Методи натуропатії: основи природного оздоровлення

Доктор Борис УвайдовДоктор Борис Увайдов
Свіжі овочі та фрукти, склянка чистої води на дерев'яному столі біля світлого вікна

Методи натуропатії — це способи піклування про здоров'я за допомогою харчування, природних чинників, фізичних практик і роботи з психологічним станом. Природне оздоровлення розглядає людину загалом, а не лише окремі органи. Почати знайомство з ним варто з розуміння основних напрямів, їхніх можливостей та обмежень, а потім вивчити, як застосовувати отримані знання в повсякденному житті.

Що таке натуропатія і на чому ґрунтується природне оздоровлення?

Натуропатія, або природне оздоровлення, — напрям оздоровчої практики, який спирається на використання природних чинників. До них належать харчування, вода, рух, вплив природного середовища, масаж і психологічні методи. У різних школах набір практик відрізняється, тому під однією назвою можуть ховатися досить різні підходи.

Історично рух за природне оздоровлення почав розвиватися в Німеччині в XIX столітті, а згодом поширився в інших країнах. Його прихильники прагнули переглянути звички повсякденного життя й приділяти більше уваги природним умовам існування людини. У центрі уваги опинилися раціон, фізична активність, відпочинок та емоційна рівновага.

Сьогодні натуропатичні практики розглядають як частину ширшого напряму додаткового оздоровлення. Тут корисно розрізняти кілька понять. Якщо людина використовує нетрадиційну практику разом зі звичайною медичною допомогою, її називають додатковою. Якщо замість медичної допомоги — альтернативною.

Є також інтегративний підхід. Він передбачає узгоджене поєднання звичайної медичної допомоги й окремих додаткових практик з урахуванням стану людини. Наприклад, фахівець може обговорювати з пацієнтом фізичну активність, харчування та методи розслаблення поряд з основним медичним спостереженням.

Головне освітнє завдання натуропатії — познайомити людину з різними способами піклування про себе. Щоб розбиратися в цьому напрямі, недостатньо запам'ятати назви процедур. Потрібно розуміти, як влаштований організм, які чинники впливають на самопочуття і де закінчуються можливості самостійних практик.

Які методи натуропатії існують?

Природне оздоровлення не обмежується травами чи якимось одним способом оздоровлення. Це ціла система напрямів, кожен із яких має власні завдання й особливості. Найзручніше вивчати їх за групами.

1. Харчування та харчові практики.

Це один з основних напрямів натуропатії. Він охоплює вивчення складу раціону, харчових звичок, поєднання продуктів і різних систем харчування. В окремих школах розглядають роздільне харчування, рослинний раціон і моносироїдіння.

Людині, яка вивчає цю галузь, необхідно розбиратися в харчовій цінності продуктів, різноманітності раціону та потребах організму. Особливу увагу приділяють тому, як харчування пов'язане з повсякденним самопочуттям.

2. Сокотерапія та натуральні продукти.

У натуропатичних школах вивчають використання свіжих овочевих і фруктових соків, а також окремих продуктів природного походження. У книжках про природне оздоровлення можна зустріти розгляд прополісу, муміє та бджолиного пилку.

Тут важливо розуміти різницю між знайомством із традиційною практикою та доведеною користю конкретного засобу. Природне походження продукту саме собою не означає, що він безпечний для кожної людини. Особливо уважно слід ставитися до продуктів бджільництва та концентрованих добавок.

3. Водолікування.

Воду використовують у різних натуропатичних практиках. До цього напряму належать ванни, обливання, обгортання та інші зовнішні процедури. В окремих школах вивчають мінеральні ванни й методи, пов'язані з чергуванням температур.

Під час навчання розглядають властивості води, особливості впливу температури та правила безпеки. Одну й ту саму процедуру люди з різним станом здоров'я можуть переносити по-різному.

4. Масаж і тілесні практики.

Масаж, робота з м'язами та зв'язками, остеопатичні підходи також зустрічаються в програмах природного оздоровлення. Вони спрямовані на вивчення взаємозв'язку руху, м'язового напруження та загального фізичного стану.

У цьому напрямі особливо важливо розуміти межі компетенції фахівця. Біль, обмеження рухливості та інші зміни можуть мати різні причини, тому тілесні практики не замінюють обстеження.

5. Рух і природне середовище.

Фізична активність, перебування на свіжому повітрі та використання природного освітлення належать до загальних складових здорового способу життя. У натуропатичному навчанні розглядають сонячні й повітряні ванни, вправи та різні способи підтримання рухової активності.

6. Психологія та робота зі свідомістю.

Емоційний стан, звички, стрес і ставлення людини до власного життя посідають помітне місце в деяких школах натуропатії. У більш спеціалізованих програмах вивчають навіювання, самонавіювання, гіпноз і психологічні практики.

Ці напрями не слід змішувати. Психологічна допомога, гіпноз і звичайні способи розслаблення мають різні завдання та потребують різної підготовки.

Як пов'язані харчування, спосіб життя та самопочуття?

Людина не існує окремо від навколишнього середовища. На її повсякденний стан впливають харчові звички, фізична активність, якість сну, емоційні навантаження та соціальні обставини.

Тому сучасний інтерес до комплексного підходу цілком зрозумілий. Наприклад, під час вивчення харчування розглядають не лише окремі продукти, а й увесь раціон. Під час вивчення руху звертають увагу не тільки на вправи, а й на те, наскільки активна людина протягом звичайного дня.

Схожий принцип застосовують у психологічному напрямі. Постійне напруження, тривожність і труднощі з відпочинком можуть впливати на якість життя. Тому роботу з емоційним станом розглядають як самостійну галузь піклування про себе.

Однак не варто пояснювати будь-яке нездужання неправильним харчуванням або нестачею позитивних емоцій. Втома, порушення травлення, зміна ваги та інші скарги можуть виникати з різних причин. Іноді за ними стоять захворювання, які неможливо визначити за однією ознакою.

Лікарі встановлюють причину стану за допомогою бесіди, огляду та необхідних обстежень. Частота або тривалість окремого симптому сама собою не дає змоги встановити діагноз.

Натуропатичні знання корисні насамперед як освітня основа: вони допомагають краще розуміти звички, харчування та різні оздоровчі практики. Але використовувати їх слід розумно, не підміняючи медичну допомогу власними припущеннями.

З чого почати вивчення природного оздоровлення?

Якщо ви лише знайомитеся з натуропатією, не потрібно відразу намагатися опанувати всі наявні напрями. Набагато корисніше рухатися послідовно, від загальних знань до окремих практик.

Перший крок — вивчення основ фізіології. Потрібно отримати загальне уявлення про травлення, кровообіг, роботу нервової системи та інші процеси, завдяки яким організм підтримує свою життєдіяльність.

Другий крок — знайомство з харчуванням. Розберіться, які речовини людина отримує з їжі, навіщо організму потрібні білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінерали. Вивчіть принципи збалансованого раціону, а вже після цього переходьте до окремих натуропатичних систем харчування.

Третій крок — вивчення природних методів. Водолікування, масаж, фізичні вправи та інші практики потребують розуміння їхніх особливостей. Недостатньо прочитати опис процедури: необхідно знати, кому вона може не підходити і в яких випадках потрібна попередня консультація лікаря.

Четвертий крок — психологія здоров'я. Тут вивчають вплив звичок, емоційного стану та ставлення до життєвих обставин на поведінку людини. Цей напрям допомагає краще зрозуміти власні реакції та свідоміше ставитися до повсякденних рішень.

Нарешті, необхідно навчитися відрізняти загальні оздоровчі рекомендації від методів роботи з конкретними захворюваннями. Це особливо важливо для людей старшого віку, у яких можуть одночасно бути кілька хронічних станів і постійна медикаментозна терапія.

Що я раджу: мій погляд на методи натуропатії

Я раджу вивчати натуропатію як цілісну систему, а не як набір окремих процедур. У своїх книжках я викладаю матеріал послідовно: спочатку розглядаю роботу товстого кишечника, потім харчування, природні методи та психологію здоров'я. На моє переконання, неможливо зрозуміти філософію природного оздоровлення, познайомившись лише з ваннами чи сокотерапією. Важливо розібратися, як різні напрями пов'язані між собою та на яких уявленнях ґрунтуються.

Я рекомендую звернути особливу увагу на роздільне харчування за системою професора Шелтона. У «Абетці здоров'я» я докладно розглядаю сумісність продуктів і пояснюю, чому прихильники натуропатії надають їй такого значення. Я пов'язую цей підхід з уявленням про те, що харчові звички впливають на загальний стан організму. Тому раджу не обмежуватися окремими правилами, а познайомитися із самою системою та зрозуміти її логіку. Водночас сучасна медицина не вважає обов'язковим роздільне вживання різних груп продуктів для нормального травлення.

Я вважаю водолікування та інші природні методи важливою частиною вивчення натуропатії. У своїх матеріалах я розповідаю про мінеральні ванни, вологі обгортання, масаж, сонячні й повітряні ванни. На мій погляд, природні чинники заслуговують на увагу не окремо, а як частина загального підходу до здоров'я. Я пов'язую водні процедури з впливом на шкіру та природні реакції організму. Однак медичні показання й обмеження таких процедур необхідно враховувати окремо: вони не замінюють лікування захворювань.

Я раджу не відокремлювати психологію здоров'я від інших методів природного оздоровлення. У книжці «Настільна книга натуропата» я пишу, що психічний та емоційний стан має велике значення для життєздатності людини. Я пов'язую внутрішню рівновагу із загальною стійкістю організму й вважаю, що віра у власні сили та спокій розуму заслуговують на таку саму увагу, як харчування та природні процедури. Сучасна медицина також визнає вплив стресу й емоційного стану на здоров'я, хоча пояснює ці зв'язки інакше — через вивчені психофізіологічні механізми.

Моя головна порада — вдумливо вивчати методи натуропатії, розрізняючи історичні уявлення цієї системи та сучасні медичні знання. Так можна краще зрозуміти її принципи, не сприймаючи кожну теорію як установлений науковий факт.

Де і як цьому навчатися?

Для послідовного вивчення предмета я пропоную Академію природного зцілення. Це навчальна програма, зібрана з моїх книжок, відеокурсів, семінарів та аудіоматеріалів. Навчання поділене на п'ять етапів, кожен із яких продовжує попередній.

Перший етап присвячений книжкам. Серед них «Абетка здоров'я», «Настільна книга для здорових і хворих», «Секрети молодості, здоров'я та краси», «Перемога над раком» і «Сила розуму». Тут закладається основа розуміння організму, харчування та способу життя.

На другому етапі вивчаються харчування й очищення. До програми входять лекції з фізіології харчування, роботи травної системи та різних харчових підходів. Третій етап присвячений захворюванням і практикам: розглядаються хронічні стани, серце й судини, діабет, щитоподібна залоза, суглоби, шкіра, ванни та обгортання.

Четвертий етап охоплює поглиблене вивчення семінарів та аудіозаписів. Учень знайомиться з моїми поясненнями, відповідями на запитання й додатковими матеріалами. П'ятий етап присвячений свідомості: психології, навіюванню, самонавіюванню, гіпнозу та парапсихології.

Після проходження курсу людина повинна розбиратися в основних принципах натуропатії, розуміти взаємозв'язок харчування, руху та способу життя, орієнтуватися в природних практиках і знати, коли необхідна консультація лікаря. Вона також отримує знання, які допомагають свідоміше піклуватися про себе та близьких, обговорювати питання здоров'я з фахівцями й краще розуміти вплив звичок на повсякденне життя.

Наприкінці передбачено особистий іспит у доктора Бориса Увайдова. Після нього видаються іменні сертифікати з натуропатії та парапсихології. Умови та запис — на сторінці Академії.

Коли звертатися до лікаря

Природне оздоровлення не повинно ставати причиною відмови від медичної допомоги. Під час вивчення та застосування додаткових практик необхідно враховувати стан здоров'я й уже призначене лікування.

Якщо з'явилися ознаки безпосередньої загрози життю — наприклад, сильний біль у грудях, виражене утруднення дихання, втрата свідомості або раптові ознаки інсульту (порушення мовлення, слабкість одного боку тіла, раптова зміна зору), необхідно викликати швидку допомогу. Не слід намагатися впоратися з такими станами самостійно за допомогою водних процедур, харчування чи інших натуропатичних методів.

Планово звернутися до лікаря варто за появи нових скарг, які не минають або повторюються, змін у самопочутті та будь-яких симптомів, що викликають занепокоєння. Особливо уважно слід ставитися до свого стану людям із хронічними захворюваннями.

Перед використанням додаткових практик обговоріть їх із лікарем, який вас лікує. Це стосується харчових добавок, спеціальних раціонів, водних процедур, масажу та інших методів, які можуть мати обмеження. Якщо ви приймаєте ліки, продовжуйте дотримуватися призначень лікаря: самостійно скасовувати або змінювати лікування неприпустимо.

Спільне обговорення звичайної медичної допомоги та додаткових методів дає змогу враховувати стан людини загалом. Саме такий узгоджений підхід допомагає уникнути ситуації, коли бажання спробувати нову практику заважає необхідному обстеженню чи лікуванню.

Докладніше про те, як я працюю з цією темою, — на сторінці «Натуропатія та навчання».

ВІД РЕДАКЦІЇ
Статтю підготовлено на основі книжок доктора Бориса Увайдова та загальних медичних довідкових відомостей про додаткові й інтегративні підходи до здоров'я. Матеріал має освітній характер, не замінює консультацію лікаря та не є індивідуальною рекомендацією щодо лікування.

Медичні відомості: NCCIH (Національні інститути здоров'я США).

Часті запитання

Що входить до методів натуропатії?

Харчування, сокотерапія, водолікування, масаж, фізична активність і психологічні практики.

Чим натуропатія відрізняється від звичайної медицини?

Вона використовує додаткові підходи до піклування про здоров'я, які можуть поєднуватися з медичною допомогою.

Які напрями природного оздоровлення вивчають насамперед?

Основи роботи організму, харчування, природні процедури, рух і психологію здоров'я.

Що таке сокотерапія в натуропатії?

Це напрям, у якому вивчають використання овочевих і фруктових соків.

Чого навчають на курсах натуропатії?

Розбиратися в харчуванні, природних практиках, способі життя та особливостях взаємодії з медичними фахівцями.

Чи можна вивчати натуропатію самостійно?

Так, знайомитися з літературою та основами можна самостійно, але практичні методи потребують підготовки й знання обмежень.

Де пройти навчання у Бориса Увайдова?

В Академії природного зцілення, де програма охоплює п'ять етапів і завершується особистим іспитом у доктора.

Навчатися в лікаря

Доктор Борис Увайдов

Борис Увайдов — доктор натуропатії, Ph.D. Понад п'ятдесят років допомагаю людям повертати здоров'я харчуванням, очищенням організму та силою розуму — в Європі, Америці та Азії. Про автора →

Читайте також

Усі статті за методикою Бориса Увайдова →