Медунка лікарська: корисні властивості та застосування

Доктор Борис Увайдов

Медунка лікарська (Pulmonaria officinalis) — багаторічна лісова рослина, відома традиційним застосуванням при захворюваннях дихальних шляхів. У народній медицині її використовували при бронхітах, сухому кашлі та захриплості. У наукових описах відзначені слизові, пом'якшувальні та злегка в'яжучі властивості трави, а в народних травниках — відхаркувальна дія.

Що це за рослина і де її можна зустріти?

Медунка належить до родини Шорстколисті. Це багаторічна трав'яниста рослина з кореневищем. У ботанічній літературі зустрічається назва медунки лікарської, неясної або темної: Pulmonaria obscura Dumort., P. officinalis L. subsp. obscura (Dum.) Murb.

Таку назву важливо враховувати під час визначення рослини. У довідниках описуються близькі форми медунки, які використовувалися в народній практиці при подібних станах.

У рослини є кілька народних назв. Її називають медункою, медуницею, підсніжником, пасічною травою, легеневицею, легеневою, йодною та припарковою травою. Назви пов'язані як із раннім цвітінням, так і з традиційним використанням.

Медунка розквітає ранньою весною. Її ніжні квітки приваблюють бджіл нектаром. В одному суцвітті можна побачити одночасно рожеві та сині квітки. Ця особливість добре помітна під час цвітіння і допомагає впізнати рослину.

За ботанічними описами, медунка поширена майже по всій середній смузі європейської частини Росії, трапляється в Білорусі, Україні та Закавказзі. Зазвичай її можна знайти у змішаних і березових лісах, на лісових узліссях, серед чагарників і на луках.

У травниках також згадується медунка неясна (Pulmonaria obscura), яка росте в лісах. Під час збирання важливо правильно визначити рослину, а не орієнтуватися лише на побутову назву.

Чим корисна медунка лікарська?

Основний напрям традиційного застосування медунки пов'язаний із дихальною системою. У довіднику В. К. Варліха описані слизові, пом'якшувальні та злегка в'яжучі властивості трави. Автор зазначає, що в науковій медицині її застосування практично залишили, а використання збереглося переважно в народній практиці.

У М. А. та І. М. Носалів медунка характеризується як відхаркувальний засіб. Її традиційно застосовували при бронхітах, запаленнях слизової оболонки дихальних шляхів та інших грудних захворюваннях, що супроводжуються сухим кашлем і захриплістю.

Це різні характеристики рослини, наведені в різних довідниках. Вони описують історію фітотерапевтичного застосування, але самі по собі не доводять клінічної ефективності при конкретному захворюванні.

Дихальна система: кашель, бронхіт, захриплість

Саме з дихальними шляхами пов'язана більшість згадок про медунку в народній медицині. Траву використовували при сухому кашлі, бронхітах, запаленнях слизових оболонок дихальних шляхів та інших грудних захворюваннях. Відхаркувальний напрям застосування описаний у Носалів. У довіднику Варліха окремо відзначені слизові та пом'якшувальні властивості. У традиційній практиці рослину пов'язували з впливом на подразнені слизові оболонки дихальних шляхів. Водночас медунка не є заміною обстеженню та призначеному лікуванню. Кашель може супроводжувати різні захворювання, і вибір допомоги залежить від його причини.

Мінеральний склад і кровотворення

У книзі А. Ф. Гаммермана наведено відомості про мікроелементи, виявлені в траві медунки.

Серед них названі марганець, залізо та мідь. Автор об'єднує їх у так званий кровотворний комплекс мікроелементів. Крім цих елементів, у рослині виявляли ванадій, титан, срібло, нікель, стронцій та інші речовини.

У тому ж довіднику згадується вивчення трави на фармацевтичному факультеті Московського медичного інституту у зв'язку з можливим використанням при різних захворюваннях крові.

Окремо Гаммерман описує значення марганцю для деяких функцій організму. Зокрема, відзначається його участь у регуляції діяльності окремих залоз внутрішньої секреції та активізації вітаміну В1.

Однак виявлення мікроелементів у рослині не означає, що її вживання лікує анемію, захворювання крові або заповнює нестачу заліза. При таких станах необхідні лабораторне обстеження та лікування за призначенням лікаря.

Зовнішнє застосування в народній практиці

У старих описах зустрічаються відомості про зовнішнє використання медунки.

У Носалів згадується напар усієї рослини, який застосовували для промивання гнійних ран і наривів. Савельєва наводить народну пораду використовувати сік медунки замість йоду при пораненнях, а подрібнене листя — прикладати до гнійних ранок.

Ці рекомендації відображають традиційні уявлення про рослину. Вони не замінюють сучасної обробки пошкоджень шкіри та медичної допомоги при серйозних травмах.

Для чого медунку використовували в народній медицині?

Якщо зібрати відомості з довідників, основні напрями застосування виглядають так:

• при сухому кашлі;
• при бронхітах;
• при запаленнях слизової оболонки дихальних шляхів;
• при захриплості;
• при інших грудних захворюваннях;
• зовнішньо — в окремих народних практиках при пошкодженнях шкіри.

Основне місце посідає застосування при захворюваннях дихальної системи.

Назва «легенева трава» пов'язана саме з цією традицією. У книзі Савельєвої також розповідається, що латинська назва Pulmonaria перекладається як «легенева». У старовинних уявленнях форму листя пов'язували із зовнішньою схожістю з людськими легенями. Це пояснення стосується історії народної медицини, а не є доказом лікувальної дії.

Важливо розрізняти традиційне застосування та сучасну медичну оцінку. У довіднику Варліха прямо сказано, що наукова медицина практично відмовилася від використання трави медунки. Народна практика збереглася, але це не робить рослину самостійним засобом лікування бронхіту чи інших захворювань.

Як заварювати медунку і в якому вигляді її застосовували?

Медунку традиційно використовували в народній фітотерапії при захворюваннях дихальних шляхів. У старій літературі згадується напар рослини.

Водночас конкретної універсальної дози для самостійного приготування окремого настою або чаю довідкові описи не встановлюють. Тому не можна переносити пропорції інших трав на медунку або самостійно збільшувати кількість сировини.

Чи можна приготувати чай?

Питання про чай виникає часто, оскільки медунка належить до відомих весняних рослин.

У травниках описано внутрішнє застосування рослини при кашлі та інших грудних захворюваннях. Також зустрічається згадка про напар. Але це не дає підстав вважати будь-який домашній трав'яний чай лікарським засобом із встановленим дозуванням.

У книзі Грау наведено багатокомпонентний склад, до якого входить трава медунки лікарської. Збір готували на 1 літр окропу в термосі. Однак це рецепт саме багатокомпонентної суміші, а не окремого чаю з медунки.

Під час використання рослинних продуктів необхідно враховувати їхній склад і якість. Особливо це важливо для рослин, які можуть містити небажані сполуки.

Чим настій відрізняється від відвару?

Настій і відвар — різні способи приготування рослинної сировини. Не можна автоматично вважати, що спосіб, який підходить одній траві, підходить іншій. Щодо медунки в розглянутій фітотерапевтичній літературі згадується напар. Окремі універсальні пропорції для відвару не наводяться.

Не слід збільшувати кількість рослини або подовжувати приготування в надії посилити дію. При можливому внутрішньому застосуванні медунки необхідно враховувати сучасні відомості про безпеку та попередньо обговорити це з лікарем.

Як приймати медунку?

У народній практиці медунку вживали при сухому кашлі, бронхітах та інших захворюваннях дихальних шляхів. Але самостійний тривалий прийом не можна вважати безпечним лише на підставі традиції.

Сучасні відомості про рослинну сировину вказують на необхідність враховувати можливу присутність піролізидинових алкалоїдів. Детально питання безпеки розглянуті нижче. Якщо медунку розглядають як додатковий рослинний засіб, це потрібно узгодити зі спеціалістом. Вона не замінює призначені препарати та обстеження.

Як збирати та зберігати медунку?

У довіднику Варліха зазначено, що лікарською сировиною є трава медунки. Її збирають до розпускання квітів, а потім висушують.

Для заготівлі важливо правильно визначити рослину. Медунка лікарська та медунка неясна згадуються в ботанічній літературі під близькими назвами. Не варто збирати невідому траву, орієнтуючись лише на зовнішній вигляд або народну назву.

За описом Варліха, висушена трава має такі особливості:

• блідо-зелений колір;
• шорстку, майже колючу поверхню;
• практично відсутній запах;
• трав'янистий, слизовий і злегка в'яжучий смак.

Ці ознаки характеризують суху сировину, описану в довіднику. Медунка росте у змішаних і березових лісах, на узліссях, серед чагарників і на луках. Такі місця вказані в ботанічному описі поширення рослини. Водночас важливо не плутати медунку з легеневим лишайником Lobaria pulmonaria. Незважаючи на схожість назв, це зовсім різні організми.

Окрему увагу слід приділяти якості зібраної трави. Самостійне сушіння не гарантує відсутності небажаних речовин. Вміст природних сполук може відрізнятися залежно від походження та складу сировини.

Зберігати висушену рослину слід у сухих умовах, окремо від інших трав, із зазначенням назви та дати заготівлі. Не варто використовувати сировину, якщо її вигляд, походження або стан викликають сумніви.

Як знайти медунку лікарську за кордоном

У США та Європі медунку лікарську продають під різними назвами. Під час пошуку важливо звіряти латинську назву: схожі назви можуть позначати інші рослини.

Як називається рослина:

• США — lungwort, common lungwort.
• Німеччина — Lungenkraut, Echtes Lungenkraut.
• Франція — pulmonaire officinale, pulmonaire, herbe aux poumons.
• Латинська назва — *Pulmonaria officinalis L.*

У якому вигляді продається:

• Сушене листя та подрібнена надземна частина для заварювання.
• Чайні суміші (tisane).
• Настоянки та рідкі екстракти.
• Капсули й таблетки.
• У Франції також зустрічаються гомеопатичні гранули та краплі. Це не еквівалент трав'яного чаю або екстракту.

Де шукати:

• США — магазини здорового харчування, трав'яні крамниці, чайні магазини, інтернет-магазини трав і добавок.
• Німеччина — аптеки, Reformhäuser, трав'яні та чайні магазини.
• Франція — аптеки, парафармації, herboristeries та чайні магазини.
• У всіх трьох країнах продукція зустрічається також в інтернет-магазинах.

Що перевірити на упаковці:

• Повну латинську назву *Pulmonaria officinalis L.*
• Частину рослини: leaf (folium) або aerial parts (herba).
• Номер партії, термін придатності та дані виробника.
• Наявність аналізу на піролізидинові алкалоїди (PA).

Не плутайте медунку з лишайником lungwort lichen (*Lobaria pulmonaria*). Через можливий вміст PA перевагу варто надавати продуктам із підтвердженим контролем цих речовин.

Правила країни: у США добавки не проходять попереднього схвалення FDA щодо безпеки та ефективності, а в Німеччині та Франції наявність аптечного продажу або маркування чаю сама по собі не означає, що продукт зареєстрований як лікарський засіб.

Медунка лікарська: протипоказання та обережність

У книзі Савельєвої зазначено, що медунка, на відміну від деяких інших представників родини Шорстколистих, майже не містить алкалоїдів, здатних викликати небажані побічні ефекти. Однак сучасні відомості про безпеку вимагають враховувати можливу присутність піролізидинових алкалоїдів (ПА). Їхній вміст може відрізнятися залежно від рослинної сировини.

Піролізидинові алкалоїди становлять небезпеку насамперед через можливу шкідливу дію на печінку. При впливі цих сполук описується ризик серйозних уражень, зокрема венооклюзійної хвороби печінки.

Тому під час оцінювання безпеки важливо враховувати не лише назву рослини, а й походження конкретного продукту, його склад і результати контролю.

Вагітність і грудне вигодовування. Безпека внутрішнього застосування медунки в ці періоди не встановлена. З огляду на можливу присутність ПА від самостійного вживання слід відмовитися.

Діти та підлітки. До 18 років застосування не рекомендується через недостатню кількість даних про безпеку.

Захворювання печінки. За наявних порушень роботи печінки внутрішнє застосування рослини особливо небажане. Можливий вплив піролізидинових алкалоїдів потребує попередньої медичної оцінки.

Алергічні реакції. При індивідуальній непереносимості рослини або компонентів готового продукту від застосування слід відмовитися. Якщо з'явилися набряк, висип або утруднене дихання, необхідна медична допомога.

Прийом ліків. При одночасному використанні лікарських препаратів і рослинних засобів потрібна консультація лікаря або фармацевта. Особливо важливо враховувати препарати, які можуть негативно впливати на печінку.

Можлива сечогінна дія. У сучасних рекомендаціях щодо безпеки згадується м'який діуретичний ефект медунки. Health Canada рекомендує враховувати епізодичний характер такого застосування. Це не є підставою використовувати рослину самостійно для лікування захворювань нирок або сечовивідних шляхів.

Керування автомобілем і робота з механізмами. При використанні рослинних засобів слід враховувати можливі індивідуальні реакції. Якщо виникає сонливість або погіршується увага, не можна керувати автомобілем і працювати з механізмами.

У разі появи жовтизни шкіри або білків очей, потемніння сечі, незвично світлого калу, тривалої нудоти, блювання, болю в животі або вираженої слабкості необхідна медична оцінка. Такі симптоми можуть супроводжувати ураження печінки.

Коли потрібен лікар

При кашлі важливо враховувати його тривалість і супутні симптоми. Якщо він не минає, посилюється або супроводжується підвищенням температури, задишкою чи болем у грудях, слід звернутися до лікаря. При вираженому утрудненні дихання допомога потрібна негайно.

Консультація спеціаліста особливо важлива в таких випадках:

• під час вагітності та грудного вигодовування;
• при хронічних захворюваннях;
• при захворюваннях печінки;
• при постійному прийомі ліків;
• при схильності до алергічних реакцій;
• якщо рослинний засіб планують використовувати для дитини.

Перед застосуванням будь-яких рослинних продуктів необхідно повідомити лікаря про ліки та добавки, які вже приймаються. Це особливо важливо при тривалій терапії, захворюваннях печінки, підготовці до операції або протипухлинному лікуванні.

За наявності призначеного лікування не можна самостійно змінювати дозування або скасовувати препарати заради рослинних засобів. Якщо медунку розглядають як доповнення, її застосування слід узгодити з лікарем.

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі лікарські трави за темами →

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →