Пустирник серцевий: корисні властивості

Доктор Борис Увайдов

Пустирник серцевий (Leonurus cardiaca) — багаторічна рослина родини глухокропивових. У фітотерапії використовують його траву. За даними довідників, препарати пустирника традиційно застосовують як заспокійливий засіб, а також описують їхню кардіотонічну та сечогінну дію.

Що це за рослина і як її впізнати?

Пустирник серцевий, або звичайний, — висока багаторічна трава. У ботанічних описах зазначена висота рослини від 60 до 150 см, іноді до 200 см. Стебло прямостояче, гіллясте, чотиригранне.

Листки розташовані супротивно. Нижні листки округло-яйцеподібні, з п’ятьма лопатями та великими зубцями. У напрямку вгору листки стають меншими. Верхні листки можуть бути трилопатевими, а найвищі — цілісними й вузькими.

Квітки у пустирника невеликі, рожеві. Вони зібрані групами в пазухах верхніх листків і утворюють довге переривчасте суцвіття на кінцях стебел і гілок. Віночок двогубий, верхня губа має шоломоподібну форму й покрита волосками.

Характерна особливість рослини — лінійні колючі приквітки. Після цвітіння з’являються плоди, які розпадаються на чотири невеликі горішки.

Пустирник серцевий схожий на пустирник п’ятилопатевий. Ці види раніше в деяких роботах розглядали як близькі. Головна відмінність пустирника серцевого — стебла голі або з рідкісними волосками лише по ребрах. У пустирника п’ятилопатевого стебла й суцвіття опушені сильніше.

Рослина зустрічається на пустирях, покладах, у садах, городах, уздовж доріг, на вигулах і пасовищах. Такі місця добре відображені й у самій назві рослини.

Де росте пустирник серцевий?

Пустирник серцевий широко поширений у Європі, зустрічається в Середземномор’ї, Малій Азії, Монголії та Китаї. У Північній Америці він відомий як заносна рослина. Батьківщиною виду вважають Азію, а в Європі він натуралізувався протягом останнього тисячоліття.

Для пустирника характерні багаті на азот ґрунти. Він може рости біля доріг, на смітних місцях, біля живоплотів і парканів, на сухих луках, схилах, насипах, старих стінах і руїнах. У гірських місцевостях рослина зустрічається рідше або відсутня.

У деяких регіонах пустирник серцевий зустрічається рідше близького п’ятилопатевого виду. Тому під час збирання дикорослої сировини важливо враховувати не лише загальний вигляд рослини, а й характер опушення стебел і суцвіть.

Як відрізнити близькі види пустирника?

Пустирник п’ятилопатевий, або волосистий, — близький вид, який раніше розглядали як різновид пустирника серцевого. У нього листки й стебла густіше опушені, ніж у пустирника серцевого.

У серцевого пустирника нижні листки зазвичай п’ятилопатеві, а верхні стають цілісними або майже цілісними. Квітки у нього менші. У п’ятилопатевого виду помітніше опушені стебла та суцвіття.

Існує також пустирник сибірський. Він відрізняється від двох європейських видів значно глибшим розсіченням листкової пластинки. У довідкових джерелах до лікарського застосування дозволена трава двох видів — пустирника серцевого та п’ятилопатевого.

Чим корисний пустирник серцевий?

Пустирник серцевий, корисні властивості якого описані в довідниках з фітотерапії, належить до рослин із заспокійливою дією. Препарати пустирника описують як седативні, кардіотонічні, сечогінні та протисудомні.

Фармакологічну дію пов’язують із комплексом речовин, що містяться в траві. У довідковій літературі зазначають вплив препаратів пустирника на центральну нервову систему. В окремих старих дослідженнях дію оцінювали як більш виражену, ніж у валеріани.

У травниках пустирник традиційно розглядають як заспокійливу рослину. Його застосовували при нервовій збудливості та станах, пов’язаних із порушенням сну. При цьому дія настоїв і настоянок розвивається поступово.

Кардіотонічні властивості також належать до описаних особливостей рослини. У довідниках зазначено, що препарати пустирника можуть впливати на ритм серцевої діяльності. Сума флавоноїдів рослини в експерименті сповільнювала ритм серцебиття.

У довідковій літературі описана гіпотензивна дія настою та екстракту трави. Ці відомості стосуються фармакологічних спостережень. При захворюваннях серця лікування проводить лікар. Крім того, у деяких довідниках згадуються протизапальні, знеболювальні, відхаркувальні та загальнозміцнювальні властивості рослини.

Як діє пустирник на нервову систему?

У довідниках зазначається седативний вплив трави на центральну нервову систему. Препарати пустирника застосовували при підвищеній нервовій збудливості, неврозах і станах, що супроводжуються напруженням та безсонням.

Для настоїв і настоянок характерний відносно повільний розвиток ефекту. У довідковій літературі тому вказується, що дозу підбирають індивідуально з урахуванням стану людини. При появі ознак надмірного пригнічення центральної нервової системи дозу зменшують або прийом тимчасово припиняють.

Що входить до складу трави?

Хімічний склад пустирника включає кілька груп сполук. У траві виявлені флавоноїди: рутин, кверцетин, глікозид кверцетину, гіперозид і квінквелозид. Також у складі зазначені сапоніни, дубильні речовини, цукри, гіркоти, солі калію та кальцію, каротин, вітаміни А і С, барвні та смолисті речовини. На початку цвітіння в траві містяться алкалоїди стахідрин, леонурин і леонуринін. Кількість окремих речовин може залежати від часу збирання та стану рослини.

Ефірної олії в траві небагато. У різних описах наводяться слідові кількості або близько 0,05 відсотка.

Які речовини пов’язані з дією рослини?

Фармакологічну активність пустирника пов’язують не з одним окремим компонентом, а з комплексом сполук. Серед флавоноїдів описані рутин, кверцетин і квінквелозид. Останній у довідкових матеріалах характеризується як сполука, що розпадається на апігенін, глюкозу та фумарову кислоту.

У траві також виявлений алкалоїд, ідентифікований зі стахідрином. В окремих джерелах зазначені сліди сапонінів та ефірної олії. В одному ботаніко-фармакогностичному описі вміст ефірної олії становить близько 0,03 відсотка, тоді як інші довідники наводять близько 0,05 відсотка.

Особливо виділяють період початку цвітіння: саме тоді в траві зазначається вміст стахідрину, леонурину та леонуриніну. Тому строки заготівлі мають значення не лише для зовнішньої якості сировини.

Як застосовують пустирник серцевий?

У медицині використовують траву пустирника — Herba Leonuri. Однією з лікарських форм вважається настій.

За даними довідників, настій готують із 15 г трави на 1 склянку води. Приймають по 1/4 склянки 3–4 рази на день за 30–60 хвилин до їди. Такі дозування належать до описів застосування лікарської сировини.

Для приготування настою також описують спосіб: 15 г сировини поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл гарячої кип’яченої води, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані.

Використовується й настоянка пустирника. В одному довіднику зазначено застосування по 30–50 крапель у воді 3–4 рази на день. Також описана вечірня схема — 40 крапель на ніч як заспокійливий засіб.

Пустирник входить до складу заспокійливого чаю разом із валеріаною та хмелем. Один зі складів включає корінь валеріани — 15 г, шишки хмелю — 15 г, листя м’яти перцевої — 30 г і траву пустирника — 30 г. Настій приймають протягом дня або по 1/2 склянки вранці та ввечері. Тривалість курсу в описі становить 12–14 днів.

Старі травники також описують багатокомпонентні суміші з пустирником. Такі рецептури потребують обережного ставлення, оскільки склади з різних періодів фітотерапії не завжди підходять для самостійного застосування.

Які способи застосування описували народні травники?

У народній медицині пустирник називали серцевою травою, сердечником, глухою або собачою кропивою. Його застосовували як заспокійливий і «серцевий» засіб. У старих описах згадується також свіжий сік рослини, якому надавали перевагу перед настоєм і відваром.

У довідкових матеріалах зустрічаються водні відвари з пустирником у складі сумішей. Наприклад, його поєднували з валеріаною, сухоцвітом болотним і вересом. Для іншої суміші з валеріаною, вересом, сухоцвітом і пустирником зазначалося запарювання кількох столових ложок збору в літрі окропу.

Є й простіші народні рецептури. В одній із них пустирник поєднували із сухоцвітом болотним і пили водний відвар при нервових розладах та головному болю. Інші старі збори включали пустирник разом із валеріаною та різними лікарськими травами.

Такі відомості відображають традицію застосування рослини й не замінюють сучасних схем лікування.

Як змінюється дія при різних формах?

Настій і настоянка належать до найбільш докладно описаних лікарських форм пустирника. У довідниках зазначено, що їхній терапевтичний ефект розвивається досить повільно. Тому самостійне збільшення дози для отримання швидшого результату не відповідає обережному підходу, прийнятому в цих джерелах.

Для настоянки наводиться як звичайна схема по 30–50 крапель у воді кілька разів на день, так і окреме вечірнє застосування 40 крапель на ніч. Настій описаний у дозуванні по столовій ложці 3–4 рази на день в одному з довідників і по 1/4 склянки при приготуванні з 15 г сировини на склянку води в іншому.

Що відомо про історію рослини?

Пустирник давно використовується в народній медицині. Відомості про нього зустрічаються в західноєвропейських довідниках уже з XV століття. Пізніше рослина вийшла з широкого застосування, а в наукову медицину її повернули дослідження російських фармакологів і лікарів у 1930-ті роки.

Назва рослини пов’язана з місцями зростання. Пустирник належить до рослин, які часто зустрічаються на порушених ділянках: пустирях, біля доріг і в садах.

У Європі рослина натуралізувалася як лікарська протягом останнього тисячоліття. Її вирощували в монастирях і ботанічних садах. Зараз пустирник також вирощують для отримання лікарської сировини.

Від народної трави до лікарської сировини

Пустирник використовували в російській народній медицині задовго до появи сучасних довідників. Надалі інтерес до рослини перейшов у сферу фармакологічних досліджень. У Росії широкі дослідження пустирника проводилися в 1930-ті роки.

Трава пустирника була включена до Державної фармакопеї з 1968 року. У довідковій літературі також зазначається її офіційне застосування в низці європейських країн.

Для отримання лікарської сировини рослину не лише збирають у природі, а й вирощують у спеціалізованих господарствах на невеликих площах. Це дозволяє отримувати траву відповідно до встановлених вимог до якості сировини.

Як правильно зібрати та висушити траву?

Для лікарської сировини збирають квітучі верхівки рослини. У довідниках зазначено, що збирання проводять на початку цвітіння. Довжина зрізаної верхівки може становити до 40 см, а товщина стебла — не більше 4 мм.

Інші ботанічні описи вказують збирання верхівок стебел довжиною 30–40 см під час цвітіння. Нижню частину суцвіття і товсті стебла не збирають. Після основного збирання можливі додаткові збори бічних гілок. Сушать траву в тіні.

Якісна сировина складається зі стебел із верхніми листками та квітками. Листки після сушіння мають темно-зелений колір, чашечки залишаються зеленими, а віночки стають рожевими або брудно-рожевими. Запах слабкий, смак гіркий.

При самостійному збиранні важливо правильно визначити рослину. Пустирник серцевий має близький вид — пустирник п’ятилопатевий, який відрізняється ступенем опушення.

Якою має бути якісна сировина?

У старому фармакопейному описі для трави пустирника встановлені вимоги до вологості, зольності та кількості домішок. Вологість сировини не повинна була перевищувати 13 відсотків, а вміст мінеральних і органічних домішок обмежувався двома відсотками для кожної категорії.

Окремо нормувалася кількість товстих стебел: стебел товщиною понад 4 мм допускалося не більше 3 відсотків. Подрібнених частин, що проходять через сито з отворами 3 мм, мало бути не більше 10 відсотків.

Сировина зі втраченою нормальною забарвленістю травою також обмежувалася за кількістю. Такі вимоги показують, чому під час заготівлі важливо не змішувати квітучі верхівки з великою кількістю товстих стебел і пошкодженою травою.

Як знайти пустирник серцевий за кордоном

За кордоном пустирник серцевий може називатися по-різному. Щоб не переплутати рослину з іншими травами, орієнтуйтеся передусім на латинську назву *Leonurus cardiaca L.* і зазначену частину рослини.

• США: шукайте motherwort. Продається як суха подрібнена трава для чаю, настоянки та рідкі екстракти, капсули. Шукати можна в магазинах трав і здорового харчування, онлайн, а також у деяких аптеках.
• Німеччина: назви Herzgespann, Herzgespannkraut. У продажу буває різана суха трава для чаю. Шукайте в аптеці (Apotheke), онлайн-аптеці або спеціалізованому магазині трав і чаю. Для лікарського чаю уточнюйте саме Arzneitee.
• Франція: agripaume. Продається як сухі квітучі верхівки (*sommités fleuries*) для tisane, а також у вигляді настоянок і капсул. Шукайте в herboristerie, pharmacie або онлайн-магазинах трав.

На упаковці перевірте *Leonurus cardiaca L.* і частину рослини: квітучі надземні частини — листки, верхівки з квітами та частина стебла. Корені й плоди шукати не потрібно. Також перевірте, чи є продукт лікарським рослинним засобом або харчовим чаєм/добавкою; «organic» саме по собі не означає лікарський статус.

Правила продажу та класифікації рослинних продуктів залежать від країни.

Пустирник серцевий протипоказання та обережність

Пустирник серцевий протипоказання має передусім при вагітності. Препарати рослини не рекомендуються вагітним. Пустирник може викликати сонливість. Тому обережність потрібна людям, чия робота пов’язана з постійною концентрацією уваги та керуванням механізмами.

Сучасні дані не підтверджують безпеку застосування пустирника у дітей та підлітків. Лікарське застосування до 18 років не рекомендується через нестачу даних. При грудному вигодовуванні безпека також не встановлена.

Не слід застосовувати пустирник при алергії на рослину. При появі незвичних реакцій прийом припиняють.

Даних про взаємодію пустирника з ліками недостатньо. При постійному прийомі препаратів, особливо тих, що впливають на згортання крові або роботу серця, застосування рослини слід обговорити з лікарем.

Описувався можливий ризик кровотечі при поєднанні з нестероїдними протизапальними засобами, але такі відомості потребують обережної оцінки. Збільшувати дози самостійно не рекомендується. Сучасні дані не містять зареєстрованих випадків передозування, однак безпека великих кількостей рослини вивчена недостатньо.

Коли потрібен лікар

При серцебитті, перебоях у роботі серця та інших незвичних симптомах потрібна консультація лікаря. Не варто самостійно пояснювати такі стани лише дією рослинних засобів. Звернення до спеціаліста особливо важливе при вагітності, грудному вигодовуванні, хронічних захворюваннях і постійному прийомі ліків. При захворюваннях серця лікування проводить лікар. Якщо після прийому з’явилися алергічні реакції, сильна слабкість, виражена сонливість або інші тривожні ознаки, потрібна медична оцінка.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →