Гіпертиреоз: симптоми, причини та що робити

Доктор Борис Увайдов

Гіпертиреоз — це підвищена функція щитоподібної залози, за якої організм отримує надлишок гормонів. Основні симптоми: прискорене серцебиття, нервозність, тривожність, тремтіння рук, погана переносимість спеки, підвищена пітливість, м’язова слабкість, порушення сну та незрозуміле зниження ваги. У деяких людей щитоподібна залоза збільшується, і на шиї з’являється припухлість. Щоб перевірити гормональний фон, здають кров на ТТГ і вільний Т4, а з результатами звертаються до ендокринолога.

Гіпертиреоз: що це за захворювання і чому воно виникає?

Щитоподібна залоза розташована в передній частині шиї. Вона виробляє гормони, які впливають на роботу серця, температуру тіла та обмін речовин. Коли гормонів стає більше, ніж потрібно, організм починає працювати в прискореному режимі. Цей стан називають гіпертиреозом, або підвищеною функцією щитоподібної залози.

Надлишок гормонів позначається на різних системах організму. Людина може відчувати внутрішнє занепокоєння, швидше втомлюватися, гірше спати та помічати зміни ваги. Серце іноді починає битися частіше або неритмічно. У деяких людей щитоподібна залоза збільшується, через що з’являється припухлість у ділянці шиї.

Чому виникає таке порушення? Однією з найпоширеніших причин вважають хворобу Грейвса. Це аутоімунний стан, за якого імунна система виробляє антитіла, що змушують щитоподібну залозу виробляти надто багато гормонів. За медичними даними, із цією причиною пов’язано приблизно чотири з п’яти випадків гіпертиреозу.

Інший варіант — поява вузлів у щитоподібній залозі. Деякі з них здатні самостійно виробляти гормони, через що їхня кількість в організмі збільшується. Також підвищена функція залози іноді пов’язана з прийманням певних ліків, наприклад аміодарону, який використовують при порушеннях серцевого ритму.

Гіпертиреоз не слід плутати з гіпотиреозом. При першому стані гормонів щитоподібної залози надто багато, при другому — їх недостатньо. При гіпертиреозі обмінні процеси прискорюються, а при гіпотиреозі можуть сповільнюватися. Ця відмінність важлива для вибору обстеження та подальшого лікування.

Які симптоми гіпертиреозу мають насторожити?

Підвищена активність щитоподібної залози може відображатися одразу на кількох системах організму. Іноді зміни наростають поступово, і людина не відразу розуміє, чому звичне самопочуття змінилося. Одні скаржаться на серцебиття, інші помічають дратівливість або незрозуміле зниження ваги.

До поширених проявів належать:

• нервозність, тривожність і підвищена дратівливість;
• різкі зміни настрою;
• труднощі із засинанням і порушення сну;
• постійна втома та м’язова слабкість;
• погана переносимість спеки;
• прискорене або нерегулярне серцебиття;
• тремтіння та мимовільні посмикування м’язів;
• зниження маси тіла;
• збільшення щитоподібної залози та припухлість на шиї.

Особливої уваги заслуговує поєднання кількох змін. Наприклад, людина стала гірше спати, постійно відчуває спеку, втрачає вагу й помічає, що серце б’ється швидше, ніж зазвичай. Таке поєднання характерне для підвищеної функції щитоподібної залози й є приводом перевірити гормональний фон.

У людей старшого віку симптоми іноді сприймаються як звичайна втома або наслідки напруженого способу життя. Людина звикає до поганого сну, підвищеної дратівливості та слабкості. Однак тривалі зміни самопочуття заслуговують на увагу, особливо якщо до них додається серцебиття.

Гіпертиреоз: симптоми у жінок

У жінок підвищена функція щитоподібної залози може проявлятися тривожністю, порушенням сну, слабкістю, тремтінням і зниженням ваги. Можливі також зміни настрою, підвищена пітливість і прискорене серцебиття. Ці ознаки зустрічаються і в чоловіків, але жінки стикаються з гіпертиреозом значно частіше.

За медичними даними, захворювання зустрічається у жінок приблизно в десять разів частіше. Зазвичай воно розвивається у віці від 20 до 40 років, хоча може виникнути й в інші періоди життя. Тому після сорока чи п’ятдесяти років не варто пояснювати всі зміни самопочуття лише віковими змінами.

Якщо жінка помічає, що стала гірше переносити спеку, постійно відчуває внутрішнє напруження й втрачає вагу без очевидної причини, варто перевірити щитоподібну залозу. Особливо важливо звернути увагу на поєднання цих проявів із порушеннями сну та серцебиттям.

А як проявляється гіпертиреоз у чоловіків?

У чоловіків захворювання також може супроводжуватися прискореним серцебиттям, дратівливістю, тривожністю, слабкістю та зниженням ваги. Можливі порушення сну, тремтіння та непереносимість високої температури навколишнього середовища.

Іноді чоловік довго не звертає уваги на зміни. Втому пояснює роботою, дратівливість — стресом, а втрату ваги — зміною харчування. Але якщо кілька ознак зберігаються одночасно, варто з’ясувати їхню причину.

Гіпертиреоз зустрічається у чоловіків рідше, однак це не означає, що ним можна нехтувати. Підвищене вироблення гормонів може створювати проблеми незалежно від статі та віку. Тому при появі характерних змін важливо не відкладати обстеження.

Як відрізнити гіпертиреоз від інших порушень роботи щитоподібної залози?

Деякі прояви підвищеної функції щитоподібної залози схожі на симптоми інших станів. Наприклад, прискорене серцебиття, тривожність і порушення сну можуть зустрічатися при різних захворюваннях. Зниження ваги також не обов’язково пов’язане з гормональними порушеннями.

Для оцінки стану щитоподібної залози використовують лабораторні показники. При гіпертиреозі зазвичай знижується рівень ТТГ — тиреотропного гормону, який виробляє гіпофіз і який регулює роботу щитоподібної залози. Водночас вільний Т4 може бути підвищеним.

При цьому лікар враховує обидва показники, скарги пацієнта та результати огляду. Якщо зміни гормонів підтверджують підвищену функцію залози, наступним кроком стає з’ясування причини. Для цього можуть знадобитися додаткові лабораторні дослідження та обстеження самої щитоподібної залози.

Не варто замінювати медичне обстеження домашніми перевірками. Наприклад, швидкість зникнення плями йоду на шкірі або вимірювання температури тіла не дають змоги встановити діагноз гіпертиреозу. Щоб з’ясувати стан щитоподібної залози, потрібні відповідні медичні дослідження.

Гіпертиреоз: які аналізи здати та які обстеження пройти?

Почати слід із запису до ендокринолога. Це фахівець, який займається захворюваннями гормональної системи, зокрема порушеннями функції щитоподібної залози. Якщо потрапити до нього відразу неможливо, першим етапом може стати звернення до терапевта.

Для первинної оцінки функції щитоподібної залози важливі два аналізи крові:

• ТТГ (тиреотропний гормон) — показник, який допомагає оцінити регуляцію роботи щитоподібної залози. При гіпертиреозі його рівень зазвичай знижений.
• Вільний Т4 (тироксин) — один з основних гормонів щитоподібної залози. При вираженому гіпертиреозі його вміст зазвичай підвищується.

Якщо результати потребують уточнення, лікар може призначити дослідження вільного Т3 та додаткові аналізи. Зокрема, при підозрі на хворобу Грейвса перевіряють антитіла до рецепторів ТТГ. Це допомагає розібратися в причині підвищеного вироблення гормонів.

У деяких випадках призначають УЗД щитоподібної залози. Воно дає змогу оцінити розміри органа, його структуру та наявність вузлових утворень. Необхідність такого дослідження визначають після огляду й оцінки лабораторних показників.

Перед прийомом корисно підготувати інформацію про свій стан. Запишіть, коли почалися порушення сну, як змінилася вага, наскільки часто виникає серцебиття, чи з’явилося тремтіння в руках. Окремо перелічіть ліки, які приймаєте, особливо препарати для лікування порушень серцевого ритму, зокрема аміодарон.

Візьміть із собою результати вже виконаних аналізів та обстежень. Так ендокринолог зможе оцінити зміни в динаміці й визначити подальший порядок обстеження. Не потрібно самостійно призначати собі великий список аналізів: лікар підбере дослідження з урахуванням імовірної причини захворювання.

Гіпертиреоз: що не можна їсти та як змінити спосіб життя?

Люди, які дізналися про порушення роботи щитоподібної залози, часто починають шукати спеціальну дієту. Виникає запитання: які продукти слід прибрати та чим замінити звичну їжу?

Сама по собі зміна раціону не усуває причину підвищеного вироблення гормонів. При гіпертиреозі основну увагу приділяють встановленню причини порушення та вибору лікування. Медичні дані не визначають універсального списку продуктів, заборонених кожній людині з таким діагнозом.

Тому не варто самостійно складати сувору дієту або виключати цілі групи продуктів лише через діагноз. Харчування має залишатися повноцінним і різноманітним. Якщо лікар виявив додаткові порушення або особливості стану, раціон можна коригувати з урахуванням цих обставин.

Окрему увагу приділіть йоду. Він необхідний для утворення гормонів щитоподібної залози, однак при гіпертиреозі надлишок йоду здатний погіршити порушення. Не слід самостійно починати приймати добавки, що містять йод, використовувати концентровані препарати або збільшувати кількість йоду в раціоні з лікувальною метою.

Зверніть увагу й на повсякденні звички. При підвищеній нервозності та труднощах зі сном корисно організувати передбачуваний розпорядок дня. Визначте постійний час для відходу до сну та пробудження, заздалегідь завершуйте робочі справи й залишайте вечір для спокійного відпочинку. Не переносьте час сну постійно на пізніші години.

Практичний варіант — вести щоденник самопочуття. Вранці відзначайте якість сну, протягом дня записуйте епізоди серцебиття, тремтіння, слабкості та відчуття спеки. Увечері фіксуйте зміни ваги, якщо контролюєте її, та загальне самопочуття. Ці записи допоможуть лікарю побачити, як змінюються прояви захворювання.

Фізичну активність також слід узгоджувати із самопочуттям. Не потрібно намагатися долати слабкість інтенсивними тренуваннями. При незвично частому або нерегулярному серцебитті відмовтеся від важких навантажень до оцінки стану фахівцем. Повсякденну активність краще збільшувати поступово, орієнтуючись на переносимість.

Гіпертиреоз: чого не можна робити при такому діагнозі?

Перше — не намагайтеся самостійно лікувати гормональне порушення за порадами з інтернету. Навіть якщо у знайомого були схожі симптоми, причини його захворювання можуть відрізнятися від ваших. Однакові скарги не означають однакової тактики лікування.

Друге — не скасовуйте призначені ліки й не змінюйте їхню кількість самостійно. Якщо ви приймаєте препарати від порушень серцевого ритму або інші ліки, обов’язково повідомте про це під час прийому. Деякі медикаменти можуть бути пов’язані з розвитком підвищеної функції щитоподібної залози.

Третє — не відкладайте обстеження, сподіваючись, що неприємні відчуття минуть самі собою. Гіпертиреоз може призводити до додаткових проблем, особливо якщо його не лікувати або не контролювати.

Четверте — не намагайтеся нормалізувати гормони за допомогою самостійного приймання йоду та мікроелементів. Харчові добавки не замінюють встановлення причини захворювання та підбору відповідної терапії.

Що я раджу: мій погляд на здоров’я щитоподібної залози

Я вважаю, що роботу щитоподібної залози потрібно розглядати через стан обміну речовин. У своїх виступах я говорю про три рівні метаболізму: високий, середній і низький. На мій погляд, повноцінна робота організму передбачає високий рівень обміну речовин, за якого їжа, що надходить, витрачається з достатньою інтенсивністю. Недостатню активність щитоподібної залози я пов’язую із сповільненням цих процесів. Лікарі ж оцінюють функцію залози за гормональними показниками й не вважають високий рівень метаболізму універсальною нормою для кожної людини.

Я пов’язую роботу щитоподібної залози зі станом інших ендокринних органів. У своїх виступах я пояснюю, що при порушеннях роботи щитоподібної залози можуть страждати й залежні від неї системи. Окремо звертаю увагу на зв’язок із яєчниками у жінок і передміхуровою залозою у чоловіків. На мою думку, розглядати ці органи цілком незалежно один від одного неправильно. Водночас сучасна ендокринологія не вважає захворювання яєчників або простати обов’язковим наслідком гіпертиреозу.

Я надаю значення забезпеченості організму мікроелементами. У своїх виступах я називаю йод, селен, кремній і цинк серед елементів, які, на мою думку, необхідні для живлення ендокринних залоз і тканин. Я вважаю, що недостатнє надходження поживних речовин заслуговує на увагу при комплексному підході до здоров’я. Водночас при гіпертиреозі особливо важливо враховувати, що надлишок йоду здатний погіршити порушення функції залози. Тому я не закликаю самостійно збільшувати його споживання або приймати мікроелементи без урахування стану щитоподібної залози.

Я звертаю увагу на стан ділянки шиї. У своїх виступах я пов’язую напруження м’язів шиї, особливо в районі сьомого шийного хребця, зі спазмами та порушенням кровообігу. За моєю теорією, м’язове напруження може створювати замкнене коло, за якого погіршується кровопостачання й страждає загальне самопочуття. Це мій власний погляд на взаємозв’язок стану шиї та організму. Однак сучасна ендокринологія не розглядає м’язові спазми шиї як встановлену причину гіпертиреозу. Такі спостереження не замінюють обстеження щитоподібної залози та призначеного лікування.

Як лікують гіпертиреоз і чого очікувати від лікування?

Гіпертиреоз — стан, який зазвичай піддається лікуванню. Вибір методу залежить від причини захворювання, стану щитоподібної залози та особливостей конкретної людини. Тому однакової схеми для всіх пацієнтів немає.

У медичній практиці застосовують три основні підходи.

Перший — медикаментозне лікування. Існують препарати, які перешкоджають надмірному виробленню гормонів щитоподібною залозою. Вони допомагають контролювати гормональну активність органа. Лікар підбирає відповідний варіант і визначає порядок подальшого спостереження з урахуванням результатів аналізів.

Другий — лікування радіоактивним йодом. Це різновид радіотерапії, під час якої впливають на клітини щитоподібної залози. У результаті здатність залози виробляти гормони зменшується. Такий метод розглядають при певних причинах і варіантах перебігу захворювання.

Третій — хірургічне втручання. У деяких випадках видаляють частину щитоподібної залози або весь орган. Такий варіант розглядають з урахуванням медичних показань та особливостей стану пацієнта.

Кожен спосіб має свої переваги й недоліки. Зазвичай пацієнт обговорює можливі варіанти з ендокринологом, який допомагає обрати відповідну тактику.

Коли люди запитують, чи обов’язково при гіпертиреозі робити операцію, чи можна обійтися таблетками, відповідь залежить від причини та особливостей захворювання. При одних варіантах достатньо медикаментозного лікування, при інших розглядають радіоактивний йод або хірургічне втручання.

Під час лікування важливо контролювати гормональні показники. За результатами повторних аналізів лікар оцінює, наскільки ефективним є обране лікування та чи потрібно змінювати тактику. Не варто припиняти терапію лише тому, що серцебиття, тривожність або порушення сну стали менш вираженими.

Важливо розуміти, що зміна харчування, масаж, прогулянки та інші оздоровчі звички не усувають підвищене вироблення гормонів. Їх можна розглядати як частину загальної турботи про здоров’я, але не замість призначеної медичної допомоги.

Коли звертатися до лікаря

Коли потрібна екстрена допомога

Одне з найнебезпечніших ускладнень гіпертиреозу — тиреотоксичний криз. Це раптове, небезпечне для життя посилення проявів захворювання. При різкому погіршенні стану та підозрі на таке ускладнення необхідно негайно викликати швидку допомогу.

Також екстрена допомога необхідна при болю в грудях, що віддає в руку, особливо якщо він супроводжується холодним потом або задишкою. Не намагайтеся самостійно визначити причину такого болю або чекати, поки він мине.

Коли звернутися до лікаря планово

Якщо перелічені вище зміни самопочуття зберігаються, запишіться до ендокринолога. Особливо важливо пройти обстеження при поєднанні зниження ваги, серцебиття, тремтіння, тривожності та порушень сну.

При вже встановленому гіпертиреозі важливо дотримуватися призначеного порядку спостереження. Без лікування або при недостатньому контролі можуть виникнути проблеми з очима, зокрема подразнення, двоїння та випинання очей.

Під час вагітності підвищується ризик ускладнень, серед яких прееклампсія, передчасні пологи та викидень. Тому при вагітності й підозрі на порушення функції щитоподібної залози необхідно своєчасно звернутися до фахівця.

Детальніше про те, як я працюю з цією темою, — на сторінці «Щитоподібна залоза».

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →