Глід криваво-червоний: корисні властивості

Доктор Борис Увайдов

Глід криваво-червоний — кущ або невелике дерево з білими квітками та червоними плодами. У фітотерапії використовують переважно квітки та плоди. За даними довідників з фітотерапії, препарати глоду традиційно застосовують для підтримки роботи серця, нервової системи та кровообігу.

Що це за рослина і як її впізнати?

Глід криваво-червоний — Crataegus sanguinea Pall., кущ або невелике дерево з родини Розові. Він поширений у степовій та південній лісовій зонах Сибіру, на Уралі, Кавказі, а також у південних і південно-східних районах європейської частини колишнього СРСР. Росте на лісових узліссях і галявинах, біля річок, у долинах, ярах і на гірських схилах.

Зазвичай глід досягає 2,5–5 м заввишки. Іноді трапляються вищі екземпляри. Гілки у криваво-червоного виду тонкі, пурпурово-коричневі та блискучі. У деяких пагонів є колючки. Це важлива особливість під час збирання рослини в природі.

Листки розташовані на черешках. Листкова пластинка глибоко розділена на 5 лопатей, хоча трапляються листки з 3–7 лопатями. У криваво-червоного глоду листки з обох боків коротковолосисті. Квітки білі, зібрані у щитки. Зазвичай цвітіння припадає на травень–червень, а в описаного дикорослого виду квітки також відзначають у червні.

Плоди достигають восени. Вони червоні, округлі або овально-кулеподібні, тверді, зморшкуваті. Для криваво-червоного глоду характерні 3–4 кісточки. В одному з ботанічних описів для цього виду вказані видовжені плоди довжиною 12–14 мм і шириною близько 8–11 мм.

Під час заготівлі важливо не змішувати різні види без упевненого визначення рослини. У глоду багато близьких видів, а їхні зовнішні ознаки можуть відрізнятися. У довідниках окремо зазначається, що систематика роду складна через велику кількість видів і гібридних форм.

Як відрізнити криваво-червоний глід від схожих видів?

У криваво-червоного глоду є кілька ознак, які допомагають уточнити вид. У довіднику окремо відзначені тонкі блискучі пурпурово-коричневі гілки, коротке опушення листків з обох боків і плоди з 3–4 кісточками. Ці ознаки корисні під час порівняння з іншими представниками роду.

У глоду багато видів, які зовні схожі один на одного. У Росії описано понад 40 дикорослих видів, а декоративні рослини з інших регіонів можуть гібридизуватися з місцевими формами. Тому визначати рослину лише за червоними плодами недостатньо.

У старих фармакопейних виданнях кількість офіційно прийнятих видів також змінювалася: в одній редакції згадувалися два види, а в наступній — уже дванадцять. Це показує, чому під час самостійного збирання особливо важливо точно визначити рослину до заготівлі сировини.

Де глід вирощують і використовують?

Глоди добре переносять холод і вважаються невибагливими кущами. Культурні форми зустрічаються в садах і городах, а через колючі пагони рослину використовують і як захисну живопліт. Така посадка може служити природним бар'єром для тварин і людей.

Рід Crataegus дуже різноманітний: у довідниках наводиться близько тисячі видів, хоча кількість залежить від прийнятої систематики. Для лікарських цілей у різних джерелах розглядаються кілька видів, а в народній практиці застосовуються багато представників роду.

Які речовини містять квітки та плоди?

За даними довідників з фітотерапії, хімічний склад глоду включає кілька груп біологічно активних сполук. У плодах описані флавоноїди, серед яких кверцетин, гіперин, гіперозид і вітексин. Також виявлені органічні кислоти, каротиноїди, дубильні речовини, жирні олії, тритерпенові та флавоноїдні глікозиди, цукри й вітаміни.

У плодах різних видів глоду описані лимонна, кавова, хлорогенова, яблучна та винно-кам'яна кислоти. Також зазначається вміст вітаміну C — до 200 мг%. У складі плодів відзначений каротин.

У квітках виявлені флавоноїди, зокрема кверцетин і кверцитрин, каротиноїди, ефірна олія, холін та ацетилхолін. Також описані органічні кислоти та мінеральні елементи, включаючи калій, кальцій, магній, марганець, кобальт і селен.

Водночас окремий довідник з дикорослих рослин зазначає, що хімічний склад саме глоду криваво-червоного вивчений не повністю. Тому дані про склад близьких видів не слід автоматично вважати точним аналізом кожної рослини Crataegus sanguinea.

Що ще описано у складі плодів?

У довідниках для плодів глоду наводиться вміст цукрів — до 10%. Крім гіперозиду, перелічуються сапоніни, стероїди, антоціани та різні глікозиди. Серед мінеральних елементів названі кальцій, магній, марганець, цинк і селен, а також вітаміни групи B.

Для насіння окремо зазначений ціаногенний глікозид амігдалін. У листках описані алкалоїди, катехіни та флавоноїди, а в корі пагонів — глікозид ескулін. Ці відомості стосуються різних частин рослини і не означають, що всі вони містяться в лікарській сировині з квіток і плодів.

Чим корисний глід для серця і судин?

Головний напрямок традиційного медичного застосування глоду пов'язаний із серцево-судинною системою. У довідниках описана тонізуюча дія препаратів на серцевий м'яз. Також зазначається вплив на кровообіг у коронарних судинах серця та судинах головного мозку.

Галенові препарати глоду в довідкових даних проявляють кардіотонічну дію. Особливо вона описана при втомленому серцевому м'язі. Крім того, препарати рослини мають спазмолітичні властивості та можуть вибірково розширювати коронарні судини й судини головного мозку.

У довідниках з фітотерапії описана і помірна гіпотензивна дія. Препарати квіток застосовувалися у комплексній терапії при підвищеному артеріальному тиску. Також глід традиційно використовували при функціональних порушеннях серцевої діяльності, серцебитті та судинних неврозах.

Деякі старі довідники описують застосування глоду при початкових формах гіпертонічної хвороби. У сучасній практиці такі діагнози потребують лікарського спостереження. Рослинний засіб не повинен замінювати призначену терапію.

Як глід пов'язаний із нервовою системою?

За даними довідників, препарати глоду здатні знижувати збудливість центральної нервової системи. Тому рослину традиційно застосовували не лише при функціональних порушеннях серцевої діяльності, а й у ситуаціях, коли серцеві відчуття супроводжувалися підвищеною нервовою збудливістю.

У старих медичних джерелах також описане застосування препаратів глоду при порушеннях сну та серцевих неврозах. Цю дію розглядають у зв'язку із заспокійливим впливом рослини. Важливо враховувати, що подібні відомості стосуються передусім традиційного та медичного застосування препаратів глоду. Сучасні дані щодо безпеки саме Crataegus sanguinea обмежені.

У якому вигляді застосовують рослину?

Для лікарських цілей заготовляють квітки та плоди глоду. У медичній практиці описані настоянки квіток і плодів, водний настій та рідкий екстракт плодів.

В одному з довідників наведений настій квіток: його приймають по 1/2 склянки 2 рази на день. Для настоянки глоду вказана схема по 20–40 крапель кілька разів на день до їди. Окремо для рідкого екстракту плодів наводиться дозування 20–30 крапель 3–4 рази на день до їди.

Інший довідник вказує для препаратів із квіток і плодів дозу 20–30 крапель 3–4 рази на день. У довіднику з лікарських рослин також описана холодна витяжка з квіток і плодів: 1–2 чайні ложки сировини.

Ці дозування стосуються конкретних лікарських форм, описаних у довідниках. Їх не можна механічно переносити на домашні настої, аптечні препарати іншого складу або самостійно приготовані концентровані засоби.

Як правильно заварити?

Якщо говорити саме про форму настою, у довіднику зазначено, що настій квіток глоду приймають по 1/2 склянки 2 рази на день. Для холодної витяжки з квіток і плодів наведена кількість сировини 1–2 чайні ложки.

У довідковій літературі зустрічається і рідкий екстракт плодів. Для нього наведена окрема схема: 20–30 крапель 3–4 рази на день до їди. Це вже концентрований препарат, тому замінювати його звичайним настоєм не можна.

У старих джерелах описані також комплексні препарати з глодом. Наприклад, екстракт глоду входив до складу «Кардіовалену». Такі лікарські засоби мають власний склад і режим застосування.

Що можна приготувати з плодів?

Плоди глоду після заморозків традиційно вживали в їжу у свіжому вигляді. З них готували варення, джем, пастилу, киселі та напої. Висушені або перемелені плоди могли використовуватися як добавка до тіста, а також як замінник кави або чаю.

Ці способи стосуються харчового використання плодів. Лікарське застосування — інше завдання. Для нього в довідниках описані передусім квітки, плоди, настоянки та рідкий екстракт.

Коли і як збирати квітки?

Квітки глоду збирають під час цвітіння. В одному з посібників рекомендується заготовляти все суцвіття на початку цвітіння, коли значна частина квіток ще не розкрилася. Збір проводять у суху сонячну погоду.

Суцвіття зривають або зрізають секатором. Потім сировину одразу сушать на горищах або в інших добре провітрюваних приміщеннях. Її розкладають тонким шаром.

Інший довідник рекомендує сушити квітки на відкритому повітрі в тіні. Сировину також розкладають тонким шаром. Такий спосіб допомагає уникнути впливу прямого сонця під час сушіння.

Готова квіткова сировина повинна складатися із суцвіть або окремих квіток із квітконосами довжиною до 3,5 см. У довіднику також описуються допустимі показники вологості та домішок.

Чому квітки збирають на початку цвітіння?

Для лікарської сировини важливий не лише сам період цвітіння, а й стан суцвіть. В одному з посібників прямо вказано збирати їх на початку цвітіння, частково з бутонами. Ціле суцвіття після збору можна розділити на кілька частин і розкласти для сушіння в тіні.

Такий спосіб відрізняється від заготівлі плодів: квіткові суцвіття сушать без прямого сонця, тоді як для стиглих плодів допускається сушіння на сонці. Роздільна заготівля допомагає зберегти зрозуміле походження кожного виду сировини.

Як заготовляти та зберігати плоди?

Плоди збирають повністю стиглими. В одному з посібників зазначений час збору — вересень. Щитки обривають цілком, після чого відокремлюють плодоніжки. Потім видаляють недостиглі та зіпсовані плоди. Сушити сировину можна на сонці або в сушарках і негарячих печах. Якісні сухі плоди мають округлу або овально-кулеподібну форму. Вони тверді, зморшкуваті, темно-червоні або буро-помаранчеві. Іноді на поверхні буває білий наліт викристалізованого цукру.

Висушені квітки зберігають у мішках або фанерних ящиках. Приміщення повинно бути сухим і добре провітрюваним. Для лікарської сировини важливо не допускати змішування глоду з іншими рослинами.

Як знайти глід криваво-червоний за кордоном

За кордоном назва криваво-червоного глоду може відрізнятися, тому краще орієнтуватися не лише на переклад, а й на латинську назву *Crataegus sanguinea*.

• США: Siberian hawthorn або redhaw hawthorn.
• Німеччина: Blutroter Weißdorn.
• Франція: aubépine sanguine.
• Прості слова hawthorn, Weißdorn або aubépine позначають глід загалом і не гарантують потрібний вид.

Для *C. sanguinea* насамперед зустрічаються сушені плоди розсипом для настою та мелені плоди. Пакетики, настоянки й капсули з написом «hawthorn» або його аналогом не слід вважати продуктами саме цього виду без перевірки етикетки.

Шукати можна:

• у США — у магазинах трав і здорового харчування, а також онлайн;
• у Німеччині — в Apotheke, Reformhaus, чайних і трав'яних магазинах, онлайн;
• у Франції — у pharmacie, herboristerie та онлайн.

На упаковці перевірте *Crataegus sanguinea*, частину рослини (fruit/berries, Früchte або fruits), склад суміші та категорію продукту. Для органічної продукції шукайте відповідне маркування, а не лише слово «натуральний». Правила продажу та позначення відрізняються за країнами: наприклад, у Німеччині Arzneitee має бути позначений як лікарський засіб (Arzneimittel), але це саме по собі не підтверджує вид рослини.

Протипоказання та обережність

Сучасні дані щодо безпеки саме Crataegus sanguinea обмежені. Значна частина доступної інформації стосується інших видів глоду або інших препаратів. Тому ці відомості не можна вважати доказом повної безпеки криваво-червоного глоду.

При відомій алергії на глід або рослини родини Розові його лікарське застосування слід уникати. Не слід використовувати глід замість призначеного лікування при серцевій недостатності. При такому захворюванні застосування рослини потрібно попередньо обговорити з лікарем.

Про поєднання глоду з антикоагулянтами, антиагрегантами, дигоксином і препаратами, що знижують тиск, слід поговорити з лікарем або фармацевтом. Дані про можливі взаємодії з деякими з цих засобів ґрунтуються переважно на лабораторних дослідженнях або обмежених даних, тому клінічно значущу взаємодію не встановлено.

Лікарські екстракти глоду не рекомендуються під час вагітності та грудного вигодовування через нестачу даних про безпеку. Не встановлено, чи потрапляють компоненти рослини в грудне молоко і чи безпечні вони для дитини.

Безпека Crataegus sanguinea у дітей не встановлена. Тому дітям лікарські препарати глоду без призначення фахівця застосовувати не слід. При вживанні препаратів глоду описані запаморочення, нудота, блювання, діарея та інші шлунково-кишкові симптоми. Також можливі головний біль, шкірний висип, серцебиття та м'язовий біль.

Передозування може супроводжуватися зниженням тиску або порушенням серцевого ритму. Довготривала безпека також залишається недостатньо вивченою: для препаратів глоду немає досліджень, які перевіряли застосування довше 16 тижнів. Ці дані не встановлюють безпечну або токсичну дозу саме для Crataegus sanguinea.

Коли потрібен лікар

Якщо після прийому глоду з'явилися ознаки алергії, сильне запаморочення, серцебиття, порушення ритму або інші незвичайні симптоми, застосування слід припинити та звернутися за медичною допомогою.

Вагітним і жінкам, які годують грудьми, лікарські форми глоду слід уникати через нестачу даних про безпеку. При хронічних захворюваннях, особливо пов'язаних із серцем і судинами, застосування рослини краще заздалегідь обговорити з лікарем.

Окремої уваги потребує одночасний прийом ліків. Якщо людина приймає препарати для розрідження крові, дигоксин або засоби для зниження тиску, питання про глід необхідно обговорити з фахівцем.

Дітям лікарські препарати глоду без консультації лікаря застосовувати не слід. При серцевих симптомах, високому тиску або порушенні ритму серця лікує лікар, а рослинні препарати можуть розглядатися лише як частина узгодженого підходу.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →