, як зірвати і з’їсти дику ягоду. Це особливо важливо там, де поруч зустрічаються інші види горобини.

Як відрізнити горобину звичайну від подібних рослин?

При визначенні горобини важливо дивитися не лише на ягоди. У довідниках по дикорослих рослинах рекомендують порівнювати відразу кілька ознак: форму листків, особливості квіток і зовнішній вигляд плодів. Одних лише червоних ягід недостатньо для впевненого визначення виду.

Горобину звичайну відрізняють непарноперисті листя з окремими листочками, пилчастий край яких особливо помітний біля верхівок, а також білі квітки, зібрані в щільні щиткоподібні суцвіття. Плоди в неї майже кулясті, яскраво забарвлені і зібрані в великі китиці.

Такий підхід важливий при зборі в природі: деякі види горобини зустрічаються рідко, а декоративні й культурні рослини можуть відрізнятися від дикорослих форм. Путівники радять не збирати невідомі ягоди до точного визначення рослини за описом і зображеннями.

Чим корисна горобина звичайна?

За даними довідників фітотерапії, плоди горобини належать до вітамінної рослинної сировини. У офіційній медицині плоди описані у складі численних полівітамінних зборів і біологічно активних добавок.

У ягодах містяться вітаміни С і Е. Також у довідковій літературі згадуються амігдалін і кремній. Антиоксидантні властивості плодів пов’язують з амігдаліном і вітамінами С і Е.

Горобину також описують як рослину з в’яжучими властивостями. У народній медицині плоди використовували при вітамінній недостатності, а також як сечогінний, кровоспинний, жовчогінний і м’яко проносний засіб. Ці відомості стосуються традиційної практики, а не гарантованого лікувального ефекту.

Склад плодів

Окрім вітамінів С і Е, у літературі про лікарські рослини зазначають наявність у ягодах амігдаліну і великої кількості кремнію. 3 амігдаліном пов’язують здатність рослини підвищувати стійкість організму до нестачі кисню, а також антиоксидантні властивості.

Кремній у складі плодів розглядають як елемент, який бере участь у засвоєнні кальцію. У довідковій літературі це пов’язують із підтримкою стану нігтів, емалі зубів, волосся, кісток, сухожилків і суглобів.

При цьому склад природної сировини залежить від умов зростання, часу збору і способу обробки. Тому відомості про компоненти горобини не означають, що вживання ягід заміняє лікування або відновлює всі потреби організму.

Травлення

У травниках описано водний відвар із плодами горобини при болях у шлунку. У одному з рецептів плоди горобини використовуються разом з іншими рослинами. Ще одна властивість, яка згадується у довідковій літературі, — в’яжуча дія плодів. Саме з нею пов’язана частина традиційного застосування горобини.

Сечовидільна система

У довідниках фітотерапії описано водний відвар ягід горобини при захворюванні сечового міхура. Це традиційне застосування рослинної сировини.

Застудні стани

Квіти горобини також використовують у народних рецептах. У травниках описано водний настой квітів, який п’ють при застуді та кашлі. У такому рецепті квіти горобини поєднуються з квітами калини.

Вітамінне застосування

Горобину відносять до цінних вітамінних ягід. У довідковій літературі її ставлять в один ряд з обліпихою, шипшиною, глодом і калиною.

Історія побутового використання горобини теж цікава. У народному календарі кінець вересня пов’язували зі стиглістю ягід. У цей час гілки з плодами зв’язували в пучки і розвішували під дахами будинків і на воротах.

У горобини було й символічне значення. В Україні її використовували в весільних обрядах. Листя клали взуття молодим, а плоди носили в кишенях одягу. У народних уявленнях дерево пов’язували з захистом дому та сімейним добробутом.

Як правильно приготувати горобину?

Для горобини описані різні форми приготування. У довідниках зустрічаються водний настой квітів і водний відвар плодів. Квіти використовують для приготування водного настою. У травниках його традиційно п’ють при застуді та кашлі. Рецепт із квітами включає також квіти калини.

Для плодів описано водний відвар. Його застосування в народній практиці пов’язано з болями в шлунку та захворюваннями сечового міхура. Дозування для самостійного лікувального застосування в цих описах не вказано, тому переносити довільні кількості на лікувальні цілі не варто.

Є й простий спосіб підготувати ягоди для харчового використання. Щоб зменшити їхню гіркоту, плоди кип’ятять 2–3 хвилини в солоному розчині. Пропорція — 1 чайна ложка солі на 1 літр води. Потім ягоди промивають холодною водою.

З горобини готують варення, джем і желе. 3 плодів також роблять квас, морс, наливку і настойку «Горобина на коньяку». Харчове використання відрізняється від приготування лікарських форм, тому ці способи не слід змішувати.

Заготівля квітів і плодів

Для народних рецептів використовують не лише ягоди, а й квіти горобини. Цвітіння дерева припадає на травень і червень, тому квітки заготовляють у цей період. Плоди збирають пізніше — після стиглості в серпні та вересні.

При заготівлі важливо враховувати стан рослини. Квіти й ягоди повинні збиратися з рослин, які правильно визначено, а місце збору не повинно знаходитися поруч із очевидними джерелами забруднення.

Як збирати і зберігати горобину?

Плоди горобини стигають у серпні та вересні. Цвітіння відбувається у травні та червні. Для заготівлі використовують передусім плоди, а в народних рецептах також застосовують квіти.

При зборі ягід потрібно враховувати їхній природний смак. Свіжі плоди гірко-терпкі, а після заморозків гіркота зменшується. Це природна особливість горобини. У довідниках по дикорослих рослинах радять точно визначати вид перед збором. Особливо обережно потрібно ставитися до диких ягід, якщо вид рослини не встановлено. Горобина росте в лісах, на узліссях, галявинах, вирубках і біля водойм. При зборі дикорослої сировини розумно вибирати місця, де рослина не зазнає очевидного забруднення.

Горобину вирощують і як культурну рослину. Селекціонери вивели великоплідні десертні сорти, серед яких згадуються Ала крупна, Гранатова, Рубінова і Титан. Дерево використовують у садах і парках, а також у захисних посадках.

Квітучу горобину охоче відвідують бджоли. У довідковій літературі зазначається, що з горобини отримують мед червонуватого відтінку. При кристалізації він утворює великозернисту масу. У давнину гілки з плодами заготовляли восени і розвішували під дахами будинків. Такий звичай мав не лише практичне, а й символічне значення.

Як знайти горобину звичайну за кордоном

За кордоном горобину звичайну краще шукати за латинською назвою *Sorbus aucuparia*. Назви в різних країнах відрізняються:

• США: rowan, rowan berry, European mountain ash.
• Німеччина: Eberesche, Vogelbeere; ягоди — Ebereschenbeeren або Vogelbeeren.
• Франція: sorbier des oiseleurs, sorbier des oiseaux; ягоди — baies de sorbier або sorbes.
• Латина: *Sorbus aucuparia*, бажано з зазначенням *Sorbus aucuparia L.*

У якому вигляді продається

Частіше перевіряйте цілі сушені ягоди навагою. У США і Німеччині зустрічаються також спеціалізовані настойки з ягід. У Франції продається рідкий macérat de bourgeons / macérat glycériné з бруньок — це інший вид сировини, а не настойка з ягід.

Де шукати

• США — спеціалізовані магазини трав і чаю, інтернет-магазини трав або дикорослих продуктів.
• Німеччина — Kräuter-/Teeläden, інтернет-магазини трав, постачальники при аптеках.
• Франція — herboristeries і інтернет-магазини трав; краплі з бруньок — також в аптеках і інтернет-аптеках.

На упаковці перевірте латинську назву і частину рослини: fruit/berries, Früchte/Beeren, fruits/baies або buds/bourgeons. Також дивіться категорію продукту, склад екстракту і вміст алкоголю в краплях. Не плутайте *Sorbus aucuparia* з *Sorbus domestica*.

Правила продажу залежать від країни: наприклад, у Франції перевірений мацерат бруньок маркується як complément alimentaire, а не ліки.

Горобина звичайна: протипоказання та обережність

Сучасних даних про лікарські дози горобини в людей недостатньо. Встановлена безпечна лікувальна дозування не визначена.

Свіжі ягоди у великих кількостях можуть викликати роздратування шлунка, біль, нудоту, блювоту і діарею. Також описано можливий ризик небажаного впливу на нирки. Точні токсичні кількості не встановлено.

Свіжі плоди містять парасорбінову кислоту. Обробка може зменшувати її вплив, однак сушені або приготовані форми не слід автоматично вважати безпечними у великих лікарських кількостях. Насіння горобини містить ціаногенні глікозиди. Тому насіння не використовують для приготування домашніх засобів. Горобина може підвищувати згортання крові. Це слід враховувати людям, для яких така дія має медичне значення. При захворюваннях нирок лікарське застосування горобини вимагає особливої обережності через можливий ризик небажаного впливу на нирки.

При вагітності та грудному вигодовуванні лікарські форми горобини краще не використовувати без консультації лікаря. Безпека для плода і дитини вивчена недостатньо. Для дітей безпечна лікувальна дозування не встановлена. Дорослі кількості не можна самостійно переносити на дитячий вік.

Даних про підтверджені лікарські взаємодії недостатньо. Якщо людина приймає препарати, які можуть впливати на стан нирок, застосування горобини в лікувальних цілях слід попередньо обговорити з лікарем.

Коли потрібен лікар

При появі ознак алергічної реакції, болю, блювоти, вираженої діареї або іншого незвичайного погіршення самопочуття потрібна медична допомога.

Вагітним і жінкам, які годують груддю, будь-які лікарські форми рослин варто узгоджувати з лікарем. Це стосується і горобини, оскільки даних про безпеку в ці періоди недостатньо.

Якщо людина приймає ліки, має хронічне захворювання або збирається використовувати горобину регулярно, краще заздалегідь обговорити це зі спеціалістом.

Особливо обережно потрібно ставитися до самостійного застосування горобини при захворюваннях нирок і при станах, пов’язаних зі згортанням крові. У таких випадках лікувальну тактику визначає лікар.

Рослинні засоби не заміняють медичну допомогу, якщо вона необхідна. При погіршенні стану не варто відкладати звернення до фахівця.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →