Лимонник китайський: корисні властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Лимонник китайський — багаторічна ліана з червоними ягодами, яку цінують насамперед за тонізувальну дію. У довідниках з фітотерапії його описують як рослину, яку традиційно застосовують при фізичній та розумовій втомі. Плоди містять органічні кислоти та схізандрин, а препарати лимонника використовують у вигляді настоянки, настою, екстракту та інших форм.

Що це за рослина і як її впізнати?

Лимонник китайський, або Schisandra chinensis, належить до багаторічних витких рослин. У довідниках його відносять до родини Лимонникові. У природі це довга ліана. Стебла можуть сягати 10–15 метрів і обвивати дерева та кущі.

У старих стебел кора темно-коричнева. Молоді пагони відрізняються гладенькою, блискучою жовтувато-коричневою корою. При натисканні на молодий пагін з'являється характерний лимонний запах.

Листки у лимонника великі, еліптичні, із загостреною верхівкою. Зверху вони блискучі та яскраво-зелені, знизу мають сизуватий відтінок. Квітки білі або рожевуваті, ароматні, розташовані по кілька штук у пазухах листків.

Особливо легко впізнати лимонник за плодами. Вони зібрані в довгі супліддя, що нагадують китицю. В одному такому суплідді може бути приблизно 20–40 ягід. Ягоди соковиті, округлі, зазвичай містять одну або дві насінини.

Назва «плід п'яти смаків» пов'язана з незвичайним смаком ягід. У старих описах відзначали поєднання кислого, солодкого, гіркого, солонуватого та терпкого відтінків. Насінина має характерний аромат і виражену гіркоту.

Батьківщина рослини — Східна та Північна Азія. Лимонник росте на Північному Сході Китаю, у Кореї та на Далекому Сході. Він трапляється у хвойно-широколистяних лісах, річкових долинах і на тінистих схилах. Особливо добре розвивається на родючих, вологих і добре дренованих ґрунтах.

Лимонник любить світло, але погано переносить пряме сильне сонце. Густа тінь йому також не підходить. Для доброго розвитку потрібні помірне затінення, вологий ґрунт і достатньо вологе повітря.

Які особливості допомагають упізнати лимонник у природі?

У лимонника є кілька характерних ознак, які допомагають відрізнити його від інших витких рослин. Стебла не просто піднімаються вгору, а обвивають опору за годинниковою стрілкою. Для ліан це незвичайна особливість.

Квітки у лимонника одностатеві та розташовані на довгих пониклих квітконіжках. Зазвичай у пазусі листка знаходиться 3–5 квіток. Вони восковидні, білі або рожевуваті, діаметром до 2 см.

Після запилення квітколоже жіночої квітки сильно розростається. Тому те, що виглядає як китиця ягід, насправді являє собою супліддя, утворене з безлічі плодиків. У старих описах його називають «багатоягідою».

Цікава й особливість запилення. Звичайні садові запилювачі — бджоли та джмелі — лимонник практично не відвідують. Запилення відбувається за допомогою дуже дрібних жуків, які проникають між пелюстками, іноді ще до повного розкриття квітки.

Насінина також має впізнаваний вигляд. Вона велика, ниркоподібна, з блискучою жовтувато-помаранчевою оболонкою. При розкусуванні вона дає специфічний аромат і пекучу гіркоту.

Лимонник китайський: корисні властивості

За даними довідників з фітотерапії, основний напрям застосування лимонника пов'язаний із його стимулювальною та тонізувальною дією. Рослину традиційно використовували при фізичній та розумовій втомі, зниженні працездатності, млявості та сонливості.

У плодах містяться органічні кислоти. Серед них особливо багато лимонної, яблучної та винної кислот. В одному з довідників наведено такі значення: лимонної кислоти — 10,94–11,36%, яблучної — 7,6–8,4%, винної — близько 8%.

У плодах також міститься схізандрин — речовина, якій в описах лимонника надають великого значення. Активними речовинами рослини вважають також ефірну олію.

Інший довідник вказує, що різні органи рослини містять схізандрини та ефірну олію з лимонним запахом. У плодах описані цукри, пектини, дубильні речовини, флавоноїди, катехіни, антоціани, вітамін Е та органічні кислоти. У насінні міститься жирна олія. У листках вітаміну С, згідно з наведеними даними, більше, ніж у плодах.

Що ще міститься у плодах, насінні та листках?

Склад лимонника відрізняється у різних частинах рослини. У насінні описано до 33,8% жирної олії. До її складу входять гліцериди ліноленової та олеїнової кислот.

У плодах, крім органічних кислот, цукрів, пектинів, дубильних речовин, флавоноїдів і катехінів, виявлено антоціани та вітамін Е. В описах складу також зазначається велика кількість мікроелементів, серед яких згадуються молібден і срібло.

Схізандрини належать до фенольних лігнанових сполук. Вони присутні в усіх органах рослини разом з ефірною олією, яка й надає рослині характерного лимонного запаху.

Цікава особливість стосується листків. За наведеними у довіднику даними, вітаміну С у них приблизно у п'ять разів більше, ніж у плодах. Це показує, що хімічний склад лимонника не можна оцінювати лише за його ягодами.

Для нервової системи та працездатності

У довідниках лимонник описаний як стимулювальний засіб. Препарати рослини застосовують при станах, що супроводжуються швидкою втомлюваністю, зниженням працездатності, млявістю та сонливістю. Експериментальні дослідження галенових препаратів показували підвищення рухової активності та рефлекторної збудливості. Також описувалося покращення нервово-м'язової провідності. При цьому лимонник належить до стимулювальних засобів. Тому виражений ефект не слід сприймати як привід самостійно збільшувати дозу.

Для зору

Окреме місце займає застосування лимонника при зорових навантаженнях. За даними довідників, прийом його галенових препаратів пов'язували з підвищенням гостроти зору, зменшенням втомлюваності зорового аналізатора та покращенням нічного зору.

Історично лимонник також використовували в ситуаціях, коли була потрібна тривала концентрація уваги та бадьорість. В описах народного застосування згадується чай із кори та стебел, який вживали мандрівники, геологи та мисливці.

Для дихання та серцево-судинної системи

У довідниках описано стимулювальну дію лимонника на дихання та серцево-судинну систему. Експериментальні дослідження настоянок і настоїв показували зміну показників серцевої діяльності, а також посилення дихальних рухів.

Відзначалася і судинорозширювальна дія в умовах експериментального дослідження ізольованих органів. Це не означає, що лимонником слід самостійно лікувати захворювання серця або судин. При таких станах лікування визначає лікар.

Як застосовують лимонник китайський?

У медичній практиці, описаній у довідниках, використовують насамперед плоди та насіння. Із плодів готують настоянки, настої, порошки, напої та сиропи. Також застосовують промислові препарати у вигляді настоянки та екстракту.

Як використовували лимонник у традиції?

Історія застосування рослини налічує багато століть. У китайській народній медицині лимонник використовували ще в глибоку давнину для відновлення сил організму. У першій китайській фармакопеї, складеній приблизно за 250 років до нашої ери, його було описано під назвою у-вей-дзи, тобто «плід п'яти смаків».

У китайській медицині лимонник тривалий час вважався однією з важливих тонізувальних рослин і посідав особливе місце після женьшеню. Його включали до складних рецептур разом з іншими рослинами.

До Європи та Росії відомості про застосування лимонника почали проникати на початку XIX століття. У 1895 році ботанік В. Л. Комаров, який вивчав флору Далекого Сходу, Китаю та Монголії, записав розповіді мисливців про сухі плоди лимонника. За їхніми словами, ягоди брали із собою в тривалі поїздки тайгою, щоб зберігати бадьорість і гостроту зору.

Перші серйозні фармакологічні дослідження лимонника були проведені у 1942 році. Після цього препарати рослини почали надходити до госпіталів для відновлення сил. Настоянку також застосовували для підвищення гостроти зору у льотчиків під час нічних польотів.

Як приймають настоянку?

Довідник наводить точну схему для галенових препаратів лимонника: по 20–30 крапель натщесерце або через 4 години після їди 2–3 рази на день протягом 20–25 днів.

Окремо для настоянки китайського лимонника зазначено: по 20–30 крапель на прийом 2–3 рази на день натщесерце протягом 2–3 тижнів. Настоянка плодів описана як препарат у співвідношенні 1:5 на 95%-ному спирті. Також із рослини готують спиртовий екстракт у співвідношенні 1:3 на 70%-ному спирті. При використанні готового аптечного препарату потрібно орієнтуватися на його інструкцію та призначення лікаря, а не переносити одну схему на всі форми лимонника.

Як правильно заварити лимонник?

У травниках описано вживання кори та стебел лимонника у вигляді чаю. Такий чай на Далекому Сході традиційно використовували для підтримання бадьорості під час тривалих переходів і подорожей.

Плоди також використовують для приготування настою. У довіднику наведено настій плодів лимонника в концентрації 10,0:200,0. Його призначали по 1 десертній або 1 столовій ложці у першій половині дня за конкретною медичною схемою.

Порошок насіння також описаний у клінічних дослідженнях. Використовувалася кількість 0,5–3 г. Стимулювальна дія лимонника — причина, через яку важливо дотримуватися зазначеного дозування. При перевищенні дози можливе надмірне збудження нервової та серцево-судинної системи.

Як збирають і зберігають лимонник?

Основною лікарською сировиною вважаються плоди. Їх збирають восени, коли вони повністю достигли. Після збору плоди сушать на повітрі або у спеціальних сушарках. Температура штучного сушіння не повинна перевищувати 60 °C. Якщо потрібне насіння, плоди промивають. Насіння звільняють від м'якоті, потім підсушують. Після цього його зберігають у сухому приміщенні до стратифікації або посіву. За сприятливих погодних умов одна рослина може дати до 5 кг свіжих плодів.

Коли достигають плоди?

Лимонник має тривалий вегетаційний період. В умовах Приморського краю та Північно-Східного Китаю цвітіння починається у другій половині травня, а плоди достигають наприкінці вересня або в жовтні.

Строки залежать від умов вирощування. У спостереженнях за рослинами в різних районах зазначалося, що початок вегетації може припадати на різні строки. У прохолодніших умовах розвиток починається пізніше.

Плодоношення у вирощуваних рослин також настає не одразу. В умовах Самокова та Софії перші квітки та плоди з'являлися на четвертий рік, а в Кричимі — вже на третій.

Для доброго цвітіння та утворення плодів особливо важлива вологість. За сухої весни рослини цвітуть слабше, а значна частина квіток може опадати.

Як вирощують лимонник?

Лимонник здатний рости не лише у природному ареалі. Досліди показали, що це досить пластична рослина, яка може успішно розвиватися в інших країнах. У Болгарії перші досліди з його вирощування провели у 1954 році на Дослідній станції в Самокові з насінням, привезеним із Китаю.

Для посадки обирають ділянку, захищену від холодних і сухих вітрів. Ґрунт має бути родючим, структурним, багатим на органічні речовини та добре дренованим. Водночас необхідні достатня ґрунтова та повітряна вологість.

Лимонник використовують і як декоративну ліану. Він підходить для вертикального озеленення, може обплітати альтанки, будівлі, шпалери та дерева. За сприятливих умов річний приріст може становити 1–1,5 метра. Восени листки набувають жовто-помаранчевого забарвлення.

Розмножують рослину насінням і вегетативно. Насіння відрізняється порівняно низькою схожістю та тривалим періодом проростання. Можливі також розмноження кореневими паростками, відводками та живцями.

Лимонник добре переносить низькі температури. У районах із холодними зимами молоді рослини захищають від сухих і холодних вітрів: восени їх знімають з опор, укладають на землю та вкривають сухим листям. Навесні укриття знімають і ліану знову розміщують на опорах.

Що важливо знати перед застосуванням?

Протипоказання та обережність

За даними довідників з фітотерапії, лимонник належить до стимулювальних засобів. Його не рекомендують при нервовому збудженні, безсонні, підвищеному артеріальному тиску та порушеннях серцевої діяльності. При підвищеному тиску та серцево-судинних захворюваннях лікування визначає лікар.

При передозуванні можливе надмірне збудження нервової та серцево-судинної системи. Тому наведені в довідниках дозування не можна самостійно збільшувати. Сучасні дані також вимагають обережності. Надійної інформації про безпеку лимонника у людей поки недостатньо. Особливо це важливо при хронічних захворюваннях та одночасному прийомі ліків.

Лимонник здатний впливати на ферменти CYP3A4/CYP3A5 та CYP1A2, а також на транспортний білок P-glycoprotein. Тому він може змінювати концентрацію деяких лікарських препаратів в організмі. Окремо описані взаємодії з такролімусом, а також вплив на мідазолам і талінолол.

Для варфарину існують дані про можливу зміну його метаболізму, хоча клінічне значення такої взаємодії залишається недостатньо визначеним. Якщо людина приймає препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, необхідність застосування лимонника слід обговорити з лікарем.

Під час вагітності та грудного вигодовування надійних даних про безпеку недостатньо. Тому застосовувати лимонник без медичного контролю не рекомендується. Для дітей також немає достатніх клінічних даних, які дозволяють встановити безпечне дозування. Рослинні добавки дітям слід давати лише після консультації з лікарем.

Серйозні небажані реакції переконливо не встановлені, але наявні дані обмежені. У невеликому дослідженні відзначалися сонливість і відчуття холодних кінцівок, однак причинний зв'язок із лимонником не було доведено.

Коли потрібен лікар

Лимонник не варто розглядати як універсальний засіб на випадок будь-якої втоми. Якщо слабкість, сонливість або зниження працездатності зберігаються, причину потрібно з'ясовувати з лікарем. Медична консультація особливо важлива при хронічних захворюваннях, вагітності та грудному вигодовуванні, у дитячому віці, а також при регулярному прийомі ліків. Окрему увагу потрібно приділити алергічним реакціям. При появі незвичайних симптомів після прийому рослинного препарату застосування слід припинити та звернутися по медичну допомогу.

Якщо призначені ліки, не варто самостійно додавати до них лимонник, навіть якщо йдеться про рослинний препарат. Можливі лікарські взаємодії залежать не лише від самої рослини, а й від конкретного препарату, його дози та стану людини.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →