Кульбаба лікарська: властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Кульбаба лікарська (*Taraxacum officinale*) — широко поширена рослина, у якої використовують корінь, листя та всю рослину. У фітотерапії її цінують за гіркі речовини, інулін, слиз та інші сполуки. У довідниках кульбабу описують як гіркоту та жовчогінний засіб, а молоде листя — як харчову зелень.

Який вигляд має ця рослина і як відрізнити її від інших?

Кульбаба лікарська — багаторічна рослина з потужним стрижневим коренем. Вона добре знайома за жовтими суцвіттями та плодами з летючими волосками. Дозрілі плоди розносяться вітром.

Рослина широко поширена по всій Європі. Зустрічається на родючих луках, узбіччях доріг і в садах. Молоде листя з'являється ранньою весною і використовується не тільки у фітотерапії, а й у харчуванні.

Цвітіння кульбаби припадає на квітень–червень, іноді триває до липня. Цей період не варто плутати з іншими рослинами, у яких строки цвітіння інші.

Кульбаба легко пристосовується до умов середовища. Її можна зустріти на луках, городах, лісових галявинах, пасовищах, вулицях, у парках і на газонах. Рослина переносить витоптування та випасання, тому часто зберігається навіть там, де інші види зникають.

Для лікарської сировини використовують корінь із травою та окремий корінь. У першому випадку збирають розетку листя та бутони. Окремий корінь заготовляють пізньої осені, коли листя починає в'янути.

Свіжий корінь м'ясистий і соковитий. Якщо його розрізати або зламати, виділяється білий молочний сік. Під час висихання він темнішає. Сухий корінь зморшкуватий, темно-бурий, без запаху, зі слизисто-гірким і трохи солодкуватим смаком.

На поперечному розрізі кореня можна побачити характерну будову. У центрі знаходиться жовта деревина, навколо неї проходить бурий пояс. Потім розташована світла внутрішня кора з точковими бурими смугами молочних судин і тонка зовнішня кора.

Листя також має слизисто-гіркий смак. Зовсім молоде листя використовують як салатну зелень. У німецькій назві харчового салату з молодого листя зустрічається слово *Pissenlit*.

Як відрізнити від схожих рослин?

Під час збору важливо звертати увагу не тільки на жовті квітки, а й на весь вигляд рослини. Кульбаба утворює розетку листя біля землі, має стрижневий корінь із молочним соком і плоди з летючими волосками, які розносяться вітром.

У рослини є безліч близьких форм усередині роду, але вони використовуються однаково. Саме тому в ботанічних описах відзначають велику кількість так званих елементарних видів кульбаби.

Яку користь приносить організму?

За даними довідників з фітотерапії, інтерес до кульбаби пов'язаний насамперед із її гіркотами та складом кореня. Рослину традиційно застосовують як гіркоту, а також як жовчогінний засіб.

Гіркі речовини мають значення для травлення. У травниках кульбабу описують як рослину, яку використовують при зниженні апетиту та для покращення процесів травлення. У корені міститься тараксацин — гірка речовина. Крім нього, виявлені цукор, інулін, маніт, слиз, сліди дубильних речовин, віск, білок, калійні та вапняні солі. У траві багато слизу та камеді. Також описані цукор і смолиста речовина леонтодин. Листя та квіткові стрілки містять інозит.

Інулін належить до запасних вуглеводів рослини. Особливо багато його накопичується в корені восени. У путівниках по дикорослих рослинах молоде листя та корені також розглядаються як харчова сировина.

За даними ботанічних довідників, інші речовини всієї рослини мають сечогінні властивості. Тому кульбабу традиційно пов'язують не тільки з травленням, а й із роботою нирок. У коренях також описують інші сполуки: фруктозу, глюкозу, сахарозу, білкові речовини, органічні кислоти, смоли, каучук, дубильні речовини, каротиноїди, флавоноїди та жирні кислоти.

У старих травниках описане застосування кореня та всієї рослини як *amarum resolvens*. У сучасній практиці з традиційних форм частіше згадуються екстракт і порошок кореня. Свіжий сік молодих рослин раніше використовували для так званого весняного лікування, але це історичний опис застосування.

Які частини рослини використовують із лікувальною метою?

Застосування кульбаби лікарської у фітотерапії пов'язане насамперед із коренем і травою. У довідниках корінь описують як гіркоту та жовчогінний засіб.

Корінь може використовуватися окремо або разом із травою. У лікарських формах зустрічаються густий екстракт і порошок кореня. Порошок *Pulvis Radicis Taraxaci* застосовували для приготування пілюльних мас.

Корінь із травою позначають як *Radix cum Herba Taraxaci*. Для цієї сировини описана холодна витяжка та застосування екстракту.

Молоде листя має інше значення. Його використовують у їжу, особливо ранньою весною, поки воно залишається ніжним. Переросле листя стає дуже гірким і гірше підходить для салату.

У путівниках по дикорослих рослинах також описане використання коренів до цвітіння у вареному вигляді. Листя можна додавати в салат після попереднього зменшення гіркоти.

Історія використання рослини

Лікувальні властивості кульбаби були відомі давно. У старих джерелах згадується застосування свіжого соку рослини та листя в народній практиці. Середньовічний лікар Ібн Сіна описував використання соку кульбаби та свіжих частин рослини.

Із походженням латинської назви *Taraxacum* пов'язано кілька версій. Її пов'язують із грецькими словами, що стосуються хвороб очей, дикого салату та заспокійливої дії.

Як правильно готувати напої з кульбаби?

Як заварювати кульбабу лікарську — залежить від форми сировини. Для кореня з травою в довіднику вказана холодна витяжка: 1 чайна ложка сировини. Для екстракту наведено кількість 10–20 крапель.

Ці відомості стосуються конкретних лікарських форм. Тому їх не слід автоматично переносити на будь-який домашній настій або відвар із коренів.

У народній літературі наведено окремий рецепт із коренями кульбаби та лопуха. Беруть по 1 столовій ложці дрібно нарізаних коренів кульбаби та лопуха, заливають 3 склянками води, залишають на ніч. Вранці суміш кип'ятять на невеликому вогні 7 хвилин, потім залишають під кришкою ще на 20 хвилин і проціджують.

Це традиційний народний спосіб приготування рослинного настою. Його не можна вважати встановленою сучасною схемою лікування або універсальним дозуванням для прийому всередину.

Молоде листя використовують і без приготування лікувального напою. Його можна додавати в салат. Якщо зелень уже стала гіркою, у кулінарних рецептах використовують тушкування або попереднє коротке відварювання.

Чи можна їсти кульбабу і як її готувати?

Молоде листя кульбаби — їстівна зелень. Навесні воно ніжніше, ніж улітку, і підходить для салатів. Із віком лист стає грубішим і помітно гірчить.

Перед приготуванням салату молоде листя можна потримати в холодній солоній воді 10–20 хвилин, щоб зменшити гіркоту. Після цього його додають із яйцем, зеленню та рослинною олією.

У путівнику описаний спосіб приготування більш зрілих листових розеток. Їх тушкують цілими на сковороді в рослинній олії з невеликою кількістю води та дрібкою солі під закритою кришкою на невеликому вогні.

Є й загальний рецепт для молодих дикорослих овочів, включно з кульбабою. Промите листя опускають у киплячу воду, трохи варять, потім відкидають на друшляк. Відвар зберігають. Цибулю з борошном або дрібно змеленим вівсом обсмажують у рослинній олії, заливають овочевим відваром і доводять до кипіння. Після цього додають сіль, часник або квітки мускатного горіха, кладуть нарізану зелень і приправляють овочевою сумішшю.

У народній кулінарній традиції відомий і «кульбабовий мед». Квітки пересипають цукром, щільно закривають і залишають на сонці на два тижні. Такий продукт належить до кулінарних заготовок, а не до встановленої лікарської форми.

У яку пору року найкраще збирати?

Термін залежить від частини рослини та призначення сировини. Корінь кульбаби з травою збирають навесні, на початку цвітіння. Беруть розетку листя та бутони. Окремий корінь заготовляють пізньої осені, коли листя починає в'янути.

В одному з путівників для кульбаби зазначений ширший період збору — з квітня по жовтень. При цьому конкретні строки заготівлі відрізняються для різних видів сировини.

Молоде листя краще збирати навесні. У цей час воно соковите та ніжне. Пізніше лист стає грубим і дуже гірким.

Під час збору дикорослих рослин важливо враховувати місце зростання. У довідниках рекомендується звертати увагу на ділянки, де рослини ростуть без застосування мінеральних добрив і пестицидів. Сировину збирають у кошики, тканинні або паперові мішечки.

Збір проводять так, щоб не пошкодити рослину більше, ніж необхідно. У кульбаби потужний корінь дозволяє їй швидко утворювати нові пагони, однак дбайливе ставлення до природних заростей залишається важливим правилом.

Як правильно сушити і зберігати корені?

Після викопування корені очищають від залишків листя, дрібних гілочок, кінчика кореня та кореневої шийки. Потім їх промивають. Підготовлені корені кілька днів пров'ялюють на повітрі. Цей етап продовжують доти, доки з кореня не перестане виділятися молочний сік. Після пров'ялювання корені розкладають в один шар для сушіння. У висушеному вигляді вони повинні зберігати характерні ознаки сировини: зморшкувату поверхню та темно-бурий колір.

Під час самостійного збору важливо не заготовляти більше сировини, ніж необхідно. У довідниках окремо підкреслюється значення правильного вибору місця та дбайливого ставлення до дикорослих рослин.

Як знайти кульбабу лікарську за кордоном

За межами російськомовних країн цю рослину частіше шукають під місцевими назвами:

• США: dandelion. Латиною — *Taraxacum officinale*.
• Німеччина: Löwenzahn. Латиною — *Taraxacum officinale*.
• Франція: pissenlit. Латиною — *Taraxacum officinale*.

У продажу можна зустріти:

• сушений корінь, листя або траву з коренем;
• чай у пакетиках, включно з чаєм зі смаженого кореня;
• рідкі екстракти або настоянки;
• капсули з коренем.

Шукати рослину можна в магазинах здорового харчування, трав'яних і чайних магазинах, аптеках та онлайн-магазинах. У Німеччині також варто дивитися в Apotheke та Reformhaus.

Перед покупкою перевірте упаковку:

• чи зазначена назва *Taraxacum officinale*;
• яка частина рослини використовується: корінь, лист або трава з коренем;
• чи є продукт лікарським рослинним засобом або звичайним чаєм/добавкою;
• чи є органічна сертифікація, якщо це важливо.

Правила продажу та маркування рослинних продуктів залежать від країни: наприклад, у США добавки з кульбабою не проходять попереднього схвалення FDA перед продажем.

Чи є протипоказання та запобіжні заходи?

Важливо враховувати протипоказання кульбаби лікарської при використанні не тільки як їжі, а й концентрованих рослинних форм. Не слід застосовувати рослину при алергії на кульбабу або інші рослини родини Айстрових. Можливі алергічні реакції, шкірний висип і контактний дерматит. Серед небажаних реакцій також описані печія, дискомфорт у шлунку та легка діарея при великому вживанні. Можливе зниження рівня цукру в крові.

За сучасними даними безпеки лікарські дози та концентровані форми кульбаби вивчені обмежено. Звичайна харчова кількість відрізняється від вживання великих доз рослинної сировини. Окремо описаний випадок токсичності при дуже великій кількості чаю: вживання близько 2,4–3,5 літра на день було пов'язане з гіпероксалурією. Препарати листя не застосовують при порушенні відтоку жовчі, запаленні жовчних проток, захворюваннях печінки, каменях у жовчному міхурі, інших захворюваннях жовчовивідної системи та активній виразковій хворобі.

Препарати листя потребують обережності при нирковій недостатності, порушеннях обміну цукру та серцевій недостатності через можливий вплив на рівень калію.

Обережність потрібна і при одночасному прийомі сечогінних засобів, препаратів для контролю цукру, антикоагулянтів та антиагрегантів. При постійному прийомі ліків застосування лікарських форм кульбаби краще попередньо обговорити з лікарем.

Вагітним і жінкам, які годують грудьми, не рекомендуються лікарські форми кульбаби в кількостях, що перевищують харчові. Дітям молодше 12 років лікарські препарати з листя та кореня не рекомендуються через недостатність даних про безпеку.

Коли потрібен лікар

Кульбабу можна використовувати як харчову рослину та як частину традиційної фітотерапії, але рослинний засіб не замінює діагностику захворювання. Консультація лікаря потрібна при постійних або виражених симптомах, а також перед застосуванням концентрованих форм при хронічних захворюваннях. Особливо важливо обговорити застосування рослини з фахівцем:

• під час вагітності та грудного вигодовування;
• у дітей;
• при захворюваннях печінки та жовчного міхура;
• при захворюваннях нирок;
• при хронічних захворюваннях;
• при постійному прийомі ліків;
• при появі алергічної реакції або вираженого дискомфорту після вживання.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →