Хміль звичайний: корисні властивості та застосування

Хміль звичайний (Humulus lupulus) — багаторічна трав'яниста рослина з виткими пагонами та жіночими шишками-супліддями. За даними довідників із фітотерапії, його традиційно застосовують як заспокійливий засіб, при болісних подразненнях сечового міхура та як гіркий ароматичний шлунковий засіб. Для лікарських цілей використовують переважно шишки та залозки з лупуліном.
Я, як лікар, завжди звертаю увагу на просте правило: рослинна сировина потребує такого ж уважного ставлення, як і будь-які інші засоби. Важливо знати, яку частину рослини використовують, як її збирають і яких запобіжних заходів потрібно дотримуватися.
Що являє собою хміль звичайний і як його впізнати?
Хміль звичайний належить до родини Коноплеві. Це дводомна рослина з багаторічним кореневищем. Надземні стебла щороку відростають заново. Вони виткі, чотири- або шестигранні та можуть сягати 10 метрів завдовжки.
Пагони густо вкриті гачкуватими шипами. Вони допомагають рослині чіплятися за стовбури дерев, кущі та інші опори. Такі шипи розташовані на стеблах, черешках і нижньому боці листків. Якщо відповідної опори немає, пагони можуть стелитися по землі.
Листки хмелю супротивні. Вони бувають цілісними або розділеними на 3–5 лопатей. Край листкової пластинки пилчастий. На листках розташовані золотисто-жовті залозки.
Хміль має чоловічі та жіночі рослини. У жіночих рослин з'являються щільні головчасті суцвіття — знайомі багатьом шишки. Вони складаються з квіток і лусок-приквітків. На внутрішньому боці цих лусок розташовані залозки з жовтим порошком лупуліном.
Чоловічі суцвіття мають інший вигляд. Це сильно розгалужені безлисті волоті.
Хміль цвіте в липні, а плоди достигають у серпні–вересні. Рослина трапляється у вологих місцях: у вільхових і ясеневих лісах, серед чагарників, біля берегів річок. Хміль також вирощують біля будинків для озеленення стін, парканів і альтанок. Крім того, його культивують для отримання шишок, які використовують у пивоварній, хлібопекарській, парфумерній та фармацевтичній промисловості.
Який вигляд мають жіночі шишки та що міститься всередині?
Жіночі шишки — це щільні головчасті суцвіття. У ботанічному описі зазначено, що вони можуть складатися приблизно з 40–60 квіток. Луски-приквітки розташовані так, що на внутрішньому боці кожної з них є залозки з жовтим порошком лупуліном.
Тому для заготівлі важливі не лише самі шишки. Цінною сировиною вважаються також залозки, які отримують із висушених суплідь. Саме вони містять лупулін.
Після відмирання надземної частини рослина не зникає. Узимку стебла відмирають, а навесні з бруньок багаторічного кореневища знову з'являються молоді пагони. На одному місці хміль здатний рости багато років.
Де хміль росте в природі?
Хміль надає перевагу вологим місцям. Особливо характерні для нього вільхові та ясеневі ліси, прирічкові зарості й вологі чагарники. У деяких районах потужніші зарості дикорослого хмелю трапляються в лісах, біля боліт і в ярах.
У природних заростях хміль може витися по деревах і кущах. Поруч із ним трапляються й інші виткі рослини, тому під час збирання не можна орієнтуватися лише на здатність рослини чіплятися за опору.
Надійніше звертати увагу на сукупність ознак: багаторічне кореневище, щорічні виткі стебла з шипами, супротивні листки та, у жіночих рослин, характерні шишки із залозками на внутрішньому боці приквітків.
Хміль звичайний: користь і властивості рослини
За даними довідників із фітотерапії, лікарське значення мають супліддя хмелю та отримані з них залозки. Саме в залозках міститься лупулін — жовтуватий порошок із характерним ароматом.
Після просіювання свіжовисушених суплідь кількість лупуліну становить близько 7–16 відсотків. Він має вигляд золотисто-жовтого або помаранчевого, дещо липкого порошку, який прилипає до пальців. З часом його забарвлення стає більш бурим.
Супліддя хмелю вирізняються сильним ароматом, майже дурманним запахом і гострим, пряним, дуже гірким, терпким смаком. Лупулін також має своєрідний аромат і пряну гіркоту. У травниках описано заспокійливе застосування хмелю. Його використовують як компонент заспокійливих чаїв. Також хміль традиційно застосовують внутрішньо при болісних подразненнях сечового міхура. Лупулін описують як гіркий ароматичний шлунковий засіб. Таке застосування пов'язане з характерною гіркотою рослини.
Саме тому запити «користь хмелю» та «користь хмелю звичайного» зазвичай пов'язані з його традиційним використанням у фітотерапії. Однак важливо розуміти, що йдеться про описані напрямки застосування, а не про доведене лікування будь-яких захворювань.
У довідниках також зазначено, що препарати хмелю мають естрогенну активність. Тому до лікарського застосування рослини потрібно ставитися уважно. Флавоноїди хмелю описують як речовини з протизапальною дією. Однак відомості про склад рослини не означають, що її слід використовувати замість призначеного лікування. Зовнішнє застосування також згадується в описах фітотерапії. Шишки хмелю застосовували у вигляді припарок як знеболювальний засіб. Також описано застосування мазей при болісних виразках.
Що ще входить до складу хмелю?
Крім лупуліну, у довідниках окремо згадується ефірна олія суплідь. Вона входить до складу деяких препаратів, що свідчить про інтерес до ароматичних компонентів хмелю. У складі рослини також описані флавоноїди та лейкоантоціани. Флавоноїдам приписують протизапальну дію. Лейкоантоціани також виділяють в описах хімічного складу рослини.
Водночас не можна безпосередньо переносити властивості окремих речовин на дію домашнього настою або іншого самостійно приготовленого засобу. Вміст компонентів залежить від сировини та способу її отримання.
Для практичного застосування має значення і стан сировини. Свіжість шишок і залозок впливає на їхній характерний запах, зовнішній вигляд і збереження лупуліну.
Що лікує хміль і для чого застосовують його шишки?
Основна сировина хмелю — шишки. У довідниках їх зазначено як частину рослини, яку використовують для традиційного лікарського застосування. Хміль входить до складу заспокійливих чаїв. Його застосовують як заспокійливий засіб і при болісних подразненнях сечового міхура. Ще один напрям застосування пов'язаний із лупуліном. Його використовують як гіркий ароматичний шлунковий засіб. Зовнішнє застосування шишок описане у вигляді припарок. Такий спосіб пов'язують зі знеболювальною дією. Також у старих описах згадуються мазі з хмелем при болісних виразках.
На запитання «що лікує хміль» коректно відповідати з урахуванням традицій фітотерапії: рослину застосовували для заспокоєння, при болісних подразненнях сечового міхура та як гіркий ароматичний засіб для травної системи. Це не означає, що хміль самостійно усуває причини захворювань або замінює медичне лікування.
Водночас лікарське значення рослини в сучасних умовах оцінюють обережно. У довідниках зазначається, що медицина має більш вивчені засоби. Окремо хміль відомий як рослина для харчової промисловості. Шишки використовують у пивоварінні, а також в інших галузях.
Як хміль використовували в пивоварінні?
Історія хмелю тісно пов'язана з приготуванням пива. В одному з джерел зазначено, що шишки почали використовувати для варіння пива ще в IX столітті в Київській Русі.
Хміль надає напою характерної гіркоти й аромату. Крім того, його використання пов'язують зі збереженням пишної піни та захистом напою від передчасного скисання. Для пивоваріння вирощують переважно жіночі рослини. У промисловості цінують саме залозки, якими вкриті приквітки та оцвітина шишок.
Хміль вирощують у різних країнах. У старих ботанічних описах згадуються Північна Америка, Бразилія, Австралія, Австрія, Німеччина та Франція. Культура була поширена й у різних регіонах Росії.
Чи можна їсти хміль?
У харчовій промисловості використовують насамперед жіночі шишки хмелю та ароматичні речовини, які вони містять. Вони надають пиву характерної гіркоти й запаху. Однак це не означає, що шишки слід вживати в їжу в сирому вигляді або самостійно використовувати як лікарський засіб.
Питання «чи можна їсти хміль» потребує розмежування харчового та лікарського застосування. Для пивоваріння використовують підготовлену рослинну сировину, а для фітотерапії — шишки та залозки, призначені для відповідних препаратів. Конкретні дозування для домашнього вживання в довідниках не наведені.
Як правильно заварювати хміль?
Хміль входить до складу заспокійливих чаїв. Однак конкретні домашні пропорції та дозування для самостійного приготування настою в довідниках із фітотерапії не зазначені.
Тому важливо розрізняти традиційний опис рослини та призначення готового засобу. Наявність рослини у складі чаю сама по собі не визначає відповідну схему застосування для кожної людини.
Хміль має седативні властивості. Під час використання необхідно враховувати можливий вплив на увагу та сонливість. У фітотерапії описано й зовнішнє застосування шишок. Їх використовували для припарок і зовнішніх засобів. Такі способи мають відповідати конкретній рецептурі, а не підбиратися довільно.
Як збирають шишки хмелю?
Для лікарських цілей збирають супліддя, тобто шишки хмелю та отримані з них залозки. Збирання проводять у ясну погоду за кілька днів до повного достигання.
Ознакою відповідного часу вважають зеленувато-жовте забарвлення суплідь і те, що приквітки ще досить щільно прилягають одна до одної. Зазвичай це відбувається наприкінці серпня або на початку вересня. Строк залежить від сорту хмелю.
Після збирання супліддя розкладають тонким шаром на полотнищах у добре провітрюваному затіненому приміщенні. Під час сушіння їх перевертають 2–3 рази на день, поки сировина не досягне необхідного ступеня сухості.
Висушені супліддя зберігають сильний аромат. Лупулін залишається золотисто-жовтим або помаранчевим порошком із липкими властивостями та характерним запахом. Супліддя й залозки хмелю рекомендується щороку замінювати свіжими.
Як вирощують хміль?
Хміль можна розмножувати живцями, які заготовляють із підземних пагонів. Рослина здатна рости на різних ґрунтах, але найпридатнішим вважається глибокий чорноземний помірно вологий ґрунт.
У старих рекомендаціях для вирощування також зазначаються ґрунти з певною кількістю вапна, глини та піску. Місце обирають сонячне й відкрите, по можливості рівне або з невеликим ухилом. Бажано, щоб ділянка була захищена від північних вітрів.
У культурі хміль вирощують насамперед заради шишок. У старих джерелах згадуються цілі райони спеціалізованого хмелярства. Високоякісну сировину отримували, зокрема, у Волинській губернії. Хміль використовують не лише в медицині та пивоварінні. Його також вирощують для хлібопекарської, парфумерної та фармацевтичної промисловості.
Що важливо знати про зберігання хмелю?
Після збирання основну увагу приділяють правильному сушінню. Сировина має перебувати в добре провітрюваному затіненому місці. Особливість хмелю — виражений аромат. Залозки містять лупулін, який легко прилипає до пальців. Під час тривалого зберігання його забарвлення змінюється та стає більш бурим. Для традиційного використання важлива свіжість сировини. У довідниках зазначається, що і супліддя, і залозки хмелю слід щороку замінювати.
Використовують саме шишки хмелю, у яких містяться залозки з лупуліном.
Як знайти хміль звичайний за кордоном
За кордоном хміль можна зустріти під різними назвами. Для пошуку орієнтуйтеся на латинську назву \*Humulus lupulus\* та на назву потрібної частини рослини.
- США: “hops”, “common hops”, “hops flowers/cones”. Продається у вигляді сухих шишок, пакетиків для чаю, настоянок, рідких екстрактів і капсул.
- Німеччина: “Hopfen”, “Echter Hopfen”. Потрібна частина називається “Hopfenzapfen”, “Hopfenblüten” або “Hopfendolden”. Буває у вигляді сухих шишок, чайних сумішей, крапель і капсул.
- Франція: “houblon”; потрібна частина — “cônes de houblon”, іноді “fleurs de houblon”. Продається розсипом, у пакетиках для настою, настоянках і капсулах.
Шукати рослину можна в магазинах здорового харчування, трав'яних і чайних магазинах, аптеках, парафармаціях та інтернет-магазинах. У Німеччині також варто звернути увагу на Reformhäuser, у Франції — на herboristeries.
На упаковці перевірте \*Humulus lupulus\* та позначення жіночих квіток, шишок або стробілів. Уточніть, чи це цілі шишки, порошок або екстракт, чистий хміль чи суміш. Для настоянок перевіряйте частину рослини, співвідношення екстракції та відсоток алкоголю.
Правила та статус продукту залежать від країни: наприклад, у США добавки не проходять попереднього схвалення FDA щодо безпеки та ефективності.
Протипоказання та обережність: хміль — користь і шкода
Хміль звичайний має протипоказання насамперед за підвищеної чутливості до рослини. У разі контакту з хмелем можлива алергічна реакція шкіри. Сучасні дані щодо безпеки обмежені. Особливо недостатньо інформації про тривале застосування, великі дози та концентровані екстракти.
Хміль може спричиняти седативний ефект і сонливість. Тому потрібно враховувати можливе зниження уваги. Обережність особливо важлива при поєднанні з алкоголем і седативними ліками, оскільки сонливість може посилитися.
Компоненти хмелю мають естрогеноподібну активність. За гормонозалежних станів лікарське застосування слід обговорити з лікарем. Під час вагітності та грудного вигодовування лікарське застосування хмелю не рекомендується, оскільки безпеку в ці періоди не встановлено. Дітям молодше 12 років лікарське застосування хмелю не рекомендується через брак даних про безпеку.
Є відомості про можливий вплив компонентів хмелю на ферменти, які беруть участь в обміні лікарських засобів. Для одного стандартизованого екстракту клінічно значущого впливу в людей не виявили, але дані про взаємодії залишаються обмеженими.
За вираженої сонливості після застосування не слід керувати транспортом або працювати з механізмами.
Чи можна застосовувати хміль при епілепсії?
При епілепсії не слід самостійно використовувати хміль із лікувальною метою. Рослина має седативні властивості, а відомості про її взаємодію з ліками обмежені. Якщо людина приймає протиепілептичні препарати, можливість застосування хмелю необхідно попередньо обговорити з лікарем. Самостійно змінювати дози або скасовувати призначені ліки не можна.
Коли потрібен лікар
Хміль не замінює медичної діагностики. Якщо симптоми зберігаються або є вираженими, необхідно звернутися до лікаря. Особливу увагу потрібно приділяти людям із хронічними захворюваннями та тим, хто постійно приймає ліки. Не слід самостійно скасовувати призначене лікування через застосування хмелю. У разі появи ознак алергії застосування рослини потрібно припинити. Якщо реакція виражена, необхідна медична допомога. Під час вагітності та грудного вигодовування лікарське використання хмелю потребує обережності й консультації фахівця.
Якщо ви приймаєте заспокійливі препарати, вживаєте алкоголь або постійно використовуєте інші засоби, застосування хмелю краще заздалегідь обговорити з лікарем.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Статтю підготовлено за даними довідників із фітотерапії та сучасними відомостями про безпеку хмелю. Матеріал не замінює консультації лікаря.
Часті запитання
Чим корисний хміль звичайний?
Хміль традиційно застосовують як заспокійливий засіб, гіркий ароматичний шлунковий засіб і при болісних подразненнях сечового міхура. Для лікарського застосування використовують переважно жіночі шишки та залозки, що містять лупулін.
Чи має хміль протипоказання?
Обережність потрібна за підвищеної чутливості, під час вагітності, грудного вигодовування, прийому седативних препаратів і для дітей молодше 12 років. Хміль також може спричиняти сонливість, тому важливо враховувати його поєднання з алкоголем і ліками.
Як правильно заварювати хміль?
Хміль входить до складу заспокійливих чаїв, але конкретні дозування та пропорції потрібно підбирати з урахуванням рекомендацій фахівця. У довідниках із фітотерапії не наведено універсального домашнього рецепта настою.
Де застосовують хміль звичайний?
Використовують переважно шишки. У фітотерапії описано внутрішнє застосування та зовнішнє використання у вигляді припарок.
Для чого потрібен хміль?
Хміль традиційно використовують для заспокоєння, як гіркий ароматичний засіб і при болісних подразненнях сечового міхура. Ці напрямки застосування не означають, що рослина замінює лікування встановленого захворювання.
Коли краще збирати хміль?
Шишки збирають у ясну погоду за кілька днів до повного достигання, зазвичай наприкінці серпня або на початку вересня. Орієнтуються на зеленувато-жовте забарвлення суплідь і щільно прилеглі приквітки.
Як правильно сушити хміль?
Супліддя розкладають тонким шаром у затіненому провітрюваному приміщенні та перевертають 2–3 рази на день. Правильне сушіння допомагає зберегти характерні властивості сировини.
Чи можна давати хміль дітям?
Лікарське застосування хмелю дітям молодше 12 років не рекомендується через брак даних про безпеку.
Чи можна застосовувати хміль при епілепсії?
Самостійно використовувати хміль при епілепсії не рекомендується. Через седативні властивості рослини та обмежені відомості про взаємодію з ліками можливість її застосування потрібно обговорити з лікарем.
Чи можна їсти шишки хмелю?
Шишки хмелю використовують у харчовій промисловості, насамперед для надання пиву гіркоти й аромату. Однак це не є рекомендацією вживати їх у сирому вигляді або самостійно використовувати як лікарський засіб.
Вивчайте тему системно — курс, книги та відеолекції лікаря
Академія: навчання натуропатії →Настільна книга для здорових і хворих. Борис Увайдов →Повний відеокурс лікаря Увайдова: 26 лекцій →Або почніть з безкоштовної брошури «7 кроків до очищення організму» →
